Прецедент

Безневинні жертви адвокатських війн

Жертви адвокатських війн

Навряд чи хтось з адвокатів спроможний прочитати всі рішення, прийняті Радою адвокатів України. Якщо б комусь і хотілося такого у хвилину відпочинку од відчайдушних спроб профільтрувати через себе поточні законодавчі зміни, то зробити це непросто, адже не всі рішення оприлюднені. Зайшовши на офіційний сайт http://unba.org.ua/akts-naau, можна з першої ж сторінки почати фіксувати відсутні посилання на файли рішень.
9 червня 2017 р. під час З’їзду адвокатів України (з’їзду, якщо згодом суди не визнають його таким, що не проведений на підставі закону) учасникам роздавали видання “Збірка рішень Ради адвокатів України за 2012-2017 роки” формату А4 обсягом 576 сторінок, у якому наведено тексти понад 200 рішень. Загалом же рішень за роки самоврядування накопичилося понад 800, отже напевно повний збірник цих творів може скласти понад 2000 сторінок.

Для чого аж стільки рішень?

Завдяки цим наробіткам адвокатура рушила вперед, зміцніла своїми рядами, утвердилася в правовій системі і українському суспільстві як конституційний інститут?
Відповісти на ці запитання кожен адвокат може по-своєму. Але якщо розкласти всі ці рішення на два стосики: в один зібрати ті, що розроблялися заради спільного добра адвокатів, а в інший – для усунення перешкод тоталітарного панування центру, другий стосик, на мій очевидно виявиться істотно більшим.
Причому ці рішення часом спрямовані своїм вістрям безпосередньо проти київської адвокатури, а часом – опосередковано. Останнє, на жаль, означає, що в цій безкомпромісній війні проти паростків самоврядування жертвами обирають безневинних людей, які просто втрапили в штучно створену ситуацію невизначності – ту саму каламутну юридичну воду, в якій легко втратити орієнтування, і так легко впійматися…
Одне з таких рішень – нещодавнє № 148 від 27 травня 2017 р., – прийняте Радою адвокатів України в мальовничому куточку Закарпаття, на тлі чудових пейзажів, в обіймах традиційної п’янкої гостинності цього краю.
Рішення це “Про скасування рішення Ради адвокатів Черкаської області від 03 квітня 2017 року № 31-2.1-30 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю А.” (Від наведення імені утримаємося – годі того, що воно вказане на сайті НААУ http://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2017-05-27-r-shennya-rau-148_59316e21e935a.pdf)

“Нібито голова”

Фабула проста. Пані А. складала кваліфікаційний іспит в КДКА м. Києва на Білоруській, 30, де роками перед цим його здавали тисячі адвокатів. Аж раптом виявилося, що комісія неповноважна, її голова В. В. Рудакова – “нібито голова”, а члени комісії працювали не на підставі профільного Закону, а на підставі старого Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, що втратило чинність на підставі Указу Президента України №620/2012 від 31 жовтня 2012 р.
Оскільки іспит був успішного складаний, 3 квітня 2017 р. Рада адвокатів Черкаської області видала А. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яке й скасувала дуже скоро – 27 травня 2017 р. Чого такий поспіх?
А от чого. Рішення містило чимало висновків, які особисто пані А. не торкалися, але ясно показують для чого воно приймалося, і для чого так скоро.
Зокрема ним постановлено: “Заборонити адміністраторам бази даних Єдиного реєстру адвокатів України на Першому і Другому рівнях внесення і затвердження відомостей ЄРАУ про осіб, які отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю після 11 червня 2016 року на підставі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту в місті Києві від органу, відмінного від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, створеної і сформованої в законний спосіб 08 жовтня 2016 року” (п. 2 рішення).
Заради цієї виразно виписаної заборони і принесли в жертву невинну в своїй помилці А.
Отже історія, яка розпочалася 11 червня 2016 р. (рішеня РАУ № 153) визнанням відсутності утворених на підставі профільного Закону органів адвокатського самоврядування в місті Києві, скасуванням власних попередніх рішення РАУ № 4 від 17 грудня 2012 р., № 64 від 16 лютого 2013 р., № 9 від 28 лютого 2014 р., № 29 від 04 липня 2015 р., № 59 від 26 лютого 2016 р., продовжилася утворенням фейкових органів адвокатського самоврядування в столиці 8 жовтня 2016 р. вийшла на новий виток. Винайшли нову зброю – перешкоджання вступу в професію юристам, які поставлені в умови, коли одна кваліфкомісія, обрана адвокатами м. Києва на установчій конференції 12 жовтня 2012 р. визнана РАУ неутвореною, а інша, визнана утвореною замість першої, не має авторитету і не спроможна працювати, через хронічний брак кворуму.
То куди ж мають нести документи майбутні адвокати в місті Києві? Відсутність зрозумілої відповіді на це запитання, наслідком чого є позбавлення права на професію бідолашної А. – на совісті Ради адвокатів України.

Нібито юридична логіка

Юридична логіка позитивізму, що й досі панує в нашій правовій системі, породила віруси, якими нині інфіковано адвокатське самоврядування. Ці віруси спричиняють нашарування хитросплетінь правових норм у їхніх безкінечних взаємозв’язках, втілених у рішеннях РАУ, які безкінечно змінюються і скасовується. В цій мішанині заплутуються й діючі адвокати, а не лише молода зміна.
А між тим не захаращений надуманими рішеннями РАУ погляд на речі дає доволі ясну картину. Легітимний орган – той, що обраний, а не той, що вписаний кудись реєстраторами. Переобрати, розформувати регіональний орган адвокатського самоврядування може лише відповідна регіональна конференція. Рада адвокатів України не може скасовувати рішень регіональних конференцій навіть через “новаторський” гібридний інструмент – визнання їх такими, що проведені не на підставі закону і, відповідно, такими, що не створюють юридичних наслідків.
А майбутні адвокати, які здавали іспити “не в тій КДКА м. Києва” просто сумлінно помилилися, якщо це дійсно “не та КДКА”.
Одна з колег, наближених до вищих ешелонів адвокатського самоврядування, навіть самого локомотива (не називатиму імені з етичних міркувань), якось висловилася, що особи, які мають намір стати адвокатом, повинні перед тим, як подавати документи, зайти в ЄДРПОУ і поцікавитися де знаходяться легітимні Рада адвокатів міста Києва, КДКА і хто ними керує. Інакше, мовляв, готовність таких кандидатів до адвокатської практики є сумнівною через їхню неспроможність розібратися в простому питанні.
А питання непросте, адже ключове посилання на ЄДРПОУ як на джерело висновку про те, де саме знаходиться Рада адвокатів міста Києва, вельми сумнівне.
По-перше “легітимізовані” волею РАУ нинішня “Рада адвокатів міста Києва” під орудою П. Рябенка та “КДКА” І. Орлова перебувають на відстані одного судового рішення від нелегітмності, після чого цикл судових спорів може кілька разів наділити такою легітимністю одну зі сторін адвокатської війни, а  іншу – позбавити. Кожного разу дані в ЄДРПОУ змінюватимуться, і вже трапилося так, що кандидати понесли заяви в різні місця. Одні – туди, де Рада адвокатів розміщалася роками, інші – туди, де для них зусиллями небожителів всеукраїнського адвокатського “Олімпу” було створено двійника.
Хтось із них чи всі вони можуть в перспективі позбутися свідоцтв і не просто так, а заради великої мети перемоги над опонентами вершителів адвокатських доль. Останні три слова вжиті в буквальному розумінні, що ясно видно на прикладі згаданого тут рішення РАУ №148.

Щойно 16 червня 2017 р. Подільський районний суд м. Києва прийняв рішення у справі №758/14638/16-ц, яким визнав не чинними з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України:

«Про скликання позачергової конференції адвокатів міста Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, Регламенту Конференції адвокатів міста Києва та встановлення квоти представництва»,
«Щодо питань, які виникли у зв’язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 06 серпня 2016 року»,
«Про доповнення складу Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва»,
«Про заходи організаційно технічного забезпечення проведення Конференції адвокатів міста Києва»,
«Щодо питань, які виникли у зв’язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 5 листопада 2016 року»,
«Про розгляд інформації звернення щодо відновлення адвокатського самоврядування в м. Києві і набуття статусу адвоката окремими особами»? –

тобто рішення, на підставі яких було проведено конференцію адвокатів міста Києва 8 жовтня 2016 р., на якій було утворено “паралельні” Раду адвокатів міста Києва і КДКА міста Києва. Після набрання цим рішенням законної сили саме вони стануть нелегітимними, а рішення РАУ №148 від 27 травня 2017 р. доведеться скасовувати і повертати свідоцтво ні в чому не винній А.

Ситуація, на мій погляд, вочевидь потребує втручання компетентних державних органів, бо сама адвокатська спільнота впоратися із протистоянням не може. Воно лише загострюється і його наслідки можуть заподіяти непоправної шкоди адвокатській професії й правовій системі в цілому.

LLL

Леонід Лазебний,
головний редактор

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *