Позиція

Данило Курдельчук: Одеський варіант. Чому з’їзд адвокатів не став ­знаковою подією

Д. М. Курдельчук, президент Української іноземної юридичної колегії

Д. М. Курдельчук, президент Української іноземної юридичної колегії

З’їзд адвокатів України 26-27 квітня 2014 року став настільки неоднозначною віхою історичного поступу віт­чизняної незалежної адвокатури, що й досі, понад два тижні по тому, жваво обговорюється в соціальних мережах, і пристрасті не вщухають. З погляду практичної користі для адвокатської спільноти наробітків з’їзду небагато. Чому ж делегати продовжують вести медіа-дискусію про нього? Аби з’ясувати це, ми звернулися до одного з корифеїв української адвокатури, президента Укрінюрколегії Данила Курдельчука з проханням коротко поділитися враженнями про з’їзд.

«Адвокат». Ви були делегатом позачергового з’їзду адвокатів України. Яке Ваше враження від цієї знакової для української адвокатури події?

Д. Курдельчук. Бадьора тональність прес-ре­лі­зу на сайті Національної асоціації адвокатів України (НААУ) про успішну роботу позачергового з’їзду адвокатів України, що відбувся 26-27 квітня 2014 р., не створює повного уявлення про реальну ситуацію, що мала місце в Одесі, і тому теза про успішне завершення роботи з’їзду викликає сумніви і заперечення.Насамперед ніхто не передбачав часовий формат роботи з’їзду — 22 години поспіль перебування делегатів у залі, де атмосфера була далеко не робочою. Одверто невдала схема реєстрації делегатів з’їзду, що почалася о 9 ранку, уможливила початок роботи лише близько 11 години. Відмова організаторів пропустити до зали журналістів, котрі пізніше все ж були присутніми, теж не сприяла діловій обстановці. Символічною виявилася поява відомого громадського діяча Майдану Єгора Соболєва з кількома активістами, що певною мірою зняла зовнішній градус напруги.

Адвокат_3_2014«Адвокат». То ж підготовчі процедури з’їзду врешті увійшли в робоче русло і почалась конкретна предметна робота?

Д. Курдельчук. На жаль, початком цієї конкретної предметної роботи можна умовно вказати закінчення кількагодинної нервової процедури обрання головуючого з’їзду, коли десь о 17 годині Олег Купрієнко, голова ради адвокатів Черні­гівської області, зайняв чільне місце за столом президії з’їзду. Далі почалася тяганина з затвердженням порядку денного, іншими формальностями. Визначившись із пріоритетністю питання вибору представників від адвокатури до складу Вищої ради юстиції, делегати мали нагоду проголосувати за певних кандидатів далеко після опівночі.

Звичайно, дивним було те, що вибори головуючого забрали у делегатів кілька годин. Дивним було й чути від головуючого твердження про необхідність керуватись порядком денним, котрий визначила Рада адвокатів, а міняти його не мож­на… Врешті зміна відбулася: коронний номер — вибори членів Вищої ради юстиції виявилися найголовнішим і єдиним результатом з’їзду. Об­­рані достойні, професійні люди — і адвокати, і зокрема суддя, котрий символічно поєднав у своїй правничій кар’єрі іпостасі адвоката й судді. Майже американський варіант, де суддею можна ста­ти, якщо попрацював і побув у «шкурі» адвоката… Та цей позитивний аспект виявився ложкою меду у діжі дьогтю. Не безспірною і юридично вразливою була процедура виборів, коли частина делегації покинула залу з’їзду до голосування, також під сумнів поставлено повноваження кооптованих, а не обраних делегатів і т. ін.

Показовим, як на мене, було рішення про завершення роботи з’їзду, про що ми з колегами дізналися уже при посадці в літак, оскільки змушені були терміново забрати речі з готелю, не відпускаючи таксі: наше перебування в залі з’їзду тривало майже двадцять годин, необхідних, як виявилось, для розгляду лише одного питання порядку денного — виборів до Вищої ради юстиції.
Повідомляючи керівництво НААУ і головуючого з’їзду про наш вимушений від’їзд, ми мали надію, що буде прийнята пропозиція продовжити роботу з’їзду для обговорення всіх питань порядку денного через місяць — другий, а можливо і в другому півріччі, залежно від суспільно-полі­тичної ситуації.

Таку ідею ми обговорили з кількома київськими колегами, а в перерві разом з Валерієм Євдокимовим у присутності голови НААУ Лідії Ізовітової озвучили пропозицію головуючому Олегу Купрієнку. По тому коротко обмінялись думками щодо цього з Головою Вищої ревізійної комісії адвокатури Ольгою Дмитрієвою, котра теж була стурбована ситуацією в цілому і тою обставиною, що вона мусила, в кращому випадку, обмежитися інформаційною довідкою замість доповіді.

«Адвокат». Чому ж не був непродуманий алгоритм організації роботи з’їзду? Чи неорганізованість самих делегатів так ускладнили його роботу, що дехто навіть поставив під сумнів легітимність його результатів?

Д. Курдельчук. Організаційні прорахунки безумовно зіграли негативну роль та основна проблема лежить в іншій площині. Згадаймо, що рішення про проведення з’їзду було продиктоване силами Майдану. Суспільне збурення не могло обійти адвокатську спільноту, представники кот­рої стали жертвами переслідувань владою Яну­ковича, що викликало спротив в середовищі ад­­вокатів. Позиція керівництва НААУ в цей період була, з нашого погляду, контраверсійною. Це пізніше вилилося в конфліктну ситуацію керівників адвокатури і її найбільш радикального крила, що вимагало дієвих і конкретних дій із захисту адвокатів, чиї законні права постійно грубо і демонстративно порушувала влада. Саме тому домінантою вимог про скликання позачергового з’їзду була вимога зміни керівництва НААУ та її органів.

«Адвокат». Але з’їзд не розглянув цього питання. Чому?

Д. Курдельчук. З’їзд також не розглянув, а точніше, ухилився від розгляду принципово важливої проблеми делегатів від АР Крим та міста Севастополя. Десятигодинне принизливе чекання кримських колег за стінами зали з’їзду, куди їх так і не запросили навіть в якості гостей, ставить під сумнів як політичну державницьку орієнтацію, так і людські якості тих, хто це вчинив, не запросивши колег-адвокатів до приміщення. Але ж на певному етапі обговорення після пристрасного і аргументованого виступу-звернення від групи адвокатів відомого правника Миколи Сірого, організатори запевнили, що кримських колег запросять до зали. І вже було менш важливо, чи всі вони матимуть право голосу — принципово було висловити солідарність та підтримати представників окупованого Криму. Хоч і тут зауважу, що член мандатної комісії волинський адвокат Сергій Ковальов стверджував, якщо не помиляюсь, що 9 членів комісії проти 8 проголосували за винесення на розгляд з’їзду питання щодо визнання кримчан делегатами. При мінімальній різниці голосів питання участі адвокатів Криму мусило привернути увагу учасників з’їзду. Однак, як він пізніше уточнив, голова мандатної комісії не винесла цього питання на обговорення.

І ще одне нерозглянуте питання. Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Валентин Загарія 25 лютого 2014 р. подав заяву до з’їзду про складання повноважень Голови ВКДКА. Нерозгляд цієї заяви і замовчування проблеми в цілому не робить честі ані адвокатському форуму, ані його очільникам.

«Адвокат». Якщо цих важливих питань не вирішено, на що ж витратили свої колективні сили делегати вищого органу адвокатського самоврядування?

Д. Курдельчук. Згадані мною організаційні проблеми, що забрали левову частку дня 26 квітня, довга й напружена процедура виборів членів Вищої ради юстиції практично знесилили делегатів, частина з яких — а це близько десяти обласних делегацій — покинули залу, маючи, з огляд на первісний регламент з’їзду, квитки на поїзди і літаки, оскільки вдома їх очікувала скорбна неділя — традиційний християнський обряд відвідування могил предків… Та все ж головна причина не в організаційному безладі, це скоріше наслідок, результат тих тектонічних процесів, що відбулися за останні півроку в українському суспільстві, і котрі не могли оминути адвокатуру.

Час вимагає змін і конкретних адекватних дій для їх реалізації. Як і в державі в цілому, так і в адвокатурі — специфічному сегменті правової системи цієї держави, – зміни відбуваються в силу зовнішніх чинників економічного і публіч­но-правового характеру.Реформа судової системи і становлення справедливого судочинства, що передбачено Законом України «Про відновлення довіри до судової системи України» від 8 квітня 2014 р. — безумовна підстава для оновлення й української адвокатури, котра є органічною складовою справедливого судочинства.

Тому зараз адвокатська спільнота покликана знайти внутрішнє корпоративне порозуміння, реформувати адвокатуру шляхом інституційних змін, кадрового оновлення, запозичення світового досвіду професії. Нині я не певен, що попри всі помилки і недоліки в проведенні позачергового з’їзду в Одесі, його результати слід піддавати судовій ревізії.

«Адвокат». Де вихід для адвокатської спільноти з площини «тектонічних» та ідеологічних коливань в царину порозуміння?

Д. Курдельчук. Вихід в дискусії, обміні думками, визнанні помилок і намаганнях досягти згоди й компромісу через круглі столи, семінари, регіональні й національні конференції, а за необхідності — і проведення нового позачергового з’їзду. Якщо ми поважаємо себе і шануємо нашу професію, ми повинні реінкарнувати роботу з’їзду і завершити його достойно. Всі питання порядку денного, що передбачалися, а також без сумніву і ті, що можуть бути запропоновані додатково, з’їзд повинен розглянути в нормальній діловій атмосфері, виходячи з принципів права і справедливості… Особливо важливими є толерантність і взаємоповага, креативне мислення, бажання і намагання досягти спільного результату — оновлення української адвокатури.

Леонід Лазебний

Розмову вів Леонід Лазебний, головний редактор журналу «Адвокат»

Опубліковано: Адвокат. – 2014. – №3.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *