Прецедент

Катерина Коваль: Другий рік боротьби за адвокатську демократію

Катерина Коваль

Катерина Коваль, відомий адвокат,
Перший Заступник Голови Союзу юристів України

25 регіональних конференцій адвокатів,
ІІІ З’їзд адвокатів України, проведений
у 4 етапи, який тривав
8 місяців. Результат:
обрано 5 адвокатів і 1 суддю
до різних органів (один з обранців —
член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів —
так і не приступив до виконання своїх обов’язків),
відкликано і змінено на
інших 3 членів органів адвокатського самоврядування.
От і всі «плоди» роботи вищого органу адвокатури,
де знехтували правами адвокатів та встановленою Законом процедурою.

Понад рік тому, після завершення четвертого етапу ІІІ З’їзду адвокатів України відомий адвокат, перший Заступник Голови Союзу юристів України Катерина Коваль вступила в боротьбу за свої права із новоз’явленою вертикально інтегрованою системою контролю і примусу адвокатів, якою стала заснована 2012 р. Національна асоціація адвокатів України в особі Ради адвокатів України.
Отже, за підсумками розгляду справи [1] в першій інстанції й процесом перегляду в апеляційній спробуймо зробити попередні висновки з цього судового протистояння і ясніше зрозуміти перспективу конкретної справи, а й збагнути чи може адвокат в сучасній Україні захистити свої права.

«Адвокат»: Катерино Петрівно, судячи з оприлюднених судових документів це протистояння тривалістю понад рік було доволі складне і насичене подіями. Якби можна було повернутися на рік у часі, чи розпочали б ви цю юридичну битву?
Катерина Коваль: Так. Провадження за моїм позовом було відкрите Окружним адміністративним судом міста Києва 31 липня 2015 р. Протистояння відтоді триває не лише інтелектуально складне, воно ще й доволі емоційно виснажливе. Упродовж усього року я здебільшого отримувала закиди від колег про те, що дарма його розпочала, або як мінімум співчуття на зразок: «однак нічого не доб’єшся тільки час втратиш і ворогів наживеш…» Дехто навіть повівся на те цькування, яке було розпочате проти мене під час безкінечного ІІІ З’їзду, хтось просто злякався такого повороту подій. Багато хто від початку не вірив і тепер в можливість захисту свого права адвокатом, зокрема право реалізувати себе в адвокатському самоврядуванні, коли з іншого боку задіяні такі сили і можливості, як у моєму випадку.
Правда, що довготривале юридичне змагання поглинає багато часу, якого, відверто кажучи, надзвичайно бракує. Але, відповідаючи на запитання, скажу, що не вагаючись вступила б у це протистояння, попри всі стримуючі обставини, адже ідеться не про юридичний захист прав одного адвоката, а по великому рахунку — про майбутнє адвокатського самоврядування і справедливий суд.
«Адвокат»: Ви це бачите в такому масштабі?
Катерина Коваль: Не інакше. Органи адвокатського самоврядування, починаючи від вищого органу — З’їзду адвокатів України, досі проходять доволі складний період напрацювання механізмів роботи, і головне — традицій. Якщо зараз змиритися з такими традиціями, як порушення прав адвокатів обирати і бути обраними, через встановлення антидемократичних процедур чи силове недопущення до участі у З’їзді, упереджене застосування вимог до кандидатів і вибіркове дотримання процедур, то адвокатському самоврядуванню невдовзі буде покладено край.

Не можна дозволити перетворення адвокатського самоврядування на слухняний механізм затвердження рішень певної групи осіб

Впродовж нетривалого періоду ті групи впливу в Раді адвокатів України, які запроваджують згадані традиції, перетворять систему органів самоврядування на слухняний одноголосний механізм затвердження їхніх рішень, спрямованих на реалізацію власних вузькогрупових інтересів, причому рішень, обов’язкових для виконання всіма адвокатами.
Важливо, що органи самоврядування справляють вплив не лише на права адвокатів, у прямому розумінні визначаючи їхні професійні долі через дисциплінарні комісії, а й делегують своїх представників до Вищої Ради Юстиції (Вищої Ради Правосуддя) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Отже, ми, адвокати, через своїх представників несемо відповідальність за об’єктивність і неупередженість цих органів. Врешті — за справедливий суд, який значною мірою залежить від ефективності їх роботи.
«Адвокат»: Отже ви вважаєте важливою участь адвокатів у роботі цих органів?
Катерина Коваль: Без сумніву. Вважаю важливою саме роботу, спрямовану на виконання завдань цих органів, а не входження до їх складу через різного роду «договорняки» заради вирішення власних матеріальних чи якихось егоїстичних інтересів. Скажу навіть більше. Представники адвокатури в цих органах є невід’ємною складовою забезпечення судочинства. Втіленням системи стримувань і противаг як необхідного елемента будь-якої влади, в тому числі і судової в частині функцій згаданих органів. Якщо прибрати адвокатів, баланс буде зміщено на користь держави в усій системі правосуддя. Така держава правовою ніколи не стане.
«Адвокат»: Чи не здається вам, що адвокатське самоврядування стало заручником цієї представницької функції від самого Всеукраїнського адвокатського форуму 2011 року, коли обрали перших членів Вищої ради юстиції — адвокатів. По тому в центрі уваги всіх з’їздів, включно з Установчим 2012 р., було питання: хто отримає ці принадні посади, а на вирішення проблем адвокатури сил і часу бракувало? До речі вже тоді, на Форумі, прийдешні проблеми представницької демократії адвокатури передбачали, зокрема головну — усунення частин адвокатів від самоврядування [2].
Катерина Коваль: Україна ще дуже молода демократія, а самоврядна адвокатура має лише чотири роки своєї історії. Процедури лише почали напрацьовуватися і я вважаю, що очікувати їх ідеального впровадження від самого початку було б наївно, адже нині відбувається лише становлення системи самоврядування, яка до того ж невдовзі зазнає змін із прийняттям нової редакції профільного Закону.
Тому повторюю, що саме в цей період як ніколи важливо не допустити впровадження і утвердження принципів і процедур, які нівелюють базові права адвокатів, і головне — права обирати і бути обраними. На жаль маємо ситуацію, коли це найважливіше право через нашарування різних штучно створених умов його реалізації просто зведене нанівець.
Приміром, недотримання такої елементарної імперативної вимога профільного Закону (ч. 5 ст. 54), як своєчасне повідомлення про день, час і місце проведення з’їзду, позбавляє адвокатів можливості усвідомлено діяти, здійснюючи своє право на участь у самоврядуванні, приміром: брати чи не брати участь у зборах, висувати чи не висувати свою або чиюсь кандидатуру для участі в конференції адвокатів регіону — а далі делегатом з’їзду, висувати свою або чиюсь кандидатуру до тих органів, до яких мають увійти адвокати.
Натомість у повідомленні про скликання ІІІ З’їзду [3] Рада адвокатів України зазначила, що скликається він виключно з метою призначення представника до кваліфкомісії прокурорів, хоча на самому З’їзді обиралися представники і до Вищої ради юстиції, і до Вищої кваліфкомісії суддів. А регіональні конференції проводилися взагалі за п’ять днів до нього.
Здавалося б формальність, але насправді це — недотримання цієї формальності дає змогу вдатися до трюку, через який певна частина адвокатів не втрапила на з’їзд і не мала можливості реалізувати своїх прав.
Найголовніше не які кандидати, а хто голосує. Тому 60 делегатів від міста Києва організатори з’їзду вирішили не допустити в жодному разі.
Через інший трюк на ІІІ З’їзд адвокатів не потрапили делегати від міста Києва — найбільшого адвокатського колективу України. Причому стратегія, спрямована на недопущення киян, втілювалася доволі послідовно. Спочатку Рада адвокатів України своїм скандальним рішенням №137 «зробила невидимими» у ЄРАУ тисячі київських адвокатів [4] і в такий спосіб практично унеможливили скликання міської конференції. Коли Київський окружний адміністративний суд визнав це обмеження протиправним, конференцію таки провели і делегатів обрали, РАУ відмовилася допустити їх до участі у З’їзді, не визнавши чисельність делегатів відповідною власному рішенню та не прийнявши протоколу конференції [5].
Тим часом до участі були допущені делегати від Донецької області у кількості 34 особи, хоча на офіційному сайті НААУ й дотепер відсутній протокол конференції адвокатів цього регіону і відповідач у справі — РАУ — уперто відмовилася надати його за нашими клопотаннями під час розгляду справи судом першої інстанції.
Поза тим, без попереднього повідомлення делегатів було змінено місце проведення З’їзду (Евентум Хол в м. Мукачевому), про що не було прийнято рішення органом, на який покладено його скликання — Радою адвокатів України.
«Адвокат»: Але З’їзд в Мукачевому не відбувся, а лише розпочався, бо потому мав іще три продовження. Чому цей нашвидкуруч скликаний З’їзд не закрили і не призначили новий, який вже можна було організувати з урахуванням всіх вимог законів «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», «Про відновлення довіри до судової влади», «Про Вищу раду юстиції»?
Катерина Коваль: Гадаю, що в такому разі у З’їзді могли взяти учать адвокати міста Києва, чого організатори прагнули не допустити. Через процедурні порушення, які на перший погляд здаються незначними, організатори з’їзду домоглися своєї мети — участі в ньому тих делегатів, які голосували «передбачувано».
Окрім порушень процедури скликання ІІІ З’їзду, організатори вдалися й до викривлення демократичних засад виборів (призначення) представників адвокатури до ВРЮ, ВККС та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Спосіб, у який це було зроблено, виключає легітимність усіх обранців.
Тоді ж таки на першому етапі З’їзду 20 листопада 2014 р. в Мукачевому до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів обрано А. А. Коваленка (131 голос «за»), а сума голосів за всіх кандидатів включно із ним складає 247, що перевищує кількість зареєстрованих делегатів (199 делегатів). Хто крім делегатів голосував? Відповідь на це запитання ми хотіли отримати від організаторів через суд — не отримали…
На так званому другому етапі З’їзду мандатною комісією вже було нараховано 259 делегатів. Звідки взявся такий надмір обранців я і досі не можу з’ясувати, в тому числі через суд.
До порядку денного цього етапу було включено питання про обрання представників адвокатури до складу ВРЮ та ВККС. Причому, саме визначення «етап» доволі умовне, оскільки Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачає ніяких етапів з’їзду й турів голосування.
Офіційно це було продовження З’їзду після перерви, і таких продовжень було аж три. Звісно, про день, час і місце початку роботи з’їзду та питання, що виносяться на його розгляд, ніхто з адвокатів у належний спосіб не повідомлявся. І так, повторюся, три рази поспіль. У такий спосіб можна роками проводити один і той самий з’їзд, приймати рішення з будь-яких питань, виключивши взагалі вплив адвокатської спільноти на формування порядку денного та унеможлививши висунення адвокатами кандидатур.
«Адвокат»: Чому ж оголосили перерву у З’їзді?
Катерина Коваль: Підстав для цього не було. ІІІ З’їзд мав бути оголошений закритим, оскільки він вичерпав порядок денний повністю.
По-перше, ІІІ З’їзд скликався для єдиної мети — виконання вимог Перехідних положень Закону «Про прокуратуру», — яка була реалізована обранням представника.
По-друге, всі інші питання, в тому числі «Різне», були також розглянуті.
Отже слід було призначити новий з’їзд з новим порядком денним, регламентом, та оголосити про його проведення в належний спосіб і належний час. Я пропонувала зробити так на З’їзді, але пропозиція була проігнорована попри очевидність того, що у разі його продовження Рада адвокатів України не зможе працювати, адже вона виконує функції самоврядування «у період між з’їдами» (ч. 1 ст. 55 Закону). Коли триває з’їзд не працює Рада — один з двох органів, уповноважених скликати з’їзд [6]. А ІІІ З’їзд тривав від 20 листопада 2014 р. до 3 липня 2015 р.
Якщо навіть оголошувалася перерва, то просто під час з’їзду треба було прийняти (мається на увазі проголосувати) рішення про день, час і місце його проведення та порядок денний. Незрозуміло на якій правовій підставі оголошення про продовження роботи вищого органу адвокатського самоуправління з’явилося за підписом головуючої на з’їзді В. В. Гайворонської 31 березня 2015 р. в «Урядовому кур’єрі», коли з’їзд практично не засідав і рішення про це не приймав, а прийнято воно було одноосібно головуючою. Не кажучи вже про порушення згаданих вище процедурних норм.

Найголовніше не які кандидати, а хто голосує. Тому 60 делегатів від міста Києва організатори з’їзду вирішили не допустити в жодному разі  

Це рішення з’їздом не було ухвалене, так само, як його оголошення було подане всупереч закону і порушувало базове право адвокатів обирати і бути обраними. Наголошу, що так повторювалося три рази. З’їзд «продовжували» ще двічі в такий самий спосіб. Що спільного тут із демократією?
«Адвокат»: З’їзд проводився на виконання вимог законів «Про прокуратуру», «Про забезпечення права на справедливий суд» та «Про Вищу раду юстиції». Чи ці вимоги виконані?
Катерина Коваль: Ні. Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» був прийнятий 12 лютого 2015 р., а набрав чинності він через 30 днів з дня його опублікування («Голос України» від 26 лютого 2015 р.), тобто 28 березня 2015 р., коли й набули чинності зміни до Закону України «Про Вищу раду юстиції» (п. 6 Розділу І). Зокрема ст. 6-2 Закону встановлено, що у разі необхідності призначення нового члена Вищої ради юстиції з’їздом суддів України, з’їздом адвокатів України, … орган, що скликає відповідно з’їзд або конференцію, не пізніше ніж за 45 днів повідомляє секретаріат Вищої ради юстиції про дату та місце їх проведення.
Ця вимога виконана не була, бо від моменту неналежного оголошення (31 березня 2015 р.) про продовження ІІІ З’їзду до його початку минуло лише 24 дні.
Більше того, призначення членів ВРЮ від адвокатури відбувалося на двох різних правових підставах: 20-21 листопада 2014 р. на підставі Закону «Про відновлення довіри до судової влади», а після 28 березня мало бути призначене за Законом «Про забезпечення права на справедливий суд». Продовжений 24 квітня 2015 р. З’їзд не затверджував змін до порядку денного, які б врахували нові вимоги. Та й з’їзд адвокатів України не уповноважений цього робити. Це — компетенція РАУ, яка в той період не працювала, бо тривав ІІІ З’їзд.
Як я вже зазначала, перерва в роботі вищого органу адвокатури оголошувалася тричі, чим скористалися його організатори для маніпуляцій, спрямованих на прийняття потрібних рішень, в тому числі й тих, що не належать до компетенції з’їзду чи РАУ.
«Адвокат»: Чи зважила на ці порушення Вища рада юстиції, коли приймала списки своїх нових обранців?
Катерина Коваль: Не зважила, і це дивно. А найдивніше, що ВРЮ не стала перевіряти відповідність обранців кваліфікаційним критеріям, встановленим Законом. Своїм листом від 23 квітня 2015 р. секретаріат ВРЮ повідомив, що на них не покладено обов’язку перевіряти кандидатів на відповідність освітньо-кваліфікаційним вимогам, встановленим Законом.
От і втрапили до бюлетенів для голосування кандидатури осіб, які не мали необхідного юридичного стажу: Р. Ю. Кравець та П. М. Гречківський. Останнього було таки призначено до Вищої ради юстиції.

Відповідність кандидатів до Вищої ради юстиції від адвокатури встановленим законом освітньо-кваліфікаційним вимогам не перевірялася ні самою ВРЮ, ні ІІІ З’їздом адвокатів України

Перевірити відповідність кандидатів установленим законом критеріям мав би з’їзд, але й там цього зроблено не було, хоча секретаріатом ВРЮ передав з’їзду адвокатів України копії заяв кандидатів на посаду члена ВРЮ, проекти інформаційних довідок та копії довідок спеціальної перевірки стосовно кандидатів.
Поза увагою як ВРЮ лишилися також і порушення встановленої процедури голосування, адже ч. 5 ст. 11 Закону «Про Вищу раду юстиції» призначеним на посаду члена Вищої ради юстиції вважається кандидат, який за результатами таємного голосування отримав більшість голосів обраних делегатів з’їзду адвокатів України. Жоден з кандидатів з числа адвокатів такої більшості не отримав, про що було складено та затверджено З’їздом протокол лічильної комісії, тому вдалися до переголосування, яке проходило у кілька турів. Причому, у випадку переголосування 25 квітня 2015 р. протокол лічильної комісії не затверджувався З’їздом — просто не ставився на голосування.
Повторюся: ні переголосувань, ні, тим більше їхніх турів згадана норма не передбачає.
«Адвокат»: Чому це важливо? Попри те, що законодавством не встановлено ні турів голосувань, ні етапів з’їзду, ці суто процедурні ходи також і не заборонені.
Катерина Коваль: Не заборонені для суб’єктів права, які можуть діяти диспозитивно. Обрання ж представників до конституційних органів є публічною функцією Національної асоціації адвокатів України, яка може здійснюватися лише в межах та у спосіб, прямо встановлені законом.
Суворе дотримання норм закону має важливе значення, бо ці норми спрямовані на запобігання різного роду «договорнякам» під час призначення кандидатів до конституційних органів.
Якщо достойного кандидата не виявилося, слід було з’їзд закривати, призначати і оголошувати новий, повідомляти про це ВРЮ за 45 днів, збирати заяви кандидатів, перевіряти інформацію, одним словом, знову проходити всю процедуру, передбачену законом, в тому числі задля недопущення зловживань. На ІІІ З’їзду адвокатів України, однак, результати голосування були встановлені з порушенням норм ст.ст. 10-11 Закону «Про забезпечення права на справедливий суд».
Так само з порушенням процедури обирали представника до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. 12 червня 2015 р. не було обрано жодного з трьох кандидатів і в  З’їзді оголосили перерву до 3 липня 2016 р., причому голосували вже всього 106 делегатів. Лише 3 липня затвердили порядок денний (24 квітня і 12 червня З’їзд працював без порядку денного), куди знову ввійшло «Різне», вичерпане ще на засідання 20 листопада 2014 р. Маніпулюючи цим «різним» практично можна знехтувати законодавчою вимогою про належне попередження адвокатів про порядок денний з’їзду, і розглядати будь-які питання, не ставлячи адвокатську спільноту до відома.
Тоді, 3 липня, це були питання розправи над «незручними» учасниками органів адвокатського самоврядування. Відповідність кандидатів до Вищої ради юстиції від адвокатури встановленим законом освітньо-кваліфікаційним вимогам не перевірялася ні самою ВРЮ, ні ІІІ З’їздом адвокатів України.
«Адвокат»: Чи були серед делегатів такі, що усвідомлювали порушення і висловлювалися щодо них?
Катерина Коваль: Думаю, багато хто усвідомлював, але не пригадаю аби хтось відкрито про це висловлювався. Я опиралася цьому беззаконню усіма доступними засобами — виступала із застереженнями як на самому З’їзді, так і в пресі, не давала дозволу на включення своєї кандидатури до бюлетеню для повторного голосування, особисто роз’яснювала ситуацію колегам у кулуарах… Але підтримки не знайшла. Делегати поводилися і голосували прогнозовано. Цього й домагалися організатори З’їзду — жодних сумнівів, коливань та спорів, голосування тільки «за».
Мені ж за мою принципову позицію на останньому етапі роботи цього вищого органу адвокатської демократії оголосили недовіру і відкликали зі складу Ради адвокатів України.
На тому самому фінальному засідання З’їзду були відкликані зі своїх посад голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури В. М. Загарія та заступник голови ВКДКА О. А. Макаров. Зараз у спорі за моїм позовом вони виступають третіми особами.
«Адвокат»: Перед останнім «етапом» З’їзду Апеляційний адміністративний суд міста Києва якось дуже своєчасно (9 червня 2015 р.) визнав протиправними дії Ради адвокатів м. Києва щодо проведення конференції адвокатів міста 14 листопада 2014 р. та 24 січня 2015 р. та скасував рішення конференції, в т. ч. щодо обрання делегатів на З’їзд. Як це вплинуло на перебіг роботи вищого органу адвокатської демократії?
Катерина Коваль: Кількісний склад зменшили з 224 до 190 делегатів, тобто відняли від незрозуміло як встановленої загальної кількості делегатів невідомо як вирахувану кількість делегатів — киян, яких і так не пускали на попередні етапи З’їзду. Але відповідно знизилася кількість необхідних голосів для обрання/призначення представників від адвокатури до ВРЮ і ВККС. І таким чином представник до ВККС був обраний. От і відповідь на запитання.
«Адвокат»: Але чому делегати, скільки б їх не було в залі, не голосували «проти», коли ці питання поставили на голосування?
Катерина Коваль: Маю підстави вважати, що адвокати не висловлюються і не голосують «проти» через небезпеку бути позбавленими права на професію чи викинутими з органів адвокатського самоврядування.
Почасти це і є відповідь на попереднє запитання. Адвокати бояться опинитися на місці вигнанців — і такі випадки є. А тих, що не бояться, організатори знайшли спосіб не пустити на З’їзд.
Припускаю, що частина делегатів З’їзду не зрозуміла, що це була публічна розправа, яка мала метою, серед іншого, унаочнити неминучість наслідків для всіх незгодних бездумно виконувати команди.
Адвокатів привчають до покірного бездумного виконання команд. І ця практика привчання адвокатів до покірності далі розвивається. Принципових не терплять і позбуваються у всякий спосіб. Щойно 8 жовтня 2016 р. протизаконно проведена конференція адвокатів міста Києва, де були присутні менше сотні неправомірно обраних делегатів, відкликала з РАУ представника адвокатів міста Києва Наталію Петрову, яку було обрано на Установчій конференції 12 жовтня 2012 р. «За» неї голосували 918 делегатів, утримались — 8, проти — 0. До речі, протоколу згаданої вище фейкової конференції нам дотепер не вдається отримати. Вже три місяці.
«Адвокат»: Чим було вмотивовано рішення про Ваше відкликання з посади заступника голови Ради адвокатів України?
Катерина Коваль: Вмотивоване нічим не було, тобто не було оприлюднено якихось фактів неналежного виконання мною покладених обов’язків чи висловлено якихось обґрунтованих доводів на користь мого відкликання. Просто пролунали закиди, мовляв я забагато критикую… Але це і є демократія. Самоуправління без критики стає просто управлінням.
Адвокати, які обирали мене до Ради адвокатів України, ніколи не висловлювали жодних претензій до моєї роботи. Я підзвітна саме їм, а не РАУ. Тільки вони можуть відкликати мене. Але ви ситуації, коли згаданий орган адвокатського самоврядування сам визначає свої повноваження, то зрозуміло, що може чинити на власний розсуд будь-що.
Такими діями були порушені мої законні права бути обраною до Вищої ради юстиції та працювати на посаді заступника голови Ради адвокатів України. Ці права я зараз відстоюю, а в ширшому контексті — торую дорогу, якою кожний адвокат в Україні зможе відновити свої права на участь в адвокатському самоврядуванні у разі їх порушення.
«Адвокат»: Попри всі очевидні порушення закону і прав адвокатів Окружний адміністративний суд міста Києва 6 червня 2016 р. таки в задоволенні вашого адміністративного позову відмовив. Зараз переглядається в апеляційній інстанції. Скажіть відверто, чи сподівалися ви на позитивне рішення? Адже такі треті особи у цій справі, як Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів просили в задоволені позову відмовити. Невже ви вірили, що суд міг не виконати цих «побажань»? Чи спроможний якийсь суд в Україні задовольнити позов, якщо такі треті особи у справі, як Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів просять в задоволені позову відмовити?
Катерина Коваль: Я вірю в правосуддя і працюю задля нього. Для того, щоб відбувся в Україні справедливий суд, щоб зростала довіра народу до суду, необхідно дотримуватися вимог законів, згідно з якими формуються конституційні органи в системі правосуддя. Свій внесок у цю важливу справу могла внести українська адвокатура в особі органів адвокатського самоврядування. Натомість випробування владою наші вищі органи не витримали.
Рада адвокатів України, уповноважена видавати обов’язкові для виконання всіма адвокатами рішення, дедалі стає непідзвітна адвокатській спільноті. В тому числі і з’їзду адвокатів, бо як стало видно на яскравому прикладі ІІІ З’їзду, — за допомогою добре відпрацьованих маніпуляцій його організатор може визначити хто буде присутній у залі, а хто — ні. Причому оскарження адвокатом рішень, дій чи бездіяльності цього органу видається вкрай ускладненим, зокрема після висновку Верховного суду України про те, що «…на такі спірні правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється».
Порушено процедури скликання, проведення З’їзду, обрання делегатів, їх реєстрації, голосування… А оскаржувати ці порушення, які порушують права осіб у сфері публічно-правових відносин, треба в загальному суді?
Уявіть орган влади, який сам собі визначає повноваження, межі і спосіб їх реалізації. На такий квазівладний органом перетворюється Рада адвокатів України.
Подальший розвиток цієї компетенції РАУ може призвести до того, що ми матимемо не «міністерство адвокатури», а «диктатуру РАУ», адже міністерства, як і інші органи влади, «зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України). Цим класично урівноважується їхнє право видавати обов’язкові веління і застосовувати засоби примусу. Натомість Рада адвокатів України в нинішній формі цього органу може чинити все, що завгодно, тобто за межами повноважені і способу, встановленого законом, але маючи щодо адвокатів ті самі повноваження, що й орган влади.

Рада адвокатів України може видавати рішення, обов’язкові для виконання всіма адвокатами, але при цьому не зобов’язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами, і практично не підзвітна адвокатам 

На момент, коли було опубліковано цей матеріал, Київський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги Коваль К. П., залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду у справі №826/14693/15 від 6 червня 2016 р. без змін.

Розмову вів Леонід Лазебний,
головний редактор

Примітки
1. Адміністративна справа №826/14693/15
2. «Учасники Форуму наполягають на врахуванні в процесі оновлення законодавства про адвокатуру наступних концептуальних засад … Побудови схеми реального самоврядування адвокатів на засадах рівності прав всіх адвокатів; забезпечення для всіх адвокатів можливості брати участь у самоврядуванні адвокатури; поваги до права кожного адвоката бути завчасно повідомленим про загальні збори та З’їзд адвокатів України, їх порядок денний, проекти рішень, які мають ними прийматися для реального здійснення права адвоката брати участь у прийнятті відповідних рішень, обирати делегатів З’їзду адвокатів України та органи самоврядування регіонального рівня (й бути обраними до них)…» (п. 3 Звернення Всеукраїнського адвокатського форуму 2011 р., виділено ред.)
3. Урядовий кур’єр. 28 жовтня 2014 р. (№199).
4. Журнал «Адвокат» писав про це. Див.: Гроші на органи // Адвокат. — 2014. — №7. — С. 2-4.
5. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 р. (справа № 826/19572/14 ) визнано «… протиправною бездіяльність Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України та Ради адвокатів України в особі Голови Ради адвокатів України щодо забезпечення скликання та проведення III З’їзду адвокатів України у частині не прийняття даних протоколу Конференції адвокатів міста Києва від 14 листопада 2014 р., на якій обрано делегатів на III З’їзд адвокатів України, не допуску цих делегатів до проведення III З’їзду адвокатів України, а також не повідомлення їх про час і місце проведення III З’їзду адвокатів України». Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 р. рішення скасовано. «На такі спірні правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється», — визначився Верховний Суд 3 жовтня 2016 р.
6. Згідно зі ст. 54 профільного Закону з’їзд скликається РАУ чи організаційним бюро зі скликання з’їзду.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *