Події

Два дні на всі проблеми кримінального процесу

Всеукраїнська конференція з кримінального права та процесу

10-11 листопада 2016 р. Асоціація правників України проводила в Києві Всеукраїнську конференцію з кримінального права та процесу. Звичайно, на всі наріжні питання відповісти не вдалося, але організаторам вдалося істотно рушити дискусію вперед по багатьох проблемних напрямах за рахунок високого рівня її підготовки й проведення та ретельному добору доповідачів.
Перша сесія «Окремі питання реформування органів кримінальної юстиції» була присвячена здебільшого прокуратурі, зокрема втіленню європейських стандартів в ході її реформування, інституційним перетворенням, в тому числі утворенню Генеральної інспекції.

Богдан Витвицький

Богдан Витвицький, радник Генерального прокурора України.
Корупція – це не якийсь опонент, якого можна остаточно подолати, але що справді треба зробити – це суттєво знизити її рівень. Вона існує в кожній країні, різниця тільки в тому, що в розвинених країнах її рівень є низьким або навіть дуже низьким.
Що треба зробити, щоб суттєво знизити рівень корупції чи в Україні чи будь-де?
Для цього потрібно синхронно зробити три кроки.
По-перше, підвищити заробітну плату публічних службовців до гідного рівня.
По-друге, змінити панівну культуру, тобто той комплекс етичних і патріотичних настанов, цінностей і зобов’язань, що є нашим дороговказом у тому, як ми, звичайні громадяни чи прокурори, чи судді маємо себе поводити.
По-третє, реформувати ті правові й правоохоронні органи, які мають розкривати чи розслідувати, чи оскаржувати, чи здійснювали розгляд справ про корупційні правопорушення, щоб вони діяли на найвищому рівні чесності і професійної ефективності.
Ще раз наголошую, що ці заходи мають бути синхронними. Їх необхідність зумовлена як на мікро- так і на макрорівнях. Щоб знизити корупцію якогось одного органу, такого, наприклад, як прокуратура, потрібно запровадити всі три згадані зміни. З них перша, підвищення зарплати, є найлегшою для здійснення, бо не вимагає жодних культурних або конституційних змін, вона вимагає тільки рішення якоїсь однієї особи, Президента чи Генерального прокурора, або якоїсь установи, такої, як Верховна Рада. Найнагальніша з цих трьох змін – це друга, зміна суспільної культури, бо потреба в ній проявляється в усьому, вона мусить відбутися як у суспільстві загалом, так і в поодиноких відомствах. І міра, якою культура є важливою в кожній організації чи відомстві, дуже влучно відображена афоризмом Culture eats а strategy for breakfast, lunch and dinner (Організаційна культура їсть стратегію на сніданок, обід і вечерю).

Організаційна культура їсть стратегію на сніданок, обід і вечерю

Завдяки Майдану принаймні зміни у суспільній культурі все-таки відбулися і відбуваються. Ці явища є дуже важливими, та системні перетворення в окремих відомствах все ж лишаються дуже тяжкими для реалізації, бо способи здійснення щоденної діяльності давно уже стали майже рефлекторними, і те, що здається нормальним, глибоко вкорінене в різних органах, серед яких і прокуратура.
Щоб здійснити зміни в культурі цього органу, потрібні повторювані й однозначні сигнали від керівника і керівного органу цієї установи, про те, що ці зміни є необхідними і неминучими.
Третьою умовою для зниження рівня корупції є існування ефективного правоохоронного органу, який буде чесно і компетентно розглядати корупційні правопорушення. У Сполучених Штатах одним з таких органів є Генеральний інспектор. Перший був започаткований при війську ще понад два століття тому. Цей орган став загальнопоширеним після 1978 р., після скандалу Watergate. Після нього в усіх відомствах почали створювати Генеральні інспекції. Це очі, вуха і сумління відомства. Це орган, який має незалежно розслідувати можливі внутрішні правопорушення, аналізувати корупційні ризики у певному відомстві, охороняти невинних працівників і чесних викривачів від неправомірних утисків, і кримінальним, або дисциплінарним шляхом позбуватися тих працівників, які негідні працювати в цьому відомстві.
У прокуратурі України саме тепер іде набір кадрів до Генеральної інспекції.
Тож якою може і повинна бути роль адвокатури в інституційній реформі такого відомства як прокуратура?
Зрозуміло, що основну відповідальність за реформу прокуратури несе Генеральний прокурор та решта керівного складу відомства. Вони відповідальні за те, щоб добитися вищої зарплати для прокурорів, змінити внутрішню культуру і поставити на ноги Генеральну інспекцію, щоб вона каральними або превентивними методами допомагала вичистити з прокуратури тих, хто не гідний її представляти.

Генеральна інспекція має вичистити з прокуратури тих, хто не гідний її представляти

Але чи адвокатура теж має грати свою роль у реформуванні прокуратури? Моя відповідь – звичайно так. На питання, чому адвокати чи юристи, задіяні у приватній практиці, мусять і повинні відігравати роль у реформуванні чи то прокуратури, чи судівництва, запропоную вам кілька відповідей. Найважливіша з-поміж них – тому, що всі члени правової спільноти, незважаючи на те, чи це судді, чи прокурори, чи адвокати, мусять зрозуміти і взяти до відома, що вони спільно належать до тієї самої професійної родини, і що здоров’я або нездоров’я одного з компонентів цієї родини впливає і на здоров’я всієї юридичної системи, і на спроможність будь-кого в цій системі виконувати власні обов’язки чесно і ефективно. Ще одна відповідь на моє запитання така: хто краще за адвокатів і юристів у приватній практиці, які у своїй роботі стикаються з прокурорами, можуть і мають зрозуміти як, де і що треба реформувати?
На питання, як ви, члени адвокатури, можете допомогти і сприяти реформам чи у прокуратурі, чи у суддівстві, можу запропонувати 4 відповіді.
По-перше, як адвокатська і правова спільнота ви маєте гучно і сильно долучитися до кампанії на підтримку підняття заробітної плати прокурорів і суддів, щоб вона стала достойною.
По-друге, і як товариство адвокатів, й індивідуально спостерігайте та аналізуйте спроби здійснити зміни чи в прокуратурі, чи в судівництві. І якщо вони на це заслуговують, то критикуйте ці дії або рішення, але критикуйте їх конструктивно. Що важливіше – зумійте звернути увагу і визнати позитивні кроки або зміни, бо, якщо цього не зробити, можна втратити навіть те позитивне, що вже зроблено.
На превеликий жаль, моє враження за ті три місяці, що я перебуваю в Україні, таке, що і журналісти, і аналітики гостро критикують майже все, що відбувається. Я не кажу про окремі питання – чи це заслужено, чи ні, але хочу тільки заохотити і підкреслити, що дуже важливо побачити якийсь поступ, навіть якщо він невеликий. Треба вміти його розрізнити, визнати й заохотити. Як товариство адвокатів, ви обов’язково маєте виробити якусь стратегію способів та методів щодо вашого вкладу до створення чистого правового навколишнього середовища. Не забувайте, що коли прокурори або судді отримують хабарі, то їм ці хабарі чи часом, чи часто приносять саме юристи.
Не варто лише критикувати, треба вміти побачити, визнати й заохотити успіхи
Четверте й останнє. Юристи в приватній практиці мусять починати цікавитися тим, що відбувається на юридичних факультетах. Багато з вас хоч частково здобули освіту за межами України, і ви маєте хоч якесь поняття про те, як юридичні факультети мають готувати до практики майбутніх юристів, включаючи й навчання професійної етики. Я підозрюю, що які-небудь реформи, чи прокуратури, чи судівництва мусять також спровокувати реформи в юридичній освіті в Україні. Вони обов’язково повинні довести до того, що випускники юридичних вишів стануть спроможними думати і діяти більш аналітично і стратегічно щодо будь-яких проблем чи викликів, і що правова система почне засвоювати, що, як і в західних правових системах, юстиція нарешті має стати синонімом до справедливості.
Як зробити так, щоб гідра корупції не проникла в нову інспекцію?
Нічого не можна гарантувати. Але можна суттєво знизити ризики, якщо вибори до інспекції відбудуться невідповідно. І ми, члени комісії з добору, робимо все, щоб вибрати не тільки голову і заступника, а всіх членів Генеральної інспекції. Та неправильно думати, що яка-небудь одна установа, чи то НАБУ, чи якась інша, може одна знизити корупцію у всіх ваших міністерствах і відомствах. Україна – це не Грузія.
У Штатах, наприклад, є ФБР, яке має право розслідувати корупцію скрізь. Крім того, є Генеральна інспекція. Причина на це та, що чисельність ФБР треба було би помножити на 10 чи 20, щоб воно могло виконувати ту роботу, що всі генеральні інспекції. Але важливо і те, що кожне міністерство і відомство є інакшим, має іншу структуру і завдання. Генеральна інспекція може навчитися і зрозуміти ту структуру, і вона у багатьох випадках у кращій позиції, щоб «винюхати» корупцію, чи інші зловживання і щоб скоротити їх. У розслідуванні дуже серйозних корупційних злочинів генеральні інспекції співпрацюють з ФБР. Немає причини, чому таку практику не можна застосувати в Україні

Юстиція має стати справжнім синонімом до справедливості

Юрій Бєлоусов, керівник Експертного центру з прав людини.
Основу сучасної кримінальної юстиції становить новий кримінальний процесуальний кодекс, який є дуже прогресивним і за який маємо бути вдячними Верховній Раді. Але є певні нюанси, які потрібно допрацювати.
Найголовніша проблема, з якою ми стикаємося щоденно у роботі – це застосування нового законодавства, і найболючіше, що, незважаючи на всі прогресивні зміни, залишається поза реформуванням – це розслідування кримінальних правопорушень. Досі вся система кримінальної юстиції фактично побудована на необхідності отримання зізнання особи у вчиненні злочину. Якщо такого зізнання немає – система пробуксовує. Маючи прогресивне законодавство, яке не містить жодної згадки про необхідність отримання такого зізнання, практика часто побудована саме на цьому. Трапляється, що люди не визнають свою причетність до вчинення злочину: або справді непричетні, або не хочуть цього робити. Тому «треба натиснути»: катування, побиття є функціональною частиною системи кримінальної юстиції, вони допомагають системі виправдовувати своє існування.

У Конституції розділено нагляд і процесуальне керівництво прокуратури, а на практиці цього не відбулося

Чому це відбувається? Що б не казав Міністр внутрішніх справ про скасування показників роботи, вони залишаються. Досі працівники міліції оцінюються по кількісних показниках.
Прокурор же, не маючи зізнання, просить «попрацювати» з людиною краще. Та й не зрозуміло, ким він тепер є в кримінальному процесі: це керівник, який бере на себе відповідальність, процесуальне керівництво, чи це тільки спостерігач за процесом, який не втручається в нього. У Конституції розвели нагляд і процесуальне керівництво, на практиці цього ще не відбулося.
Я підтримую реформи і хочу, щоб наші колеги і з-за кордону, і з Ради Європи, зокрема, свою увагу зосередили на зміні практики роботи правоохоронних органів, зміні формату діяльності кримінальної юстиції. Підмурівок для цього є, але сама будівля не хоче на нього стати. На мою думку, функція нагляду має бути відібрана від прокурора. Він не може здійснювати розслідування в кримінальному провадженні і одночасно спостерігати за дотриманням прав чи інтересів людини. Він не буде перевіряти скаргу затриманої особи чи розслідувати справу про катування. Саме адвокат має здійснювати нагляд за дотриманням прав людини у кримінальному провадженні, що насправді і відбувається.

Функція нагляду має бути відібрана у прокурора

Олександр Банчук, експерт Центру політико-правових реформ.
Дуже ризикованою є ідея створення Генеральної інспекції при формуванні Державного бюро розслідувань. Інспекція закриє систему прокуратури, і коли ДБР буде створене, воно розслідуватиме тільки злочини, які чинять поліцейські, Генеральна ж інспекція, всупереч вимогам Конституції, буде продовжувати розслідування злочинів, які чинять прокурори. Якщо у такий спосіб цю прокурорську систему далі залишати закритою для розслідування іншими правоохоронними органами, то результату ми не матимемо.

Створення Генеральної інспекції закриє органи прокуратури від Національного бюро розслідувань

На 15 квітня 2017 р. було перенесене набрання чинності положеннями закону про діяльність органів прокурорського самоврядування та органів, які забезпечують діяльність прокуратури. Але прокуратура до цього навіть не готується. Вони сподіваються, що прийде 10 квітня, і вони скажуть – ми ще не готові, давайте відтермінуємо ще на рік.

Дискусія «Змагальність через реформу адвокатури та кримінального процесу» під час другої сесії точилася здебільшого довкола наболілого: обмежені можливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора; декларативність права адвоката збирати докази; безкарне ігнорування слідчими ухвал слідчих суддів; відсутність нормативно закріплених прав адвоката як учасника кримінального провадження, – й інших.

Денис БугайДенис Бугай, Президент Асоціації правників України, керуючий партнер VB Partners.
Для оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого та прокурора у нас є інструмент судового контролю, який можна оцінити позитивно. Він іноді працює, але його треба посилювати. Можливостей у слідчого судді має бути більше. Сьогодні можна тільки оскаржити відмову в ознайомленні з матеріалами справи, а треба мати можливість оскаржувати ще й бездіяльність, необґрунтованість відмови.

Навіть якщо слідчий суддя зобов’язує вчинити ті чи ті дії, слідчі їх просто не виконують

Приміром, триває кримінальне провадження, ми через місяць подаємо клопотання про ознайомлення з матеріалами – нам видають витяг і документ про формування слідчої групи. Вони вважають, що цього достатньо. Але часом це забирає 3-4 місяці.
Потрібно оскаржувати до суду такі дії, бо хоч наше право на відкриття матеріалів передбачене законом, воно не працює, і тільки судовий контроль може виправити цю ситуацію і то не завжди.
Навіть якщо слідчий суддя зобов’язує вчинити ті чи ті дії, слідчі їх просто не виконують, а в слідчого судді немає інструменту для здійснення контролю, притягнення за це до відповідальності. Я вважаю, що має бути можливість відсторонення слідчого, який допускає бездіяльність, необхідно дати такі повноваження слідчому судді.
Як шляхом реформування отримати передбачений у порядку ст. 221 Кримінального процесуального кодексу доступ до матеріалів справи?
Ігор ФомінІгор Фомін, керуючий партнер Fomin&Partners. Через посилення судового контролю в цьому питанні і надання ширших повноваження слідчому судді. Слідчий обґрунтовує, чому він доступу не дає, а вже слідчий суддя приймає остаточне рішення. Якщо йдеться про докази, якщо проведена експертиза – що зміниться, якщо сторона захисту про це дізнається? Якщо це не доведені факти, а щось, на що сторона захисту може певним чином вплинути і змінити – тоді так, обмеження в доступі може бути допустимим.
Олеся Батрин, суддя Печерського районного суду м. Києва. Краще було би внести зміни в КПК, зокрема в ст. 221, бо клопотання як сторони обвинувачення, так і сторони захисту на ознайомлення з матеріалами справи розглядається слідчим чи прокурором, і слідчий на свій розсуд визначає, які матеріали є необхідними для надання стороні, що звертається з клопотанням. Якщо внести зміни в цю статтю і зазначити, що не слідчий чи прокурор на власний розсуд мають вирішувати таке питання, а передати це слідчому судді, питання було б зняте.
Які саме зміни до КПК необхідні для встановлення реальної змагальності?
Ігор Фомін. У КПК вказано, наприклад, що адвокат має право збирати докази. Я хотів би побачити, яким чином адвокат може їх збирати, бо ці права декларативні. По-друге, ми кажемо, що адвокат є стороною кримінального провадження. Але в КПК взагалі немає статті «Адвокат». Сказано, що ми представляємо інтереси свідка – які наші процесуальні права при цьому? Або ж коли ми представляємо інтереси потерпілого – у нас є права потерпілого, але ж я не є потерпілим. Я є сторона кримінального провадження. Тому я впевнений, якщо в КПК є така окрема стаття, як «Прокурор» (немає в нас обвинувача), то має бути і така стаття, як «Адвокат», де будуть передбачені його права не тільки при здійсненні захисту підозрюваної особи, адже ми працюємо вже досить довго і до того часу, як підозру оголосять.

Якщо вже в КПК є така окрема стаття, як «Прокурор», то має бути і стаття «Адвокат»

Маємо багато пропозицій щодо змін до КПК. Ключовим моментом є права адвоката, які реалізують право на збирання доказів та на проведення процесуальних дій. Друге – права слідчого судді. Єдиний шлях для нас реалізувати своє право – це звернутися до нього з тим, щоб, наприклад, провести необхідний обшук.
Крім того нам потрібне право безпосередньо надавати повноваження нашим помічникам. Мені, наприклад, надали 600 томів кримінального провадження – ми читаємо, працює 4 людини вже 3 місяці.
Згідно з КПК адвокат має право здійснювати опитування особи. Чи варто закріпити в ньому обов’язок особи надавати адвокату пояснення, якщо ця особа володіє інформацією, яка є важливою для кримінального провадження?
Ігор Фомін. Будь-яке опитування, навіть стороною обвинувачення, не є доказом у кримінальному провадженні: все одно маємо допитати особу в суді, щоб її показання стали доказом. Тому якщо є необхідність допитати когось на досудовому розслідуванні, то звертаємося до слідчого судді й ставимо це питання перед ним. Особа має бути допитана в суді безпосередньо, тільки тоді це буде доказом.
У прокурора є протокол допиту, і хочемо ми цього чи ні, але протокол допиту є вагомішим і обґрунтованішим з погляду змагальності, ніж факти, які згадуються в опитуванні. Але в КПК прямо написано, що це не є джерелом доказів. Я звертався до слідчого судді Печерського суду, коли використовували у суді показання, отримані на стадії досудового розслідування, і посилалися на них. Я аргументував тим, що мої опоненти посилалися на те, що, з мого погляду, не є доказом. Допит відбувався не в суді: в якомусь кабінеті, про щось там запитали, якось записали…
У нас уже немає стадії ознайомлення в кримінальному процесі, натомість є відкриття матеріалів провадження. Адвокату не досить подивитися, що там понамальовували, треба мати можливість самому допитувати свідків, призначати експертизи і, якщо потреба є, звернутися до слідчого судді, щоб він надав певним органам, які мають бути створеними для цього, певні спеціальні засоби збору доказів. Тільки тоді адвокат буде рівною стороною в процесі й належно виконуватиме свої функції.
А нині існує перекос. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів на досудовому розслідуванні шляхом процесуального керівництва. Тобто у нас наглядом керує обвинувачення шляхом пред’явлення обвинувачення.

Наглядом у кримінальному провадженні керує обвинувачення шляхом пред’явлення обвинувачення

Олеся Батрин. Опитування може бути непрямим доказом, бо в його матеріалах можуть міститися відомості про обставини провадження. Якщо ж це показання осіб, які бояться, що до них можуть бути застосовані певні заходи фізичного чи психологічного впливу, то КПК передбачає, що в такому випадку не тільки обвинувачення, а й сторона захисту може звернутися до слідчого судді з клопотанням про допит.
Інша справа, що, як я розумію, адвокати хочуть закріпити за собою право здійснювати допит свідків у кримінальному провадженні. Але протокол допиту може вести тільки відповідний державний орган, як і допит проводити. Адвокат не є державним органом, не є уповноваженим державною на проведення допиту, тому здійснювати його може тільки слідчий прокурор або слідчий суддя, або суддя в судовому процесі. Та можна запропонувати певні зміни в КПК: якщо сторона захисту чи прокурор на стороні потерпілого хочуть провести допит свідків, але вказані клопотання не були задоволені слідчим, то треба передбачити можливість безпосередньо, а не оскаржуючи постанову про відмову, звертатися до слідчого судді про проведення допиту свідка в судовому засіданні.
Як реалізувати принцип змагальності при розгляді деяких клопотань органів досудового розслідування, наприклад, про арешт, затримання, обрання запобіжного заходу та ін.?
Олеся Батрин. Якщо це стосується арешту речей і документів, які вилучаються під час обшуку і не зазначені в ухвалі слідчого судді, і немає прямої вказівки на те, що має бути знайдено, то КПК зобов’язує слідчого суддю розглянути таке клопотання з представником особи, у якої вилучаються відповідні речі.
Інша справа, якщо клопотання подане стороною обвинувачення про накладання арешту з метою конфіскації майна, забезпечення відшкодування шкоди чи речових доказів. У такому випадку все залишається на розсуд слідчого судді: він має вирішити, чи є необхідність викликати на досудове засідання власника майна. Можливо, у деяких випадках і є, але, як правило, слідчі судді розглядають ці клопотання без сторони, на майно якої сторона обвинувачення бажає накласти арешт.
Чому? Наприклад, коли стоїть питання про спеціальну конфіскацію, слідчий суддя розуміє: якщо повідомити особу, власника нерухомого майна, то зрозуміло, що поки буде проведене судове засідання, майно вже кілька разів можуть перевести на іншу особу. У такому випадку для проведення конфіскації доведеться вирішувати питання про третіх осіб.
Те саме з речовими доказами. Не завжди є необхідність викликати особу. Багато клопотань, у яких податкові органи просять накласти арешт з метою забезпечення речових доказів, якими є кошти, що знаходяться на рахунках підприємств. Майже ніколи сторона обвинувачення не обґрунтовує, чому ці кошти є речовими доказами і чому потрібно накладати на них арешт. Практика показує, що слідчі судді накладають арешт на такі кошти, а апеляційні суди при надходженні апеляційної скарги ухвали скасовують, мотивуючи тим, що відносно юридичної особи не здійснюється досудове розслідування.
Щодо клопотань про застосування запобіжного заходу – принцип змагальності реалізується. Підозрюваний і захисник можуть подати судді клопотання як про дослідження певних доказів, так і про виклик свідків.
Як часто ви задовольняєте клопотання про виклик свідків? Загальна практика не дуже втішна.
Олеся Батрин. За мою практику було всього близько 5 разів, коли захисник подав клопотання про виклик свідків на досудове розслідування, і мною вони були задоволені. Як правило, захисники не користуються цією нормою. Всі забуваються про ст. 178, відповідно до якої слідчий суддя зобов’язаний врахувати і позицію, і соціальний та матеріальний стан, і професійні характеристики особи.
Щодо дослідження доказів також були випадки, коли захисники подавали клопотання з обґрунтуванням своєї позиції. Надавали мені і протоколи опитування свідків, які також були мною враховані.
При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу принцип змагальності не реалізується взагалі, крім хіба що можливості для захисника оскаржити ухвалу в апеляційному порядку, якщо поставить питання про поновлення строків чи через ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Клопотання про затримання розглядається слідчим суддею і прокурором – більше нікого на судове засідання не викликають, і принцип змагальності не діє. Інша справа, коли йдеться про обрання запобіжного заходу для особи, яка перебуває в міжнародному розшуку – так, у такому разі принцип змагальності діє, якщо передбачена обов’язкова участь захисника.
Коли розглядають клопотання про доставлення до суду з метою обрання запобіжного заходу, то це відбувається тільки за участі прокурора. А якщо адвокат просить суддю допустити його? Яким було б ваше рішення?
Олеся Батрин. Є КПК, у якому чітко зазначено: слідчий суддя і прокурор. Захисник може потім отримати ухвалу й оскаржити її. Так, норма не зовсім справедлива, бо немає різниці, як на мене, між затриманням особи та обранням запобіжного заходу особі, яка перебуває в міжнародному розшуку.
Які є дієві способи захисту від тиску на суддів під час розгляду ними резонансних справ?
Олеся Батрин. Тиск може відбуватися з усіх сторін, зокрема і з боку ЗМІ: іноді їх приводить сторона обвинувачення, іноді – сторона захисту. Часом під суди приходять з мітингами, плакатами, кулеметами, шинами. Головне – витримано вислухати учасників процесу і прийняти законне рішення. Хто і як не чинив би тиск, а відповідальність за рішення несе слідчий суддя, а не прокурор, захисник чи ЗМІ.
Як опиратися втручанню слідчого у надання адвокатом правової допомоги під час допиту?
Ігор Фомін. Слідчий може сказати адвокатові: так, свідок має право на правову допомогу, але ви посидьте в коридорі, а коли йому буде потрібно, він до вас вийде. Часом участь у в допиті бере слідчий, прізвища якого немає в групі. Трапляються й інші трюки.

Треба добиватися відповідальності слідчих за протиправну поведінку, порушення прав адвоката і клієнта

Від усіх порушень захистом є активна позиція адвоката. Роз’яснювати слідчим норми Конституції, пояснювати, що таке правова допомога і що вона може знадобитися в будь-який момент.
Одну мою клієнтку допитували в приміщенні податкової. Слідчий ставив питання, на які не мав права, на що я йому постійно вказував, тому він викликав охорону, щоб мене вивели з кабінету. Я вказав на ці неправові методи – прийшов начальних слідчого управління й поставив слідчого на місце. Треба поводити себе впевнено і добиватися відповідальності слідчого за порушення прав адвоката і клієнта Такі випадки є, хоч їх і не багато.
Якщо шантажують свідка щоденними допитами – як реагувати? І чи може свідок не приходити на повторний допит, якщо вважає, що уже дав всі необхідні показання?
Ігор Фомін. Такий спосіб залякування поширений, але він абсолютно не працює. Я кажу в таких випадках – будемо ходити. Можна ж перетворити це на випробування для самого слідчого – змушувати щоразу роз’яснювати права: роз’ясніть свідку ст. 63 КПК, роз’ясніть позицію Конституційного Суду і т. ін. Або ж заявити: ми не починатимемо слідчі дії, бо клієнту незрозумілі його права.
Як забезпечити рівноправну участь у процесі адвокатів, які представляють потерпілого?
З якими труднощами стикається адвокат у такій ситуації?
Які зміни до КПК треба внести з метою забезпечення захисту прав потерпілого?
Ігор Фомін. Справді, одна з найбільших проблем сьогодні – навіть не захист особи, яку підозрюють у скоєнні злочину, а захист потерпілого. У кримінальному процесі взагалі не існує такого терміну, як представництво. Ідеться не про те, що він не прописаний. На мій погляд, це виключно цивільна правова ситуація, коли ви маєте певне доручення і не дієте як окрема сторона в провадженні, а заміщуєте особу, яку представляєте в суді. Єдина можливість належним чином представляти потерпілого – надати адвокату, який його захищає, можливість бути приватним обвинувачем.

В разі представництва потерпілого, будучи фактично партнером обвинувачення, адвокат протягом всього досудового розслідування веде війну зі стороною обвинувачення

Предтсаляючи потерпілого і будучи фактично партнером обвинувачення, адвокат протягом всього попереднього слідства веде війну зі стороною обвинувачення. Фактично ми не маємо у таких випадках процесуальних партнерів. За статистикою, 83 відсотки кримінальних проваджень не доходять до суду. І в більшості з них є потерпілі особи. Ніхто так, як адвокат, не зацікавлений, щоб справа дійшла до суду і щоб людина, яка вчинила злочин проти клієнта понесли відповідальність.
Знову ж, адвокату надана можливість збирати докази. У мене є справи, у яких я ці докази зібрав, надаю їх стороні обвинувачення – а вона не оголошує підозру. І нічого не можна з цим зробити. Доводиться звертатися до слідчого судді щодо бездіяльності слідчого. Тож треба знищити монополію прокуратури, бо у нас в країні не правосуддя, а правопрокурорія.
Потрібно перенести у КПК потерпілого до сторони обвинувачення. Він не має бути окремою частиною кримінального процесу. Коли ми читаємо про права потерпілого, бачимо, що він не сторона обвинувачення, а жертва. Це окремий процесуальний статус. Адвокат же має тих самих повноважень, що й потерпілий. Тож фактично, ми такі самі потерпілі, як і підзахисний. Якщо ми скажемо, що потерпілий – це сторона обвинувачення, то обсяг прав, які мають адвокати, стане той самий, що й у обвинувача. Адвокат стане нехай і не публічним, але приватним обвинувачем.
Як забезпечити дотримання розумних строків досудового розслідування? Що робити з маніпуляціями з виділенням справ у окреме провадження (коли виділена справа зупиняться, бо особа невідомо де знаходиться, а в основній справі здійснюється збирання доказів і продовжується вчинення процесуальних слідчих дій)?
Олеся Батрин. Поки не будуть внесені зміни в КПК щодо того, що може бути оскаржена постанова про виділення чи об’єднання кримінальних проваджень, доти будуть прокурори і слідчі органи цим маніпулювати. Якщо ж це стане предметом оскарження, то слідчий суддя перевіряти такі справи.
Такі зловживання часто бувають у справах, що стосуються колишніх публічних осіб: коли знають, що особа в міжнародному розшуку, зупиняють провадження, бо наперед відомо, що вони не зможуть закінчити досудове розслідування в передбачені законом строки. Інша справа, як це розцінить суд першої інстанції – чи будуть зібрані докази вважатися допустимими.
Тож КПК встановлює певні строки, а сторона обвинувачення зловживає своїм правом і застосовує для цього всі можливі чинники, поки не отримає вказівки щодо досудового розслідування або не назбирає доказів. Тому іноді справи тягнуться роками.
У КПК 1960 р. була ст. 68 «Права та обов’язки захисника». У новому, прогресивному КПК у захисника фактично немає власних прав, він користується правами свого підзахисного. Наприклад, правом мовчати, правом на перекладача, правом знати, у чому його обвинувачують, правом на правову допомогу. Чи на часі передбачити в змінах, які пропонують до КПК зараз, окремі процесуальні права захисника та його процесуальну самостійність, як у слідчого і прокурора?
Ігор Фомін. Спочатку мені видавалося, що конструкція, яку маємо, є достатньою. Але сьогодні я погоджуюся, що права захисника потрібно передбачити, бо адвокат все ж незалежна процесуальна особа, тому іноді можемо робити свою справу не так, як того хоче наш підзахисний. І прописати треба навіть ширше – не права захисника, а права адвоката, бо ми здійснюємо захист, і не тільки захист свідка чи підозрюваного, а й особи до того моменту, коли їй оголошена підозра.
Якщо дорівняти потерпілого в КПК у правах до приватного обвинувача, чи не набуде правосуддя відтінку помсти?
Олеся Батрин. Я позицію такого прирівняння не підтримую. На те є сторона обвинувачення, щоб здійснювати розслідування у кримінальному провадженні, а потерпілий – це особа, яка вже потерпіла від злочину, вона має бути захищена державою. Те, що сторона обвинувачення неналежно виконує свої обов’язки, не означає, що потерпілий повинен користуватися усіма тими правами, що й обвинувачення.

Під час обговорення теми «Роль правоохоронних органів у забезпеченні ефективності кримінального правосуддя: погляд на перспективу» з’ясовували наболілі питання підслідності корупційних правопорушень доби екстремального розмноження націлених на корупцію органів.

Яка судова інстанція і на яких засадах має вирішувати спори між правоохоронними органами щодо підслідності?

Олександр Майстренко, Анжела Стрижевська

Анжела Стрижевська, заступник Генерального прокурора України
Я далека від думки, що адвокати в нас читають тільки одну норму в Кримінальному процесуальному кодексі й не бачать всіх норм в сукупності для того, щоб визначити підслідність. Якщо ви знайдете в КПК хоч одну норму чи натяк на те, що порушене право підслідності тягне недопустимість або неналежність доказів, то я заберу свої слова назад.

Адвокатська спільнота маніпулює листом заступника Голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ

Якщо згадувати лист, який направлений прокурору Назару Холодницькому за підписом заступника Голови ВССУ Станіслава Кравченка, і яким адвокатська спільнота маніпулює, то там немає однозначного твердження про те, що всі докази внаслідок порушення правила підслідності можна вважати недопустимими.
Крім того, у нас є лист, підписаний вже Головою ВССУ, у якому також немає однозначного твердження про те, що порушення підслідності тягне визнання доказів неналежними й недопустимими. У цьому контексті фахівці-науковці говорили, що цю норму не можна тлумачити окремо від інших норм КПК, які зобов’язують кожен правоохоронний орган одразу внести відомості в ЄРДР і почати першочергові слідчі дії. При цьому будь-яка слідча дія, що проводиться правоохоронним органом чи то на початковій стадії, чи то на кінцевій, чи то під час досудового розслідування, виконана відповідно до вимог КПК (дозволи отримані, є рішення слідчого судді) при порушенні права підслідності, якщо є спір (а в деяких випадках спору про це немає; і треба вказати законодавцю, що він формально невизначено виписав ці норми), не може розглядатися як така, що тягне безумовну неналежність, недопустимість доказів.
Про це ж нам кажуть і норми КПК, і позиції суддів в цілому. Це має вирішувати суд в кожній конкретній справі, у кожному конкретному провадженні і давати свою оцінку. Тому не хотілося б, щоб питання підслідності висмикувалося з контексту конкретних кримінальних проваджень.
Як проходить реформа прокуратури?
Реформування прокуратури відбувається в рамках програми за підтримки Європейського Союзу щодо реформування органів юстиції. Прокуратура зазнала реформ одним із перших правоохоронних органів.
Відповідно до нового закону проводили конкурс на заміщення посад в місцеві прокуратури: трирівневий для керівних посад і дворівневий для заміщення звичайних прокурорських посад. Уже зараз можна відзначити як позитивні, так і негативні моменти.
Добре складені тести – це тільки хороший матеріал для того, щоб навчити особу, прокурора, суддю, адвоката, нотаріуса. Тому я не великий прихильник того, щоб одразу відібрану за конкурсом особу ставити на посаду прокурора. Цілком закономірно, що ті, кого ми набирали минулого року не із системи, не розуміють роботу прокурора і майже всі звільнилися. Були випадки, коли такий прокурор приходив на роботу і зачинявся у себе – він людей боявся, не розумів, як з ними працювати. Думаю, те саме було б, якби адвокатів відбирали за конкурсу і випускали їх одразу в процес.
Тому надалі, крім того, що набирати за конкурсом в місцеві прокуратури, хочемо в межах своїх повноважень запровадити спецпідготовку – принаймні якийсь час вчити цих новообраних прокурорів: як і з чим доведеться працювати, яке законодавство треба знати. З наступного року будемо запроваджувати оцінювання регіональних, обласних прокуратур.
Цікаво, що прокуратура почала реформуватися з місцевих прокуратур, а судова влада – з голови. Думаю, що це не зовсім виправданий підхід, якщо ми говоримо про систему юстиції. Бажано було б запровадити загальні принципи щодо її реформування.

Андрій Костін, заступник голови Ради адвокатів Одеської області
Ми, адвокати, виконуємо важливу роль захисника прав і свобод людини. Тому так емоційно обговорюємо ті моменти кримінального процесуального закону, які ускладнюють виконання нами цієї функції. Чи правильно змушувати людину давати показання в якості свідка на стадії досудового розслідування під страхом притягнення до кримінальної відповідальності за відмову? Ми з вами розуміємо, що доказом у справі показання свідка є тільки тоді, коли вони надані безпосередньо в суді. Допит свідка в суді проводиться обома сторонами, тобто дотримується принцип змагальності.

Чи правильно змушувати людину давати показання в якості свідка на стадії досудового розслідування під страхом притягнення до кримінальної відповідальності за відмову?

Але на стадії слідства давайте почнемо нарешті працювати зі свідком як із громадянином, який хоче допомогти відновленню правопорядку, а не як з людиною, яка хоче щось приховати, щось недоказати, а то й збрехати. На жаль, таке ставлення сьогодні часто на собі відчувають свідки, яких викликають на допит. Ці люди відчувають значний тиск і переживають великий стрес. Я знаю людей, які після такого досвіду казали: навіть якщо я побачу щось, що можу вважати кримінальним правопорушенням, я про це не скажу, бо не хочу ще раз опинитися в становищі допитуваного.
Свідок, який дає показання добровільно, буде кориснішим і для слідства, і для інтересів правосуддя, ніж той, якого налякали кримінальною відповідальністю і змусили прийти. Адвокат також мусить мати можливість допитати свідка. Тоді ми зі слідством нарешті будемо в рівних умовах. Людям буде комфортніше розповісти щось адвокатові, а ми вже, на підставі цих відомостей, зможемо клопотати про добровільний допит особи, якщо вона на це згодна, щоб процесуально закріпити її свідчення.
Ви можете заперечити: якщо закріпити добровільність, то на стадії слідства люди взагалі перестануть давати показання. Впевнений, що це не так, бо результат залежить лише від правильної комунікації з людьми: якщо дохідливо пояснити, чому це необхідно, багато хто нас зрозуміє. І ми врешті-решт відійдемо від порочної практики свідків-потенційних підозрюваних.
Вважаю, що слідству треба також відкривати докази стороні захисту в міру їх отримання, і нам потрібно внести такі зміни до КПК. Так, можливі винятки. Якщо може існувати загроза життю і здоров’ю свідків, слідство не повинне інформувати захист про те, які дії відбуваються. Але якщо результат цих дій, на думку слідства, доводить вину людини, то нащо приховувати? Чому не показати це і, можливо, людина, яку захищає адвокат, сама прийме рішення написати зізнання, що допоможе слідству і загалом буде в інтересах правосуддя.
Впевнений, що у більшості справ при відкритті доказів немає жодного ризику, навпаки.
Але сьогодні на стадії досудового розслідування наші відносини з обвинуваченням нагадують спір нерівних опонентів: попри рівність професіоналізму, обвинувачення, слідство мають значно більший інструментарій і більші організаційні можливості для роботи. Нам же лишається тільки використовувати помилки опонентів – та й на цих помилках ми вже виграли чимало справ.
Вікторія КицюкВікторія Кицюк, суддя Солом’янського суду м. Києва
Є помилки адвокатів, на які хотілося б звернути увагу. Як слідчий суддя я розглядаю скарги на бездіяльність органів досудового розслідування, слідчого, прокурора, детектива. Ст. 303 КПК передбачає предмет скарги, з яким можна звертатися, суб’єктів, які можуть звертатися з конкретною скаргою, строки розгляду, а також рішення, які слідчий суддя може ухвалювати внаслідок розгляду.
Щодо подання скарги на неповернення тимчасово вилученого майна: тільки володілець майна може звертатися з такою скаргою. Щодо скарги на бездіяльність, то строк бездіяльності – протягом 10 днів від моменту її вчинення. Якщо йдеться про ЄРДР, то відомості мають бути внесені протягом 24 годин. 10 днів відраховуються від моменту, коли ви отримали відповідь відповідного органу, що відомості за заявою внесені не будуть. Так само у випадку бездіяльності щодо неповернення тимчасово вилученого майна.
У випадку оскарження дій чи бездіяльності слідчого, прокурора щодо невчинення процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений КПК строк, якщо звертаються зі скаргою, яка не передбачена у ст. 303 щодо відмови у відкритті провадження.
Траплялися такі факти застосування ч.1 п.1 ст. 303, ст. 219 КПК, коли в скарзі зазначається вимога зобов’язати слідчого суддю винести ухвалу, якою зобов’язати прокурора винести постанову про закриття кримінального провадження. Маю сказати, що були такі ухвали, але вони не оскаржувалися. Прокуратурою були подані апеляційні скарги, було відмовлено у відкритті провадження.
Коли йшлося про тримання під вартою, на одному семінарі суддя Вищого спеціалізованого суду сказала: якщо рішення вбачається явно незаконним, то вони скасовують таке рішення апеляційного суду щодо відмови у відкритті апеляційного провадження і зобов’язують розглянути справу.
Щодо незвернення до слідчого судді про накладення арешту на майно: чи потрібна скарга про повернення тимчасово вилученого майна? чи зобов’язаний слідчий, детектив звертатися із клопотанням про накладення арешту на майно, якщо це майно вилучене під час обшуку, наприклад, комп’ютерна техніка? Приміром, в ухвалі слідчого судді на скаргу зазначається: скасувати дозвіл на обшук приміщення з метою вилучення комп’ютерної техніки, яка стосується справи стосовно виготовлення технічної документації; повернути майно. Під фабулу ЄРДР підпадає можливість надати такий дозвіл. Вилучається така техніка, огляд проводиться. Є відповідна постанова про визнання її речовим доказом. Чи є необхідність ще звертатися про накладення арешту на це майно, щоб запобігти його поверненню володільцю?
Посилання на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК стосовно доцільності збереження речових доказів, обґрунтування зводиться до того, щоб, по суті, не повертати це майно, бо немає необхідності накладати ще додатково арешт на це майно. Але трапляється, коли резолютивна частина містить нечітке формулювання стосовно вилученого майна. Маю сказати, що присутність адвоката на судових засіданнях і чітке обґрунтування здебільшого ведуть до задоволення таких скарг.
Стосовно обшуків адвокатських приміщень і огляду адвокатських досьє. Таких випадків можна було би уникнути, якби, як це передбачено законом, у них брали участь представники рад адвокатів.
Чи є обов’язком слідчого судді розглядати цю скаргу виключно за участю прокурора, який подав клопотання про проведення слідчої дії, оскільки звертається зі скаргою спеціальний суб’єкт – адвокат? КПК не передбачає його обов’язкової участі.
Стосовно оскарження рішення слідчого, прокурора про відмову у вчиненні певних слідчих дій, трапляються скарги, у яких не розрізняють слідчу дію і захід забезпечення кримінального провадження, наприклад, особи просять зобов’язати слідчого, детектива звернутися до суду про тимчасовий доступ до речей та документів.
На практиці дуже мало адвокати ініціюють будь-які інші питання, крім скарг. Тож треба подавати їх з урахуванням вимог, встановлених законодавцем до змісту, у встановлені строки, із зазначенням ваших координат, неодмінно телефонів. А також конкретно, якщо це можливо, слідчого, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, де працює, номер кримінального провадження і номер телефону. Це значно полегшить і прискорить розгляд скарги з урахуванням нашої завантаженості.

Коли читаєш скаргу, не завжди чітко зрозуміло, що хоче особа, що хотіла від органу, на який скаржиться, що хоче від нас, і в судовому засіданні намагаєшся з’ясувати цю фабулу

Щодо невнесення відомостей до ЄРДР по ст. 241 КПК існує подвійна практика: одні вважають, що всі заяви мають бути внесені, я ж дотримуюся погляду, що не всі, а тільки ті, що містять достатньо фактичних даних про кримінальне правопорушення.
Дуже багато заяв було про відводи слідчих суддів. Обґрунтування єдине: як система автоматичного розподілу справ між суддями може за принципом імовірності 25 скарг розподілити на одного й того самого суддю? Є Положення про автоматизовану систему розподілу, затверджене Радою суддів України, де зазначено, що справи і клопотання у тій самій справі розподіляються раніше визначеному судді. Було вирішено, що так краще, бо суддя, який працює над кримінальним провадженням, ліпше знає, що там відбувається.
Ерік Сванідзе, Вікторія Кицюк

Ерік Сванідзе, консультант Ради Європи
Справа Ходорковського ще раз підтвердила: адвокати не мають абсолютного імунітету від обшуків. За наявності певних підстав, навіть не доказів, а саме підстав, можна проводити у їхніх приміщеннях обшук, але підкреслюю – це завжди має бути обґрунтовано. Наприклад, хтось дає своєму адвокату номер певного рахунку і просить виконати певні операції з грошима. Якщо є такі дані і це записано в досьє адвоката – я не вважаю, що існує перешкода для їх вилучення. Адвокатська таємниця не є абсолютною. Не треба спрощувати правову ситуацію, коли йдеться про обшук володіння адвоката.
Якщо хтось вважає, що порушення підслідності веде до автоматичної неприйнятності доказів, то Європейський Суд з прав людини навряд чи дійде такого висновку.

Катерина Гупало, Тетяна ЛисовецьКатерина Гупало, парнтер АО «Arzinger»
До 2012 р. такого інституту, як угоди зі слідством не було. Коли його ввели, було багато сподівань, зокрема щодо процесуальної економії, зменшення навантаження на прокурорів та судові органи.
Якщо людина кілька років перебуває під слідством, то на нервову систему це впливає погано, і багато хто хоче закінчити цей страшний сон. Тому на такі угоди спочатку дивилися з надією, але аналіз ситуації показує, що сьогодні угоди не дуже популярні.
Коли спілкуємося з колегами з США, виявляється, що в них ситуація протилежна: всі намагаються закрити кримінальне провадження угодою, особливо якщо це стосується шахрайства або корупційних злочинів. У них рідкість, якщо хтось хоче іти до суду. Навіть людина, яка впевнена у своїй правоті, більш схильна укласти угоду. Я говорила з адвокатом працівника, який єдиний не погодився на угоду зі слідством у справі Enron. Всі ланки менеджменту компанії, які знаходилися «під ним», підписали угоду, а його позиція – «я не винен, я нічого не робив і хочу довести це перед судом присяжних». Але ті, хто визнав свою провину, показання уже давали відповідно до угоди, що було на руку обвинуваченню. Згаданий працівник отримав 30 років, а ті хто уклав угоду, – кілька років умовно. Тож у них теж є свої недопрацювання, і не варто дивитися на угоди зі слідством як на панацею.
Що потрібно знати особі, яка укладає угоду про визнання винуватості? Іноді запитуєш людину: ти хоч розумієш, що підписав? Людина каже – мені все одно, головне, що все закінчиться. Коли ж роз’яснюєш, що насправді вона взяла на себе вину, особа дивується, бо часто угоду не читають, хоч і підтверджують, що зміст зрозумілий. Попри те, що суддя також має все роз’яснити, запитати особу, чи все вона розуміє, на практиці це не працює.
Угоди укладаються щодо злочинів невеликої, середньої тяжкості й тяжких злочинів. Ми якось зіткнутися з угодою, яка негативно впливала на позицію нашого клієнта. Спочатку вели провадження по особливо тяжкому злочину, але оскільки для слідчих було дуже важливо, щоб ця угода була укладена і в ній були зафіксовані потрібні їм факти, вони поставили особу перед альтернативою – від 7 до12 або грошовий штраф у разі підписання угоди. Особа погодилася на штраф – зробили перекваліфікацію, щоб все підпадало під середню тяжкість. Для НАБУ це є вже практикою: приведи друга і отримай знижку.

Угоди в кримінальному провадженні в епоху НАБУ: приведи друга і отримай знижку

Угоду можна укласти в будь-який момент від оголошення підозри до виходу суду в нарадчу кімнату. Але на практиці їх пропонують саме на стадії досудового розслідування, а на стадії судового розгляду ми ще з таким не стикалися. Важливо пам’ятати при цьому, що повторне звернення не допускається: якщо суддя відмовляє в затвердженні такої угоду, то вже не можна зробити другу спробу.
Адвокат має брати активну участь в укладенні угоди. Був випадок, коли слідчий тиснув на особу, казав їй – «на тебе вже матеріали є, скоро оголосимо тобі підозру, але ти отак-отак розкажи – і ми укладемо угоду, на цьому й закінчимо». Коли ж після допиту ми розклали їй все по поличка – пояснили, який склад злочину інкримінується, що в її діях складу злочину немає, а підписання угоди полегшить життя слідчим, але не факт, що і їй, бо вирок щодо неї буде винесений – вона відмовилася від угоди і досі лишається в статусі свідка, а кримінальне провадження потрохи втратило оберти.
При укладанні угоди маємо пам’ятати, що потрібно оцінити, наскільки ця угода вам вигідна, і що маємо право від неї відмовитися. У нас була клієнтка, яка мала високі ризики кримінальної відповідальності, слідчий пропонував їй компроміс, але вона вирішали захистити своє добре ім’я і таки отримала виправдувальний вирок. Важлива психологічна витривалість клієнта, бо не всі здатні пройти через роки стресу й обмежень.
Дуже цікавий момент – оскарження вироків, винесених на підставі угод. Особа уклала угоду зі слідчим, ми пояснили, що насправді вона підписала, вона була шокована, що вже нічого змінити не можна, бо якщо є угода, затверджене вироком, то є обмежене коло людей які можуть оскаржити її з обмежених підстав.
Іноді особа укладає угоду про визнання винуватості через тиск, бо її залякували. Активний суддя може витребувати матеріали, і якщо побачить з них, що вона своєї вини не визнавала, оскаржувала дії слідчого, то виникає розуміння того, що матеріали справи спростовують її визнання – людина взяла на себе вину, щоб уникнути більших ризиків.
Угодою часто намагаються компенсувати неповноту досудового розслідування: у вироку пишуть, що «у невстановлений час, невстановленими особами…» було скоєно злочин. Тобто нічого не встановлено, крім того, що особа. Яка підписала угоду, винна. Був випадок, коли суддя відмовився затверджувати угоду про визнання вини через її суперечність інтересам суспільства, мотивуючи це тим, що вона відповідає приватному інтересу обвинуваченого, а не інтересам суспільства.

КПК встановлює: якщо були спроби укладання угоди, то це ще не має означати визнання особою вини

Значення угоди для спорів третіх осіб найбільше виявляється в податкових справах. Це спори по фіктивному підприємництву і щодо платники податків. Практика Верховного Суду: беруть вирок на підставі угоди в якості доказу і відмовляють платнику податків у задоволенні позову. Є поодинокі випадки, коли суддя виносить рішення всупереч цій практиці. Ми ж у таких випадках аргументуємо нормами КПК про те, що заборонено укладати угоду про визнання винуватості, якщо вона зачіпає інтереси третіх осіб. В угоді згаданий платник податків, і йому на цій підставі донарахували податок. Ми вже йшли до судді вже очікуючи, що нам відмовлять, бо КПК не передбачає нас як суб’єктів, які можуть оскаржувати вирок на підставі угоди. Ми отримували очікувані відмови, але нещодавно знайшли постанову ВСУ у справі, якій передував вирок на підставі угоди про визнання винуватості. Її уклав якийсь прокурор, і в ній він фактично визнав, що чинив певний тиск на суддю для винесення відповідного неправомірного рішення, щоб особу звільнили від відбуття покарання. Суддя виніс таке рішення і його ж оскаржив. І тут судді виявилися дуже прогресивними, щоб підтримати колегу, в обґрунтуванні посилалися і на конституційні засади, і на засади кримінального судочинства, і на ЄКПЛ.
В Україні не можуть укладати такі угоди юридичні особи. Але у нас відбувається чимало корупційних злочинів. В одній зі справ була замішана компанія з міжнародним капіталом, коли ми розказали їм про ризики, що майно підпадало під конфіскацію, вони, як завжди іноземці, захотіли укласти угоду з правосуддям і були шоковані, дізнавшись, що в нас цього зробити не можна.
У США ж дозволяється укладання угод юридичними особами, і держава має значні фінансові надходження від цих угод. Тож якщо угоди можливі для фізичних осіб, то такий механізм має бути передбачений і для осіб юридичних.
Марина Старовойтова, Євген Грушовець

Євген Грушовець, партнер АО «Аріо»
Якщо проаналізувати заяви керівників правоохоронних органів за останні півроку щодо притягнення до відповідальності певних осіб, то там знайдемо тенденцію: майже в усіх справах підставою для кримінального переслідування є показання свідків, яких особа, яка переслідується, може не бачити й не знати. Говорять, що є й інші докази, важливі, вагомі, але основне – показання. Тож для нас важливо вміти працювати з цим свідком і за потреби його дискредитувати. Це не завжди потрібно робити, можливо, він і не зацікавлений в процесі, у притягненні особи до відповідальності, а просто очевидець певних обставин. Але є категорія справ, у яких адвокат повинен це робити щодо свідків сторони обвинувачення.
Дискредитація – це умисні дії, спрямовані на підрив авторитету, які передбачають процедуру збирання і використання інформації з метою підірвати довіру до свідка як джерела інформації.

Ми можемо перетворити інформацію, зібрану під час опитування, на докази

Як збирати таку інформацію? У законі «Про адвокатуру й адвокатську діяльність» зазначено, що ми маємо право опитувати свідків. Ст. 195 КПК встановлює: сторони кримінального провадження мають право отримати від іншої сторони та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів. Але ми все ж можемо перетворити ці пояснення на докази.
На жаль, не завжди адвокат в рамках КПК має можливість отримати докази від сторони обвинувачення. Як це зробити?
По-перше, «зам’яте» клопотання про проведення слідчих дій чи немотивована постанова слідчого може бути оскаржена слідчому судді, і особа, яка подала клопотання, має право брати участь у цих діях, зокрема і ставити питання (ст. 223 КПК). Слідчий прокурор має право проводити одночасних допит двох осіб, а захисник має право брати участь у цих діях і ставити питання. Тут у нас також з’являється можливість для дискредитації свідка.
Можливо, не завжди доцільно робити це саме на стадії досудового розслідування, але є й такі випадки. Наприклад, коли допит свідка виклали в YouTube, після чого провадження було закрите.
Під час розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу прокурор має право заявляти перелік свідків, яких він хоче допитати в рамках обрання запобіжного заходу. Ми, як сторона захисту, маємо право заявляти слідчому судді про допит свідків. Добре, щоб вони вже були біля нас. На жаль, практика показує, що майже ніхто цього не робить.
Для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документ. Тобто ми маємо продумати, як легалізувати зібрані нами матеріали, щоб вони стали доказом.
Важливо зібрати інформацію про свідка: отримати характеристики, наприклад, через запити, відомості щодо зв’язків свідка з учасниками процесу, його залежність від третіх осіб, про наявність кримінальних проваджень щодо свідка, зібрати інформацію з соціальних мереж, мережі Інтернет та пошукових систем (зокрема і органів досудового розслідування, якщо є така можливість), інформацію від операторів стільникового зв’язку та інформацію про доходи свідка.
З довідки про наявність судимості можемо отримати інформацію, чи він притягався до кримінальної відповідальності, і, якщо так, то розуміємо, що на нього вже мають вплив органи досудового розслідування.
Коли на стадії досудового розслідування слідчі допитують свідка, отримують показання, говорять, що це докази, на підставі яких особу притягають до відповідальності, вживають запобіжний захід, то вони для аргументації своєї позиції люблять підкладати паспортні дані свідка. За це їм спасибі, бо через це його легко ідентифікувати. В одному з випадків завдяки цьому нам вдалося встановити, що свідок взагалі не їздив у Київ в той час, коли були зафіксовані показання.
Є «каста» свідків, які в деталях усе описують і пам’ятають, можуть прийти в будь-яку квартиру і вийняти з кишені свій паспорт, але при цьому толком не розуміють слідчу дію. Вони завжди повторюють, що слідчий робить все за законом, не знаючи самого закону. Звертайте увагу на таку категорію осіб.

Марина Старовойтова, заступник голови ГО «Всеукраїнське об’єднання адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу»
Негласні слідчі розшукові дії на Заході проводяться, якщо відомості про злочин неможливо отримати в інший спосіб. Але наші реалії інші – їх проводять там, де треба без відома сторони захисту й підзахисного зібрати докази.
За законом проводяться НСРД виключно в кримінальних провадження щодо тяжких і особливо тяжких злочинів. Наша практика – суттєво завищити кваліфікацію діянь, щоб провести НСРД, зібрати докази і потім їх використати навіть в іншому кримінальному провадженні.
Мають право проводити і приймати рішення щодо проведення НСРД слідчий, прокурор, слідчий суддя за клопотанням слідчого чи прокурора. Виключно прокурор приймає рішення про проведення негласних слідчих розшукових дій у випадках контролю за вчиненням злочину.
У нашій практиці відсутність у справі дозволу на проведення НСРД аргументують здебільшого тим, що вони проводилися за ухвалою слідчого судді або дозволом апеляційного суду, які секретні, тому їх в матеріалах провадження немає. Якщо ж ішлося про контроль за вчиненням злочину, то повинна бути постанова прокурора в матеріалах справи. В одній зі справ я на підставі відсутності такого дозволу подала до суду клопотання: прошу доручити прокурору на підставі ст. 230, 255 КПК знищити матеріали кримінального провадження, бо немає відповідного дозволу. Суддя і прокурор були шоковані і не знали, що з цим робити, суддя взяла сторону прокурора і заявила, що це треба вивчити. Що це дало стороні захисту? На наступному засіданні прокурор сказав, що такий дозвіл є, але оскільки він його не надав стороні захисту, то цей доказ не може бути використаний у справі.

У постанові про проведення негласних слідчих дій нічого секретного бути не може

У виняткових випадках НСРД проводяться без дозволу слідчого судді: коли це потрібно для врятування життя людини або запобігання вчиненню тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Але одразу після їх проведення прокурор повинен звернутися до слідчого судді і узаконити ці дії. Якщо він цього не робить чи слідчий суддя не дає дозволу, то діє принцип ст.ст. 230, 255 КПК – матеріали повинні бути знищені.
Якщо НСРД проводилося за ухвалою слідчого судді, а нам кажуть, що її неможливо отримати через секретність, то без неї стороні захисту неможливо дізнатися, чи правомірним було проведення цих розшукових слідчих дій. У такому випадку адвокат має зазначити, що неможливо розглядати справу без отримання відомостей з цієї ухвали, і можна звернутися до апеляційного суду або посадової особи, яка видавала ухвалу, з проханням надати відомості про строки дії ухвали і повноваження на проведення НСРД, нехай навіть у вигляді довідки. Але і на її підставі можна буде вимагати визнання деяких доказів, здобутих у такий спосіб, недопустимими.
Коли нашому клієнту обирають міру запобіжного заходу, клопотання має бути обґрунтованим. У таких випадках я у процесуальних документах зазначаю, що матеріалів, доданих до клопотання, ми не отримували і з ними не ознайомлювалися, а без надання цих матеріалів судовий розгляд не може початися.
Особи, залучені до НСРД, можуть бути допитані як свідки, навіть якщо вони залучалися на конфіденційній основі. За умови вправного проведення допиту можна дискредитувати такого свідка. Ідеться про понятих. У кодексі зазначено, що це особи, незацікавлені в результатах провадження, якщо вдасться довести протилежне – ми вже нівелюємо результати слідчих дій.
У дискредитації доказів, здобутих таким шляхом, треба бути обережним. У моїй практиці був випадок, коли я, отримавши матеріали, виклала у клопотанні свої заперечення, і справа не дійшла до суду. Але все ж, якщо наперед викласти слабкі місця доказів обвинувачення, то можливо, досудове розслідування не закінчиться, а докази дозбирають і виправлять помилки. Ми ж повинні використовувати ці помилки на користь клієнта, а тому казати про слабкі місця на стадії направлення обвинувального акту до суду – передчасно.
Протокол НСРД не пізніше 24 годин передається прокурору, який приймає рішення щодо використання матеріалів у провадженні. Порушенням права на захист є неповідомлення про проведення НСРД, бо це втручання в приватне життя особи.
Докази, зібрані в результаті НСРД, повинні мати відповідний дозвіл, відповідати критеріям і бути зібрані в порядку, передбаченому КПК. Порушення цього порядку тягне за собою визнання доказів недопустимими. Адвокат має перевірити, чи не порушені права особи, які можуть бути обмежені тільки на підставі судових рішень, чи відповідають процесуальні документи вимогам КПК, чи не було провокування до вчинення злочину, а також відсутність заперечень з боку осіб, які брали участь у слідчих діях.
Тарас Пошиванюк, партнер ЮК FCLEX
Наша мета як адвокатів на стадії досудового розслідування – розбити позицію слідчих і зібрати відомості про щонайбільше порушень під час проведення слідчих і розшукових заходів.
Майже кожна слідча, розшукова дія містить такі порушення, а деякі з них мають системний, масований характер. Доказ, здобутий у рамках кримінального провадження, може бути визнаний неналежним, недопустимим уже під час розгляду справи в суді.
За статистикою за останні півроку до місцевих судів надійшло близько 46 тис. скарг на дії або бездіяльність органів досудового розслідування. Це на 60% більше, ніж в 2015 р.
Порушення на стадії відкриття провадження у справі. Ст. 204, 14 КПК визначено, що органи досудового розслідування протягом 24 годин мають внести відомості до ЄРДР. Та на практиці ці дії не вчиняються, основна ж кількість скарг до слідчих суддів і пов’язана саме з цим. Органи досудового розслідування часто відмовляють у цьому через те, що це звернення громадян, яке не містить опису складу злочину. Такої помилки допускаються і слідчі судді, бо вони дозволяють собі в ухвалах про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність давати оцінку того, що викладено в заяві: мовляв, не бачать складу злочину. Тоді виникає питання, для чого взагалі досудове розслідування, передбачене КПК?
Порушення під час слідчих дій. Наприклад, під час допиту. Зараз діє тенденція викликати особу на допит телефоном. Це для того, щоб застати свідка, який не має належної юридичної освіти, зненацька, щоб він прийшов сам і нібито просто поговорити. Коли ж у відповідь особа говорить про повістку або що прийде з адвокатом, то цікавість до проведення допиту у слідчого одразу згасає. Часто повістки свідкам надсилають не за 3 дні, як це передбачає КПК, а виписуються або одразу в день допиту, або під час проведення обшуку. Ще люблять, якщо перспективи у провадження немає, але хочуть з нього отримати якусь вигоду, не давати людині працювати, регулярно викликаючи «для надання пояснень». Як пригасити їхній запал? Я у таких випадках заявляю клопотання на відшкодування витрат, що пов’язані з прибуттям на слідчу дію.
Порушення під час одночасного допиту. НАБУ і Генеральна прокуратура зловживають тим, що проводять одночасний допит. Клієнт може бути морально неготовим до того, що буде опонент, який висуватиме контраргументи. При цьому навіть якщо він має питання, які може поставити після питання слідчого, їх знімають як такі, що не стосуються предмета доказування. Я в таких випадках друкую перелік цих питань і вимагаю долучити його до протоколу.
Порушення під час обшуку. Тут трапляється найбільше порушень. Обшуки проходять несподівано, і самі слідчі іноді не можуть контролювати всього, що відбувається. Найгрубіше порушення – проведення його за відсутності ухвали слідчого судді чи маскування під огляд місця події. У такому випадку посилаємося на ст. 233 КПК – огляд житлового приміщення може відбуватися тільки за згодою власника або осіб, що перебувають у ньому. Але допускають цей огляд, якщо в органу досудового розслідування є достатньо даних, що відбувається злочин або що тут переховується особа, яка вчинила злочин. Під цим муляжем і відбувається обшук.

Загальна проблема – недопущення адвоката в приміщення, де відбувається обшук

Ще одне грубе порушення – вилучення речей і документів, які не були зазначені в ухвалі. Останнім часом я помітив, що слідчі судді в ухвалах обмежують обсяг речей і документів, які можна вилучити. Тобто враховується практика Європейського Суду, а не Росії, де орган досудового розслідування не повинен надавати вичерпний перелік майна, яке буде вилучене при обшуку. Тож маємо позитивну тенденцію.
Проведення обшуку неуповноваженою особою. В ухвалі слідчого судді має бути зазначена конкретна особа – слідчий, який проводитиме обшук. Раніше існувала судова практика, яка визнавала неналежним, недопустимим доказ, якщо слідчу дію проводив інший слідчий. Сьогодні ж вона пішла іншим шляхом: проведення обшуку не тією особою, яка вказана, не є підставою для визнання отриманих доказів недопустимими. Та все ж якщо доручення на проведення обшуку в матеріалах справи немає, то можемо говорити, що відбувалися незаконні слідчі дії і їхній результат не можна враховуватися при обґрунтуванні обвинувачення.
Порушення під час проведення експертизи. Від її результатів може залежати як кваліфікація злочину, так і загалом питання про наявність складу злочину. Одним із поширених порушень тут є проведення експертизи, коли ще не оголошена підозра, а особу потім просто ставлять перед фактом. Тобто ми позбавлені змоги ставити питання слідчому, обирати експертну установу тощо. КПК не дає нам можливість самим звернутися з клопотанням про проведення експертизи, але тут є нюанс: затягування і наявність результату двох експертиз, через що теоретично доведеться проводити третю.
Призначення перевірок та ревізії. Ст. 36 КПК встановлене право прокурора їх призначати. Такі ж повноваження надані і слідчим, ст. 40, але ключовий момент – у порядку, визначеному законом. Мені траплялися в областях постанови прокурора про призначення ревізії, перевірки, на підставі яких вони й проводилися. Це неправильно, бо КПК передбачає отримання для цього ухвали слідчого судді.
Ст. 214 передбачає внесення до ЄРДР відомостей про злочин. За ст. 397 КК внести відомості в Реєстр непросто. Прриміром заяву потерпілого передають не слідчому, а дільничному, який передає її вже слідчому, а той робить свій висновок і складу злочину не бачить. Звертаємося до прокурора. Прокурор пересилає матеріали до правоохоронного органу, слідчий знову не бачить складу злочину. Суд виносить ухвалу, що порушень не вбачає. Як бути з такими випадками?
Євген Грушовець. Був випадок, коли мене буквально викинули з обшуку. Внести відомості в ЄРДР було дуже важко. Це вдалося зробити фактично тільки за зверненням народного депутата.
Ви подали заяву, відомості не внесені – оскаржуйте. Є 24 години на внесення, подаєте заяву в слідчий орган, то оскаржуйте бездіяльність керівника.
Марина Старовойтова. Можна потелефонувати на гарячу лінію в МВС.
Всупереч нормам КПК, слідчі з одного кримінального провадження, яке закрите, не через подання прокурора слідчому судді передають матеріали НСРД з одного провадження в інше, а звичайним листом і надсилають копію диска. Чи було у Вас в практиці визнання таких матеріалів очевидно недопустимими судом чи прокурором?
Марина Старовойтова. У моєї колеги був такий прецедент: в межах однієї справи проводили НСРД, під час зйомки був знятий її клієнт, і ця копія диска перекочувала до іншої справи. У суді хотіли запис заслухати, але захисник подав клопотання, що немає дозволу на проведення НСРД в межах саме цього провадження. Крім того, оскільки це копія, то неможливо встановити, чи не відбулися втручання у відео. Суд вирішив на місці ці докази визнати очевидно недопустимими.

Модерована дискусія «Захист осіб із «токсичною»/неоднозначною репутацією» (тези)

Володимир БойкоМодератор дискусії – журналіст і телеведучий Володимир Бойко надійно захищений від токсинів.

Віталій Сердюк, Євген Солодко

Євген Солодко, керуючий партнер АГ «Солодко і партнери»
Моє рішення взятися за справу О. Єфремова.було дуже простим. Мене завжди цікавило, кому насправді було вигідно, аби це все сталося, і хто винен у цьому. Тому й узявся за справу.
Клієнтів від мене це рішення не відлякало, ніхто від нас не пішов. Тим паче, що цього року клієнтів нам щедро постачає Національне антикорупційне бюро України.
У справі дуже багато невідповідностей і суперечностей. На мою думку, у ній взагалі немає нічого, крім незмивної ганьби для Генеральної прокуратури. Це той випадок, коли люди, які провадять слідство, самі нам допомагають виграти справу.
Ототожнення адвоката і клієнта не повинно бути, але воно існувало раніше і залишається зараз. Так, всі ми іноді захищаємо негідників – але ми їм не друзі.

Адвокати не друзі негідникам

Віталій Сердюк, партнер АО «AVER LEX»
Що гучніша справа – то менше в ній правового рішення і більше телефонного права. До того, аби погодитися на справу Януковича, мене спонукали два чинники. По-перше, на найбільш гучній публічній справі змусити державу працювати правовими методами і, по-друге, розуміння того, що Януковичу була невигідна ситуація на Майдані, а в кримінальному процесі потрібно відштовхуватися в пошуку винуватого від того, кому було вигідно.
Моє рішення більшість клієнтів підтримали, ніхто не відмовився від нас. Серед тих, хто хотів увійти зі своїми справами, звичайно, були питання. Ті, хто приходить сьогодні, так чи інакше пов’язані з колишньою владою і фігурують у цій справі, тому те, що клієнт зайшов до нас, може стати в очах правоохоронних органів прямим доказом, що він був учасником організованої злочинної групи Януковича.
Таких справ боятися не варто. Вони цікаві з професійного погляду, у них можна справді показати себе. Наприклад, Генпрокурор кілька разів повертав справу Онищенка, бо там були суттєві недоліки, якими могли б скористатися адвокати, – це вже хороша реклама.
Так, захисника ототожнюють з клієнтом. Але якщо ти вже зайшов у адвокатуру, то не можеш залежати від думки інших людей, бо вона здебільшого негативна. Якщо добре працюєш, то тебе не будуть любити слідчі, прокурори, судді.
У справі Януковича йдеться про порушення презумпції невинуватості, права на захист і загалом прав людини.

Ілля Костін

Ілля Костін, голова комітету захисту професійних прав адвокатів та реалізації гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області,партнер ЮК «Правовий альянс»
У 2015 і 2016 рр. бували дні, коли відбувалося по 8 обшуків у адвокатів. Два тижні тому, наприклад, був виїзд на 6 адрес протягом дня, обсяг роботи у Ради адвокатів Київської області виявився величезним. Крім виїздів, про які нас попереджають правоохоронні органи, є виїзди по викликам з гарячої лінії, яка працює цілодобово. Реагуємо також на ситуації недопускання адвоката до клієнта, виїжджаємо також на обрання запобіжного заходу. Вся маса людей, задіяна в раді, працює безкоштовно, але часом виникає враження, що деякі колеги цим користуються.

Правоохоронні органи попереджають нас про обшуки дедалі рідше: іноді нас повідомляють за хвилину, а часом і не повідомляють взагалі

Порушення прав адвокатів стали звичайною справою. Правоохоронні органи попереджають нас про обшуки дедалі рідше, бо побачили, що на такі сигнали приїжджає багато адвокатів. Трапляються ситуації порушення ст. 161, коли є об’єкт – адвокат. Мета – забрати матеріали, які, можливо, далі й не використають у суді. Системною є і ситуація, коли намагаються провести обшук робочих місць адвокатів, порушуючи ст. 236 КПК, тобто коли дозвіл в ухвалі слідчого судді відсутній. Таке часто трапляється, коли отримують дозвіл на обшук всієї будівлі. Стикаємося з вилученням речей, які не визначені в ухвалі. Є порушення і з повідомленнями про обшуки: іноді нас повідомляють хвилина в хвилину, а часом і не повідомляють взагалі.
Маю сказати непопулярну річ: у більшості викликів, на які ми приїжджали, адвокат справді був пособником злочину, ставав частиною схеми: пропускав через власні рахунки певні кошти чи ставав на керівну посаду, а тому слідство все одно доводило потребу провести обшук у його приміщенні.

НАБУ влітку цього року відкрило сезон полювання на адвокатів

Коли ми говорили з деякими людьми з цього органу, вони визнавали, що все зважено, оцінено. Вони просто перейняли досвід Грузії.
Мій основний меседж – часи, коли головною метою адвоката було отримання грошей і клієнтів, минули. Думайте, коли на вас виписують довіреність, думайте, коли стаєте посадовими особами юридичних осіб клієнта, думайте, коли берете документи на збереження, бо такої виду правової допомоги адвокатської немає. Багато колег справді допустили порушення правил адвокатської етики і з ними ми намагаємося розібратися окремо. Маємо дисциплінарну палату й повинні притягнути колег, які справді ці порушення допускали, до відповідальності.
Конфлікти, які існують в адвокатському співтоваристві, справді заважають. Один з наших колег, який був присутній протягом дня на 6-ти обшуках, написав у доповідній: «коли я прибув на місце обшуку за першою адресою, була спроба не допустити мене як представника Ради адвокатів Київської області. Мотивував слідчий тим, що вже є представник від Ради адвокатів міста Київ, який ознайомлений з ухвалою, і вже розпочаті слідчі дії». Зараз в адвокатському самоврядуванні утворилося двовладдя і навіть тривладдя.
Катастрофічна ситуація, яку зараз маємо навколо додержання прав адвокатів, пов’язана з тим, що колеги справді порушують правила адвокатської етики і закон, а також з тим, що всі органи місцевого адвокатського самоврядування пересварилися настільки, що їх тепер по кілька в регіоні.

Які найбільші проблеми адвокатури в Україні?

Ритіс Йокубаускас
Ритіс Йокубаускас, експерт Проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні
По-перше, проблеми всередині самої адвокатури, не вирішивши які неможливо перейти на інший етап, до того, чим насправді адвокатське самоуправління має займатися. Подібні проблеми трапляються у багатьох країнах, але не такого масштабу й тривалості, як в Україні.
По-друге, можливо, це питання культури законотворчості, але я від 2008 до 2013 року я виконував експертизу чотирьох чи п’яти законопроектів про адвокатуру. Дивно, але там, де рішення прийняти треба, їх часом не приймають взагалі, а ті рішення, з якими не варто поспішати, – приймають дуже швидко. Зокрема зміни до Конституції: немає такого аналогу у світі, щоб в Основний Закон вписали, хто має право на представництво в суді. І останнє, що мене засмучує як експерта, що ми даємо рекомендації, які подобаються, їх враховують, а коли кажемо, що ніде такого немає, – відказують, мовляв, нічого, ми будемо першими.
Це торкається і рекомендацій Ради Європи щодо свободи здійснення адвокатської діяльності, серед яких: потрібно вжити всіх можливих заходів, щоб адвокатську професію поважали, заохочували й захищали від неправомірного втручання влади чи суспільства (це важливо в реаліях України); адвокати повинні мати доступ до своїх клієнтів, і їм має бути гарантовано дотримання адвокатської таємниці, яка, нагадаю, існує не для адвоката, а для клієнтів. Вона захищає саме їх.

Найбільша проблема для адвокатів – конфлікт всередині адвокатури

Володимир Клочков
Володимир Клочков, керуючий партнер АО «Клочков та партнери»
Складна ситуація в адвокатурі і навколо неї, спричинила один позитивний ефект – адвокати Києва і області об’єдналися. Наша держава не намагається захистити адвоката, натомість бачимо дедалі більше порушень наших прав і гарантій нашої діяльності – обшуки, порушення недоторканності адвокатської таємниці і ототожнення адвоката з клієнтом – тому таке об’єднання додає оптимізму.
Адже через конфлікт в органах адвокатського самоврядування трапляються випадки, коли безпідставно зникають записи про адвокатів з ЄРАУ, бо вони були «затемнені». Саме через це адвокатів не допускали до участі в справах, бо за ч. 2 ст. 45 КПК України відсутність такого запису унеможливлює участь у кримінальному провадженні.
Часто захисників намагаються викинути з проваджень, зокрема з «токсичних» справ, бо в них проти адвоката працює вся державна машина. Дійшло вже до посягання на життя адвокатів. За останній рік – це вбивство Юрія Грабовського, маємо два замахи на життя адвокатів.
Ініціюють кримінальні справи проти адвокатів чи відновлюють раніше закриті, вживають запобіжні заходи стосовно адвокатів у вигляді тримання під вартою, як це трапилося з Андрієм Федуром, Андрієм Сергієнком, Юлією Дубовою (домашній арешт). Частішають випадки фізичної розправи, зокрема нещодавно адвокат Євгенія Тарасенко отримала тілесні ушкодження під час здійснення захисту.
Отже, єднання адвокатів у справі захисту професійних прав – добрий знак і запорука дотримання прав людини та реальної змагальності в кримінальному процесі.

Підготував Леонід Лазебний,
головний редактор

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *