Право

Фіксація змісту веб-сторінки в мережі Інтернет як елемент здійснення права на захист авторських прав на твори, розміщені в мережі Інтернет

Zerov_2015_2

К. О. Зеров,
аспірант кафедри інтелектуальної власності юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, молодший науковий співробітник НДІ ІВ НАПрН України

Право на захист є конституційним правом особи. Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України [1] право на захист особа здійснює на свій розсуд. Здійснення права на захист на власний розсуд означає, що правоволоділець має можливість вибору типу поведінки — реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист, вибирати форми та способи захисту порушеного права. Незалежно від того, яку форму і які способи захисту особа буде використовувати для реалізації свого права на захист, необхідно забезпечити належну і допустиму доказову базу. Такий висновок є слушним й щодо засвідчення факту порушення авторських прав на твори, розміщені в мережі Інтернет. Забезпечення збору та фіксації доказів в мережі Інтернет є наріжною проблемою захисту авторських прав, оскільки в цифровому середовищі обмін інформацією та використання творів відбувається набагато стрімкіше, ніж в інших. З моменту порушення і до моменту судового розгляду інформація, що міститься на певній веб-сторінці, може бути неодноразово змінена чи взагалі така веб-сторінка перестане існувати.

Метою статті є дослідження існуючих способів фіксації та засвідчення змісту веб-сторінки в мережі Інтернет і розроблення відповідних пропозицій щодо вдосконалення законодавства.

Питанням фіксуванням змісту сторінки в мережі Інтернет приділялась увага в працях Ю. Г. Охромєєва, С. А. Петренко, Т. Жуковського, Т. Рамазанової, М. Габали, О. Горбаня.

Основною метою фіксації порушення авторських прав є отримання належних і допустимих доказів, які потім можуть бути використані в суді. Водночас нібито легко зрозуміле завдання допоки так і не знайшло належного розв’язання в Україні ані на рівні законодавчого регулювання, ані на рівні правозастосовної практики. Наприклад, законодавством не встановлений перелік способів фіксації змісту веб-сторінок в мережі Інтернет, не розв’язані інші питання.

Крім того, аналіз норм законодавства та наукових поглядів дає підстави запропонувати класифікацію способів фіксації змісту веб-сторінки в мережі Інтернет, що може становити користь у процесі правозастосування. Так, за о собою, яка проводить фіксацію змісту сторінки в мережі Інтернет, може розрізнятися: фіксація, що проводиться самостійно правоволодільцем (чи його представником); фіксація, яку здійснюють треті особи (нотаріуси, судові експерти, патентні повірені, Інтернетпровайдери); фіксація, яку здійснює суд. У свою чергу, можуть використовуватися такі способи фіксації за її характером: візуальні (за яких здійснюється лише візуальний огляд зображення, яке подається на екран пристрою виведення інформації) та технологічні.

До візуальних способів фіксації слід віднести:

1) Роздруківку веб-сторінки (Web-скріншот). Відповідно до п. 46 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Пр о деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17 жовтня 2012 р. № 12 роздруківки Інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі [2]. Втім, матеріали судової практики свідчать про визнання такої роздруківки як доказу за умови відсутності заперечень від інших осіб, що беруть участь у справі. Так, Апеляційний суд м. Києва у справі № 22-9597 встановив, що «… факт використання твору був доведений позивачем шляхом надання суду письмового доказу – копії роздруківки сторінки з належного відповідачу сайту forum.com.ua, яка містить кольорове зображення твору образотворчого мистецтва – карикатури під назвою «Канкан». Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України [3] просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У даному випадку відповідач не надав суду жодного доказу на спростування значення відомостей, які містяться на роздруківці сторінки з належного відповідачу сайту forum.com.ua, що містить кольорове зображення твору образотворчого мистецтва – карикатури під назвою «Кан-кан». За таких обставин у суду немає підстав вважати, що факт використання твору шляхом розміщення твору образотворчого мистецтва на сайті не є доведеним» [4].

2) Фіксацію контенту учасником справи , що міститься на веб-сайті, шляхом його збереження на відповідних носіях (CD, DVD, магнітні диски, тощо) [5, 40]. Вбачається, що від попереднього способу цей відрізняється лише об’єктивною формою існування результатів фіксування. За своєю суттю так само являє собою фактично роздруківку веб-сторінки.

3) Протокол огляду веб-сторінки нотаріусом. В ст. 75 Закону «Про нотаріат» існує норма, яка надає право нотаріусам та посадовим особам органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчувати вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями [6]. Однак чи є web-скріншот документом такого роду? Вважаємо за доцільне погодитися з думкою Т. Рамазанової, що роздруківку веб-сторінки не можна ототожнювати із таким документом, «оскільки подібні документи повинні містити найменування суб’єкта господарювання, дату, підпис уповноваженої особи, а в деяких випадках і печатку. Крім того, веб-сторінка не завжди містить посилання на суб’єкт, який використовує інтернет-сайт» [7, 27].

Крім того, протокол огляду веб-сторінки нотаріусами не здатний зафіксувати факт наявності та використання музичних і аудіовізуальних творів. Станом на вересень 2015 р. українські нотаріуси відмовляють у здійсненні протоколу огляду веб-сторінки через відсутність такої нотаріальної дії у Законі «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [8]. Зазначимо, що зареєстровано законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання повноважень нотаріусам забезпечувати докази» № 2716 від 23 квітня 2015 р. [9], у разі прийняття якого нотаріуси України зможуть проводити фіксацію змісту сторінки в мережі Інтернет.

Втім, відповідно до ст. 12 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 7 жовтня 2002 р. [10], ст. 6. Угоди «Про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності» від 20 березня 1992 р. [11], сторонами яких є Україна, Білорусь і Російська Федерація, документи, які на території однієї з Договірних Сторін видані або засвідчені компетентною установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах її компетенції та за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Так, відповідно до ст.ст. 102, 103 «Основ законодавства про нотаріат» Російської Федерації нотаріус на прохання зацікавлених осіб забезпечує докази, необхідні у разі виникнення справи в суді або адміністративному органі, якщо є підстави вважати, що подання доказів згодом стане неможливим або складним [12].

Огляд веб-сайту нотаріусом РФ складається з таких етапів: перевірка доменного імені, встановлення DNS-серверів; перевірка відповідності IP-адреси; перевірка достовірності відображення вмісту веб-сайту з тим, до якого звертається браузер; відображення переходів на сторінки, які цікавлять заявника. Кожен етап фіксується в описовій частині протоколу, результати огляду (веб-сторінки, фот графії, скріншоти) роздруковуються і підшиваються до протоколу [13]. Крім того, в протоколі зазначається опис оглянутих веб-сторінок, зміст доказів, місце та час вчинення нотаріальної дії, відомості про зацікавлених осіб та нотаріуса [14, 40].

Зазначимо, що згідно з ч. 2. ст. 96-2, ст. 96-4 Закону Республіки Білорусь «Про нотаріат і нотаріальну діяльність» [15] нотаріуси Республіки Білорусь також наділені повноваженнями із забезпечення письмових доказів, а інформація, розміщена в мережі Інтернет та отримана в результаті проведення нотаріусами огляду інтернет-сторінок, належить до письмових доказів. Результати огляду письмового доказу фіксуються нотаріусом шляхом складання протоколу огляду письмового доказу. Такий протокол має містити: дату, час (години, хвилини) і місце проведення огляду; інформацію про особу, що здійснює огляд (його прізвище та ініціали, статус (нотаріус), найменування нотаріального округу); відомості про осіб, присутніх при огляді; зміст заяви особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, із зазначенням причин, в силу яких представлення доказів стане згодом неможливим або складним; послідовність дій нотаріуса з приводу огляду такої інформації. До протоколу огляду можуть долучатися роздруковані на паперовому носії зображення інформації, опублікованої на сторінках інформаційного ресурсу, а також зображення на паперовому носії, що відображають послідовність дій нотаріуса по доступу до цієї інформації. У разі залучення до протоколу роздрукованих на паперовому носії зображень інформації в протоколі вказується час (години, хвилини), коли була проведена роздруківка цієї інформації. На прохання особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, до протоколу огляду письмового доказу може долучатися електронна версія оглянутих доказів.

4) Огляд доказів судом за місцем їх знаходження. Відповідно до положень ст. 140 ЦПК України [3] та ст. 39 ГПК України [16] речові та письмові докази, які не можна доставити в суд, оглядаються за місцем їх знаходження. Очевидно, враховуючи специфіку мережі Інтернет, веб-сторінки не можуть бути доставлені до суду, однак їх зміст може містити відомості про обставини, які мають значення для справи. Місцезнаходженням веб-сторінки є сама мережа Інтернет. Відтак за наявності технічної можливості суддя має право оглянути та дослідити відповідну веб-сторінку. За результатами огляду та дослідження сторінки суддею складається відповідний протокол.

5) В Постанові Пленуму ВГС України від 17.10.2012 № 12 також вказується на можливість проведення відео-, аудіозапису процесу дослідження будь-якою заінтересованою особою сайту, стосовно якого є відомості використання його з порушенням авторських чи суміжних прав. Такий запис, здійснений на електронному чи іншому носії (жорсткому диску комп’ютера, дискеті, диску для лазерних систем зчитування, іншому носії інформації), подається до суду із зазначенням того, коли, ким і за яких умов цей запис здійснено і може бути речовим доказом у справі [2, п. 46].

6) Як окремий спосіб фіксації виділяють [17] огляд веб-сайту адвокатом з наступним складанням протоколу на підставі його професійного права на збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази відповідно до п. 7. ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» [18]. До технологічних способів фіксації (тобто таких, що приділяють увагу технічним аспектам функціонування веб-сторінок) слід віднести:

7) Довідки, отримані від провайдерів (logфайли). У зазначених файлах може міститися інформація щодо дій користувачів з приводу розміщення інформації. Однак зміст такої інформації може різнитися залежно від налаштувань хостингу. Крім того, якщо провайдер знаходиться в іншій юрисдикції, отримання такої довідки доволі ускладнене.

8) Миттєва фіксація веб-сторінок за допомогою приватних онлайн-сервісів. За такої фіксації здійснюється фіксація не тільки візуального відображення, а й вихідного коду, URL-адреси вебсторінки та часу здійснення такої фіксації. Різновидом цього способу є фіксація за допомогою приватних онлайн-сервісів кешованої копії веб-сторінки у пошукових системах. Так, Т. Жуковський зазначає, що, «якщо з моменту видалення веб-сторінки минуло небагато часу, існує шанс, що вона збереглася у вигляді кешованої копії веб-сторінки, збереженої відповідною пошуковою системою у момент, коли пошуковик востаннє відвідував зазначену веб-сторінку» [14, 41].Втім, питання щодо належності і допустимості таких сервісів залишається дискусійним.

9) Використання сервісу InternetAr chive. Way backMachine [19], який здійснює фіксацію змісту окремих веб-сторінок в автономному режимі. Зазначений сервіс має статус бібліотеки і підпорядкований праву США. Існують певні технічні обмеження такої фіксації змісту веб-сторінки: зокрема, не зберігаються об’єкти, розмір яких більше 10 МБ, не зберігаються сторінки з обмеженим доступом. Крім того, на вимогу власника веб-сайту дані з цього веб-архіву видаляються. Матеріали української судової практики у спорах про право інтелектуальної власності свідчать про залучення як доказів матеріалів судових експертиз, де предметом дослідження, зокрема, є згаданий сервіс, а не як окремих доказів. Так, у справі № 59/230 від 24 вересня 2012 р. (Господарський суд м. Києва) позивач не погоджувався з висновком комплексної комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, оскільки вважав, що інформація, отримана експертом за матеріалами веб-сайту www.archive.org є неточною, ненадійною та такою, що може не відповідати дійсності. Однак позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що інформація стосовно веб-сайту відповідача за відомостями веб-сайту www.archive.org є неправдивою та недостовірною [20]. Відтак суд при вирішенні справи врахував результати проведення такої експертизи.Матеріали судової практики в іноземних державах свідчать, що збережені копії Internet Archive визнаються судами як докази у Російській Федерації [21] та США [22, 203].

10) Проведення експертного дослідження за експертизою 10.17 – дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів [23]. При проведенні експертного дослідження у сфері телекомунікацій проводяться такі дії: перевірка доменного імені (експерт встановлює, чи існує web-сайт із відповідним доменним ім’ям в мережі Інтернет на дату проведення дослідження та чи коректно здійснюється з’єднання з ним); фіксація редиректу на інше доменне ім’я (якщо таке має місце); фіксація даних, отриманих за допомогою сервісу WHOIS (експерт встановлює дані про дату реєстрації доменного імені, дату внесення останніх змін, про адміністратора домену); визначення IP-адреси, якій відповідає доменне ім’я; фіксація даних про компанію, що надає послуги хостингу для даного доменного імені; перевірка коректності відображення вмісту web-сайту; відображення головної сторінки; переходи на сторінки, на яких розміщено об’єкти інтелектуальної власності чи інформацію, що мають значення для дослідження, та їх фіксація; фіксація аудіо, відео або текстових файлів, розміщених на web-сайті, що мають значення для дослідження (такого роду дослідження вкрай актуальні при порушенні авторських прав в мережі Інтернет); фіксація всього web-сайту, якщо це необхідно [24]. Крім того, при проведенні цього експертного дослідження відбувається дослідження вихідного ко ду/тексту веб-сайту.

Необхідно розуміти, що авторські права порушує не саме існування веб-сторінки, а розміщення в мережі Інтернет окремого твору (творів) у цифровій формі. Такі твори можуть і не розміщуватись безпосередньо на досліджуваних вебсторінках, а розміщуватися, наприклад, у складі веб-банерів таргетингової реклами. Протокол огляду сторінки в мережі Інтернет нотаріусами, так само як і інші візуальні способи фіксації, не включає огляду вихідного коду веб-сторінки, що вкрай важливо для визначення, з якого ж саме веб-сайту відбувається використання твору (у випадках хотлінкінгу, фреймінгу і використання спеціалізованих тегів інтернет-розмітки, таких як <embed>, <object>, <video>, <audio>, <iframe>).

Вважаємо, що при проведенні фіксації змісту веб-сторінки в мережі Інтернет обов’язково повинен аналізуватися (чи принаймні зберігатися) вихідний код веб-сторінки. Саме за допомогою вихідного коду можливо встановити, на якому веб-сайті розміщений певний твір, а отже, визначити належного відповідача. Жоден з візуальних способів фіксації змісту веб-сторінок не може дати належного і достовірного уявлення про те, що ж насправді розміщується (і чи розміщується) на певній веб-сторінці і чи не була вона модифікована, оскільки такий спосіб є лише зовнішнім сприйняттям зображення, яке подається на пристрій виведення інформації, а не дослідженням її внутрішньої структури. Крім того, таке зовнішнє відображення може суттєво відрізнятися залежно від програмного забезпечення, що використовується для проведення фіксації; версії операційної системи; роздільної здатності пристрою виведення інформації; регіонального обмеження доступу до веб-ресурсу за ІР- адресою; обмеження доступу до веб-ресурсу протягом певних годин доби тощо.

Внутрішня структура веб-сторінки (структурний елемент веб-сайту) являє написаний на мові інтернет-розмітки твір, що існує у віртуальній формі і може мати програмний характер [25, 30]. В силу певних технічних навичок результати візуальних способів фіксації можуть бути спотворені шляхом технічної (хакерської) атаки на пристрій (наприклад персональний комп’ютер певного нотаріуса або судді), з якого відбуватиметься огляд (такі дії становитимуть склад окремого кримінального злочину).

Із зазначеного питання актуальним є рішення Європейського Суду Справедливості (далі – ЄСС) у справі C-348/13 BestWater International). ЄСС встановив, що, якщо твір, який вільно доступний на веб-сайті, включається до іншого веб-сайту за посиланням, з використанням технології фреймінгу, такі дії не можуть кваліфікуватись як надання доступу для загального відома публіки у розумінні статті 3, пункту 1 Директиви 2001/29/ЕC Європейського парламенту та Ради від 22 травня 2001 р. щодо гармонізації деяких аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві [26], оскільки в зазначеному випадку не відбувається надання доступу для загального відома до твору саме новій публіці [27, п. 20]. Твір, що розміщується за допомогою зазначених технологій, вже є загальнодоступним для публіки. Відповідно, такі дії не потребують дозволу правоволодільців і не можуть визнаватись порушенням їхніх майнових прав.

Тобто включення до структури веб-сайту творів, які є загальнодоступними, наприклад, на YouTu be (чи іншому веб-сайті), не є порушенням авторських прав, але за певних умов. Так, ЄСС врахував своє попереднє рішення у справі Svensson v Retriever Sverige AB (Case C-466/12) щодо правомірності розміщення гіперпосилань у мережі Інтернет, в якому зазначив, що дії, коли за допомогою гіперпосилання можливо отримати доступ до творів, розміщених на іншому вебсайті, які знаходяться у обмеженому доступі, наприклад, через оформлення оплатного доступу (підписки), потребують дозволу правоволодільців і є наданням доступу для загального відома публіки. Надання доступу для загального відома публіки відбуватиметься і в тому випадку, якщо твір став недоступним на веб-сайті, на якому раніше він був розміщений у відкритому доступі або став доступним обмеженому числу користувачів, а на іншому веб-сайті доступ до матеріалів залишився можливим без дозволу правоволодільців [28, п. 22–32].

Таким чином, можна прийти до загального висновку, що існує низка способів фіксації змісту веб-сторінки в мережі Інтернет. Але при проведенні такої фіксації необхідно пам’ятати, що авторські права порушує не існування вебсторінки як комплексного явища, а розміщення в мережі Інтернет окремого твору (творів) у цифровій формі, а тому для визначення належного відповідача необхідно встановити, на якому сервері в мережі Інтернет цей твір розміщено. Жоден з візуальних способів фіксації змісту веб-сторінки не в змозі вирішити зазначену проблему, оскільки є лише зовнішнім сприйняттям зображення, яке подається на пристрій виведення інформації. На нашу думку, при проведенні такої фіксації обов’язково має аналізуватись вихідний код вебсторінки. Саме цей підхід має бути належно відображений у чинному законодавстві.

Використані джерела
1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 40-44. – Ст. 356 (зі змінами).
2. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності : Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 р. № 12 // Вісник господарського судочинства. – 2012. – № 6. – С. 57.
3. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492 (зі змінами).
4. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 9 жовтня 2014 року по справі 22-9597 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov. ua/Review/41035546
5. Галабала М. Фіксація доказів, що підтверджують порушення прав інтелектуальної власності в мережі Internet. Ноу-хау / М. Галабала // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2009. – № 5. – С. 39-43.
6. Про нотаріат : Закон України від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1993. – № 39. – Ст. 383 (зі змінами).
7. Рамазанова Т. К вопросу о способах защиты прав интеллектуальной собственности в Интернете / Т. Рамазанова // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 9. – С. 25-28.
8. Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України : Наказ Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Ст. 632.
9. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання повноважень нотаріусам забезпечувати докази : Проект Закону від 23 квітня 2015 р. № 2716 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54915
10. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 7 жовтня 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/997_619
11. Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 р. [Електронний ресурс]. – Реж им доступу до ресурсу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 997_076
12. Основы законодательства Российской Федерации о нотариате (утв. ВС РФ 11 февраля 1993 г. № 4462- 1) (ред. от 30 марта 2015 г.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : <http://www.consultant.ru/do – cument/cons_doc_LAW_1581/>
13. Осмотр веб-сайта в сети Интернет [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.vursta.ru/ internet.html
14. Жуковський Т. Фіксування контенту веб-сторінки як доказу в судовому процесі / Т. Жуковський // Юридична практика. – 2013. – № 39. – С. 40-41.
15. О внесении изменений и дополнений в некоторые законы Республики Беларусь по вопросам нотариальной деятельности : Закон Республики Беларусь от 4 января 2014 г. № 105-З [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravo.by/main.aspx?gui d=3871&p0=H11400105&p1=1
16. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. – № 6. – Ст. (зі змінами).
17. Можливості фіксації порушення прав ІВ в мережі Інтернет – дискусія за круглим столом [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sips.gov.ua/ ua/15062015-ks-porushennia-iv-v-interneti
18. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 5 липня 2012 р. № 5076-VI // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2013. – № 27. – Ст. 282 (зі змінами).
19. Internet Archive / Digital Library of Free Books, Movies, Music & Wayback Machine [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://archive.org
20. Рішення Господарського суду м. Києва від 24 вересня 2012 р. у справі № 59/230 [Електронний ре – сурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/ Review/26264741
21. Решение Арбитражного суда Ульяновской области Российской Федерации от 05.03.2013 г. по делу № А72-9996/2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : <http://sudact.ru/arbitral/doc/joTLVYKz XEQm/>
22. Eltgroth D. Best Evidence and the Wayback Machine: Toward a Workable Authentication Standard for Archived Internet Evidence / Deborah R. Eltgroth. // The Fordham Law Review. – 2009. – № 78. – С. 181- 215.
23. Про затвердження Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів : Наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2015 р. № 301/5 // Офіційний вісник України, 2015. – № 17. – Ст. 468. 24. Охромєєв Ю. Висновок експерта як один із доказів в мережі Інтернет / Ю. Охромєєв // Юридична газета. – 2014. – № 26–27. – С. 11.
25. Зеров К. О. Веб-сайт як непоіменований об’єкт авторського права / К. О. Зеров // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2013. – № 6-3. – Т. 2. – С. 28-30.
26. Directive 2001/29/EC of the European Parliament and of the Council of 22 May 2001 on the harmonisation of certain aspects of copyright and related rights in the information society [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/Lex UriServ.do?uri=OJ:L:2001:167:0010:0019:EN:PDF
27. Order of the Court (Ninth Chamber) of 21 October 2014. BestWater International GmbH v Michael Mebes and Stefan Potsch. Reference for a preliminary ruling: Bundesgerichtshof — Germany. Case C-348/13. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// curia.europa.eu/juris/document/document.jsf;jsessionid=9ea7d2dc30dd686601a5fbc84eeaaa5eeecb701ad 2f7.e34KaxiLc3qMb40Rch0SaxuQahv0?text=&docid=159023&pageIndex=0&doclang=FR&mode=lst&dir =&occ=first&part=1&cid=69687
28. Case C466/12 Nils Svensson and Others v Retriever Sverige AB (Request for a preliminary ruling from the Svea hovr tt) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://curia.europa.eu/juris/document/document_print.jsf?doclang=EN&text=&pageIndex=0&pa rt=1&mode=req&docid=160928&occ=first&dir=&c id=659403

УДК 347.78 + 347.94

Проаналізовано основні способи фіксації змісту веб-сторінки в мережі Інтернет як елемент здійснення права на захист авторських прав на твори, що розміщені в мережі
Інтернет, та здійснено їх класифікацію. Зроблено висновок, що існує низка способів фіксації змісту веб-сторінки в мережі Інтернет. Але при проведенні такої фіксації необхідно пам’ятати, що авторські права порушує не існування веб-сторінки як комплексного явища, а розміщення в мережі Інтернет окремого твору (творів) у цифровій формі, а тому для визначення належного відповідача необхідно встановити, на якому сервері в мережі Інтернет даний твір розміщено. Жоден з візуальних способів фіксації змісту веб-сторінки не в змозі вирішити зазначену проблему, оскільки є лише зовнішнім сприйняттям зображення, яке по – дається на пристрій виведення інформації. На думку автора, при проведенні фіксації змісту веб-сторінки обов’язково має аналізуватись вихідний код веб-сторінки. Відповідний підхід має бути відображений у чинному законодавстві.
Ключові слова: фіксація, докази, Інтернет, авторське право, вихідний код

Зеров К. А. Фиксация содержания веб-страницы в сети Интернет как элемент реализации права на защиту авторских прав на произведения, размещенные в сети Интернет
Проанализированы основные способы фиксации содержания веб-страницы в сети Интернет как элемент реализации права на защиту авторских прав на произведения, размещенные в сети Интернет, и осуществлена их классификация. Сделан вывод, что, хотя и существует ряд способов фиксации содержания веб-страницы в сети Интернет, при проведении такой фиксации необходимо помнить, что авторские права нарушает не существование веб-страницы как комплексного явления, а размещение в сети Интернет отдельного произведения (произведений) в цифровой форме. Для определения надлежащего ответчика необходимо установить, на каком сервере в сети Интернет данное произведение размещено. Ни один из визуальных способов фиксации содержания веб-страницы не в состоянии решить указанную проблему, поскольку является лишь внешним восприятием изображения, которое подается на устройство вывода информации. По мнению автора, при проведении фиксации содержания веб-страницы обязательно должен анализироваться исходный код веб-страницы. Соответствующий подход должен быть отражен в действующем законодательстве.
Ключевые слова: фиксация, доказательства, Интернет, авторское право, исходный код

Zerov Kostyantyn. Web-page content capture on the Internet as an element of the exercise of the right to protection of copyrights to works posted on the Internet
The main ways of the web-page content capture on the Internet as an element of the exercise of the right to protection of copyrights to works posted on the Internet are analyzed and classified, namely by: a person capturing the web-page content on the Internet; the nature of the capture employing the following capture ways: visual (which provide for the visual review of an image displayed by an output device) and technical. The author states that visual capture ways include: (1) a hard copy of a web page; (2) the capture by a participant of the content posted on the website by saving it on the respective carriers; (3) a notary web page inspection protocol (Russia, Belarus); (4) the court examination of evidence at the place of location; (5) the website study by any interested party (including a lawyer and a patent attorney). Technical ways are defined by the author as follows: (1) certificates obtained from providers (log-files); (2) an immediate web page capture by using private online services; (3) the usage of InternetArchive: WaybackMachine; (4) the expert examination 10.17: telecommunication system (equipment) and means examination. This suggests that there is a range of web-page content capture ways on the Internet. But copyrights are infringed by posting a separate work on the Internet in the digital form rather than by creating a web page as a complex object. Therefore, the Internet server where such a work is posted must be defined to identify a defendant. None of visual web page content capture ways can solve this problem as they ensure only the external perception of an image displayed by an output device. The author considers that capturing the web page content requires the analysis of the output code of the web page. The respective approach should be covered by the effective laws.
Key words: fixation, evidence, Internet, copyright, source code

One Response

  1. Чи змінилося щось у даному питанні станом на сьогодні (02.02.2017)?
    Воно дуже важливе.
    Технічно копію сторінки можна замовити дуже легко:
    https://archive.org/web/ -> вставляємо потрібну нам адресу сторінки в в форму Save Page Now і тиснемо кнопку Save Page -> отримуємо сторінку доказів.
    Але яка практика судових рішень?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *