Прецедент

Гроші на органи

Гроші на органи

Голова Національної асоціації адвокатів України і Ради адвокатів України, президент Спілки адвокатів України Л. П. Ізовітова роз’яснила чому київських адвокатів позбавляють прав здійснення професійної діяльності та участі в адвокатському самоврядуванні

Зникнення 26 жовтня поточного року з Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ) відомостей про кілька тисяч київських адвокатів збурило столичне правниче співтовариство, викликало потік дзвінків та візитів до Ради адвокатів міста Києва та офісу Національної асоціації адвокатів України. Подібне спостерігалося також і в регіонах: деякі адвокати не знайшли себе в ЄРАУ у той час, як їхні колеги там лишалися. 30 жовтня голова Ради адвокатів міста Києва І. Рафальська виступила зі зверненням до адвокатів (див. на стор. 7 журналу, або за посиланням на сайті Ради адвокатів м. Києва http://kmkdka.com/novini/256), в якому пояснила суть надзвичайної ситуації та окреслила заходи, які вживалися для відновлення прав адвокатів. Одним з таких заходів був позов до РАУ, поданий до Київського окружного адміністративного суду, який 7 листопада 2014 ро­­ку був задоволений частково: скасовано низку пунктів Положення про внески та Положення про ведення Єдиного реєстру адвокатів України, що ними встановлювався протиправний механізм переведення відомостей про адвокатів у так званий неактивний стан.

На тлі цих швидкоплинних подій якось зовсім незаслужено залишилося поза увагою інтерв’ю голови Національної асоціації адвокатів України (НААУ) і Ради адвокатів України (РАУ), президента Спілки адвокатів України (САУ) Л. П. Ізо­вітової, опубліковане ще 21 жовтня на Yоutube (http://www.youtube.com/watch?v=smywqJm4QUw, посилання сайті НААУ http://unba.org.ua/news/273­news.html), яке, хоч і набрало за двадцять днів лише півтисячі переглядів та всього один коментар (і той мій – Л. Л.), але безумовно заслуговує на увагу. По-­перше, не так часто доводиться радіти публічним виступам очільниці НААУ, РАУ і САУ, а, по-друге, в цьому відеоматеріалі викладено кілька тез, що заслуговують на ширше обговорення серед адвокатів, яким не байдуже до історичної долі адвокатського самоврядування як способу втілення демократичної природи цього інституту та чинника його цивілізованої євроінтеграції.

Про що йшлося
Отже, з 20-хвилинного інтерв’ю п. Ізовітова говорила менше 3­-х хвилин про роль, історію створення і значення НААУ, а тоді одразу перейшла до внесків, які кожний адвокат має неухильно сплачувати на виконання свого обов’язку із виконання рішень органів адвокатського самоврядування. Адвокат несе дисциплінарну відповідальність за невиконання рішень цих органів, якщо не сплатив чи несвоєчасно сплатив внески. Запізнення з оплатою від відповідальності не звільняє. (Слова «виконання» і «відповідальність» – ключові.)
Якщо раніше, згідно з Положенням про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, затвердженим рішенням Ради адвокатів України № 72 від 16 лютого 2013 р., внески треба було сплачувати до 31 березня того року, за який вони вносяться, то згідно з новою редакцією цього Положення (п. 2.5), затвердженою рішенням Ради адвокатів України № 75 від 4­5 липня 2014 р., треба платити вже до 31 січня. Всю суму надходжень від внесків, що розподіляються між регіональними радами адвокатів та НААУ в пропорції 70 % до 30 %, остання витрачає виключно на адвокатів: засідання РАУ та ВКДКА, підвищення кваліфікації, які є безоплатними для адвокатів, з безкоштовною роздачею методичних матеріалів, щомісячний безкоштовний для адвокатів «Вісник НААУ», фінансове забезпечення ведення ЄРАУ. Регіональні ж ради використовують свої 70 % відповідно до рішень конференцій. Раніше Положення про внески передбачало сплату останніх регіональним радам із наступним автоматичним розподілом у встановлених пропорціях, але нова редакція Положення (п. 2.2) зобов’язала адвокатів платити окремо 70 % – регіональній раді, 30 % – НААУ.
Ситуація щодо внесків непроста, зазначила п. Ізовітова, адже всіх не притягнеш до дисциплінарної відповідальності за несплату, але 30 серпня РАУ на своєму засіданні в Херсоні прийняла Рішення № 76, яким спростила ситу-ацію, визначивши, що кожен адвокат своїм внеском на користь НААУ підтримує, чи то оплачує, обробку даних про нього в ЄРАУ, власником якого є НААУ. Дані про тих адвокатів, які не сплатили внесків, тим самим херсонським Рішенням РАУ вирішено переводити в «неактивний стан». Це означає: таких адвокатів не будуть бачити в Реєстрі, вони не зможуть брати участь в конференціях регіонів, отримувати витяги з ЄРАУ і тому в них будуть складнощі при участі у кримінальних провадженнях, оскільки тільки адвокати, внесені в ЄРАУ можуть здійснювати захист від обвинувачення (ч. 2 ст. 45 КПК – Л. Л.). Основними неплатниками внесків є адвокати міста Києва, які на своїй конференції 5 квітня 2014 року ще й прийняли рішення про перенесення граничного терміну сплати внесків з 31 березня на 30 червня.
Існує єдиний орган, уповноважений встановлювати розмір внесків і строки сплати, конференція адвокатів м. Києва на це не мала права, і рішення її про встановлення строку оплати внесків адвокатами Києва від 5 квітня скасоване Радою адвокатів України.
Коли йдеться про переведення певних відомостей про адвоката в неактивний стан, то його метою є запобігання «паразитуванню» адвокатів – неплатників за рахунок інших, які своїми внесками підтримують ведення ЄРАУ. Ті особи, які в строк не сплатили внесків, мають відповідати дисциплінарно, і запізніла сплата не звільняє від цієї відповідальності. Дані про суму, дату сплати і банк, з якого надійшов внесок від адвоката, в Реєстрі ретельно обліковується.
Оновленим Положенням про сплату внесків передбачено акти звірки, які оприлюднені, і кожен адвокат може пересвідчитися, наявні дані про надходження внеску від нього, чи ні. Рада адвокатів регіону робить позначку в адміністративній частині ЄРАУ першого рівня про сплату. Якщо позначку не зроблено, адвокат вважається таким, що внеску не сплатив. Це дуже небезпечно для адвоката, отже він особисто повинен прослідкувати, чи виконані рішення органів адвокатського самоврядування із внесення відомостей про його оплату.
Участь в адвокатському самоврядуванні може брати адвокат, який є в Реєстрі, так само, як і захисником у кримінальному провадженні, інакше виникне проблема для тієї людини, яку він захищає. Адвокат повинен дбати про те, що він виконує рішення органів самоврядування, так само як і про те, щоб виконували рішення регіональні органи самоврядування. «Це основи нашої професії, основні принцип нашого самоврядування», – підсумувала Л. Ізовітова на останній хвилині інтерв’ю, – «Це наша спільна відповідальність: адвокатів за органи самоврядування і органів самоврядування – за адвокатів».

Це усе інтерв’ю, якщо коротко.

З усього сказаного можна зробити висновок, що справу впорядкування оплати внесків на адвокатське самоврядування РАУ вирішила, зобо­­в’язавши адвокатів (поклавши на них нові обов’язки):
– платити раніше,
– платити на два рахунки замість одного,
– контролювати відображення зарахування внеску в актах звірки, оприлюднених на сайті НААУ,
– впливати на регіональні ради адвокатів, аби вони виконували рішення РАУ.
Інакше – геть з Реєстру.
Відповідальність адвоката є наочною і невідворотною, а от в чому виявилася «взаємна» відповідальність вищого органу адвокатського самоврядування (між з’їздами) – Ради адвокатів України – не зрозуміло.
Натомість її безвідповідальність очевидно виявилася у порушенні норми ч. 1 ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: «Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України …». Не забезпечила.

Що насправді трапилося
Адвокатів помножили на нуль. Пунктом «є» Рішення № 76 «Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України» від 4­-5 липня 2014 року РАУ уповноважила сама себе на власний розсуд позбавляти адвокатів їхніх прав шляхом «знеактивлення» в ЄРАУ:
«4.12. Внесення відомостей до ЄРАУ та будь­-яких змін до них, надання адвокату трансферного витягу відбувається, виключно за умови сплати адвокатом щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, у тому числі на умовах розстрочення. У випадку несплати адвокатом щорічного внеску на реалізацію адвокатського самоврядування, внесення відомостей про нього до ЄРАУ та будь-­яких змін до них не здійснюється, а раніше внесені дані стають неактивними та невидимими до моменту сплати заборгованості. При цьому, такий адвокат не має права приймати участь в діяльності (роботі) органів адвокатського самоврядування, у зв’язку із відсутністю даних про нього в ЄРАУ.» (курсив мій – Л. Л.).
Цей пункт з огляду на його бюрократичну заплутаність потребує пояснення, оскільки відбулася елементарна підміна понять зрозумілих незрозумілими. Насправді все просто. Після набору у відповідних пошукових «віконцях» прізвища та імені адвоката Реєстр недвозначно відповідає, що кількість таких адвокатів у ньому дорівнює нулю, чи то йдеться про існуючого адвоката, право на здійснення діяльності якого не припинено і не зупинено (скріншот 1)

Скріншот 1

чи то про вигаданого персонажа, ім’я якого підібране навмання і будь-які збіги зі справжніми людьми є випадковими (скріншот 2).

Скріншот 2

Відповідь одна – Реєстр буквально каже: «Такого адвоката не існує». Цю відповідь дістають слідчі, прокурори, клієнти – всі, окрім того, у кого в руках чарівна кнопка, яка дає змогу (не право) визначати хто адвокат, а хто ні на власний розсуд її натискача. Звичайно, скаже наш освічений читач, цей пункт «є», мовляв, – колективна творчість колегіального органу, але 1) донесла його до адвокатських мас, публічно обґрунтувала та визнала передбачувані негативні наслідки для адвокатів саме голова НААУ і РАУ п. Ізовітова, 2) такий колективний орган точно не заслуговує на довіру адвокатів.

Тому будь-які термінопоняття на кшталт неактивних, невідображених чи невидимих даних про адвоката в Реєстрі – не наповнені жодним юридичним змістом. Немає даних – немає адвоката.

У листі до голови Вищої ревізійної комісії адвокатури О. Дмитрієвої голова НААУ Л. Ізо­вітова зазначила: «Національній асоціації адвокатів України стало відомо від адвокатів міста Києва, що Рада адвокатів міста Києва здійснює видачу адвокатам Витягів з ЄРАУ, які за структурою та змістом відрізняються від затвердженого рішенням Ради адвокатів України зразка витягу з Єдиного реєстру адвокатів України. Крім того, відомості стосовно адвока-тів, які зазначені у витягах з ЄРАУ, виданих саме Радою адвокатів міста Ки­­єва, не співпадають з даними, які внесені до бази даних ЄРАУ.
У зв’язку з тим, що база даних Єдиного реєстру адвокатів України, власником якої є Національна асоціація адвокатів України, таких витягів не формує, до голови Ради адвокатів міста Києва направлено листа з проханням надати пояснення, з якої бази даних Рада адвокатів формує та видає адвокатам міста Києва такі витяги …
Враховуючи вищезазначене, з метою недопущення можливих порушень прав та гарантій адвокатів міста Києва … Рада адвокатів України прийняла рішення № 103 від 30 серпня 2014 р. «Про ініціювання питання щодо проведення Ви­­щою ревізійною комісією адвокатури перевірки органів адвокатського самоврядування міста Києва», до речі, це Рішення, як і багато інших, на сайті НААУ відсутнє, приміром від 102-го до 111-го – скріншот 3

Скріншот 3

Варто погодитися з тим, що власником бази таки є НААУ, тобто асоціація в цілому і кожен її член – адвокат, що має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, – а не якийсь орган самоврядування чи виконавчий орган. Отже:
1) чому в такому разі адвокат – повноправний співвласник Реєстру – не може отримати витяг з нього про правдиві відомості щодо свого статусу, а форма витягу є настільки непорушною, що відхилення від неї загрожує правам і професійним гарантіям адвокатів?
2) як перевірка органів адвокатського самоврядування міста Києва може завадити Раді адвокатів України порушувати права київських адвокатів на здійснення професії та участь в адвокатському самоврядуванні, які вони втрачають через фактичне виключення з ЄРАУ?
Якщо розуміти сплату адвокатом частини внеску на користь НААУ як оплату за надані послуги з обробки даних про адвоката в ЄРАУ, то виникають якісь квазі цивільно-­правові стосунки, які за змістом нагадують договір про надання послуг. Оскільки РАУ – монополіст на ринку таких послуг, то може встановлювати ціни на власний розсуд (досить самого тільки рішення РАУ про іншу пропорцію розподілу суми внеску). Наслідки будь-якої монополізації ніколи не призводять ні до чого прогресивного чи морального.
Прикладом монопольного вирішення питань власних повноважень можна вважати рішення щодо реалізації Резолюції I­го Міжнародного Форуму «Шляхи розвитку адвокатури України», яку РАУ вирішила проігнорувати.
На тому ж таки плідному засіданні РАУ в Херсоні 30 серпня Рішенням № 96 «Про розгляд Резолюції I­-го Міжнародного Форуму «Шляхи розвитку адвокатури України» від 5 липня 2014 року» (див. про Форум та текст Резолюції в № 5 «Адвоката» за цей рік) було визначено, що статті Резолюції, «… в яких викладені доручення Раді адвокатів України декларативного змісту про забезпечення виконання ряду дій, що не відповідають встановленій компетенції Ради адвокатів України, обговоривши дійсні правові механізми забезпечення Радою адвокатів України виконання передбачених законодавством України завдань та функцій, а також врахувавши обґрунтовану позицію членів Ради адвокатів України щодо недопущення перевищення службових повноважень, визначених спеціальним Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», керуючись його статтею 55, Розділом ІІ Положення про Раду адвокатів України, вирішила: 1. Прийняти до відома Резолюцію I­го Міжнародного Форуму «Шляхи розвитку адвокатури України» від 5 липня 2014 року в частині, що відноситься до визначених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноважень Ради адвокатів України». Все.
До цього рішення можна поставити, принаймні три запитання:
1) звідки у РАУ службові повноваження, що це за повноваження, і які саме з них вона боялася перевищити?
2) чому конкретні пропозиції, вироблені колективними зусиллями півтисячі адвокатів за участю знаних експертів європейських адво­­катських спілок та міжнародних організацій, названо декларативними і навіть не проаналізовано в рішенні чи додатку до нього?
3) які повноваження перевищила б РАУ, якби винесла питання, згадані в Резолюції, на з’їзд адвокатів на підставі п. 1 ч. 4 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»?
Спробуйте відповісти на ці і наведені вище запитання й зрозумієте, що Національна асоціація адвокатів України перетворюється на владну вертикаль, в якій органи самоврядування силкуються стати органами адвокатської влади, тобто витискати з адвокатів внески, а їм натомість доводити обов’язкові до виконання владні веління. Для значної частини адвокатів, зокрема київських, така метаморфоза самоврядування всупереч його демократичній при-роді та передбаченим Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» завданням (ст. 44) є неприйнятною.
Рада адвокатів України врешті має повернутися до адвокатів лицем, а не веб-сайтом чи секретаріатом.
Поділившись із вами, шановні читачі, своїми враженнями і міркуваннями, цілком припускаю що існують інші погляди на події і сказане тут про них. Висловити їх можна тут в коментарях. до кінця листопада 2014 р. Адреса лишатиметься незмінною.

LLL

Леонід Лазебний,
головний редактор журналу «Адвокат»

5 Responses

  1. Перепрошую за можливі технічні негаразди. Ми – в процесі розробки.

  2. Все добре написано, з гумором, детально, але ж де шляхи вирішення проблеми, як позбутися такого шкідливого адвокатського самоврядування, яким юридичним чином повернути адвокатуру України до демократичних, цивілізованих та чесних, а не корупційних принципів? Крім цього, мабуть варто звернути увагу на те, що сума внесків всіх адвокатів, котрих в Україні близько 40 тисяч, на рік має становити близько 50 млн. гривень. Невже за такі кошти нам адвокатам України потрібні такі “корисні” і “вигідні” послуги? Невже ведення реєстру (сайту), публікація якогось там журналу та інші продукти НААУ коштують 50 млн. грн. на рік? Чи не 50 млн. на рік є ключовою фразою, яка пояснює існування НААУ та її очільника Ізовітової???

    1. Шановний пане Вадиме, насправді «реєстрових» адвокатів, тобто тих, хто платить внески, близько 30 000. Це знижує ціну питання, але не знімає самого питання, бо гроші і справді значні та є гарантованим доходом в наші непередбачувані часи. Ці гроші мають працювати не на органи, а органи за ці гроші мають повноцінно працювати на адвокатів: захист професійних прав і забезпечення гарантій, організація підвищення кваліфікації, ведення ЄРАУ і т. ін. Нам не можна позбуватися наших уліблених самоврядних органів, а треба їх виховувати: не займатися марнотратством (приклад: з’їзд адвокатів України у Мукачевому за 780 км від Києва та 1250 від Харкова), не використовувати для шантажу контроль сплати внесків (приклад – у цій статті) та їх розподіл (свіжий приклад – недофінансування Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України http://vkdka.org/finansuvannya-vkdka-pripineno-zasidannya-komisiji-u-berezni-na-mezhi-zrivu/), не плодити псевдонормативні акти з метою позбавлення регіональних адвокатських осередків їхніх законних прав задля централізації й узурпації адвокатської псевдовлади в руках купки вірнопідданих. Ще багато чого треба зробити, аби ці зародкові органи подорослішали. Отже, закочуймо рукава!

  3. […] 21 жовтня 2014 р. Голова НААУ і РАУ Л. П. Ізовітова виступила з відеоінтерв’ю, в якому публічно обґрунтувала доцільність і законність «переведення в неактивний стан» в ЄРАУ відомостей про адвокатів, які, за даними РАУ, не сплатили членських внесків (докладніше: Адвокат. – 2014. – № 7. – С. 3-7). […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *