Події

«Київська весна» для адвокатів

Ірина Педь

Охопити увагою всі законодавчі новинки останнього року — такій меті був присвячений VІ Всеукраїнський форум Асоціації адвокатів України з цивільного права та процесу «Київська весна», який відбувся 16 березня 2017 р.
І поговорити було про що, адже реформи у сфері юстиції набирають обертів і деякі з нововведень, як от система інтернет-реєстрації підприємців та онлайн будинок юстиції, вже зараз спрощують працю адвокатам. Декого це навіть шокує: «За що я братиму гонорар у клієнта, якщо він сам може заповнити форму на сайті?» — жартує під час виступу член Вищої ради правосуддя, адвокат Тетяна Малашенкова.
Інші, як от бізнес-медіатор Станіслав Скрипник, кажуть, що це до добра не доведе: «Є люди, які переписують заяви зі стенду і таким чином намагаються судитися. Уявляєте, що буде, коли можливості для такого дилетантського підходу розширяться? Є речі, за які варто братися тільки професіоналам».
Але більшість учасників форуму схвально сприймають цифровий поступ. Заступник голови Господарського суду Харківської області Олексій Бринцев у доповіді «Електронний суд — шлях у майбутнє» змалював такі перспективи ІТ-революції, як повний перехід на електронне судочинство і створення онлайн-кабінету, де кожен зможе переглянути історію своїх судових справ і моментально отримати будь-який потрібний документ чи довідку. Та найбільший подив у аудиторії викликало футуристичне припущення мовця про те, що наближається час, коли розглядом справ займатиметься віртуальний суддя. На його думку, це забезпечить максимальну об’єктивність судового рішення майбутнього.
Але до вражаючих можливостей доведеться пройти довгий шлях — підсумовували доповідачі у своїх презентаціях.

Тепер одружитися можна за добу

Гія ГецадзеГія Гецадзе,
заступник Міністра юстиції
Про досягнення нової реформи: «Більше свободи — навіть у тюрмах»
З приходом нового міністра кількість співробітників системи юстиції скоротилася на 5 тисяч. Це при тому, що у нас не було такої мети, ми просто прибрали ті департаменти, які нічого не виробляли. Замість них зараз працюють онлайн сервіси. Всупереч скептичним прогнозам, інтернет-технологіями в юриспруденції користуються більше 5 мільйонів осіб. В галузі юстиції буде оцифровано все, що можна оцифрувати.
Де в чому нам вдалося перевершити грузинську систему реєстрації бізнесу, тому що в українській моделі ми віддали цю функцію нотаріусам та місцевому самоврядуванню. Серед них навіть існує конкуренція, що призводить до підвищення якості послуги.
Є позитивні зміни в пенітенціарній галузі, зокрема прибрано обмеження на кількість передач, тим самим скорочено корупцію, бо раніше за додаткові посилки наглядачі вимагали гроші.
Зараз працюємо над тим, щоб продати будівлю Лук’янівського СІЗО, а замість нього побудувати новий заміський комплекс для досудових утриманців.
Система юстиції також опікується полегшенням життя породіль: 150 тисяч новоспечених українців вже отримали свідоцтво про народження прямо в пологовому будинку.
Крім того, виключили обов’язковий місячний термін з моменту заяви до укладання шлюбу. Тепер можна одружитися за добу. Це дає більше свободи в особистому житті, адже така форма піклування з боку держави, як стримування одруження, суперечить Конституції.
Щодо адвокатів, доповідач поділився переконанням, що їм бракує вибору, в які об’єднання вступати.
Роман ЧернегаРоман Чернега,
Голова державної служби України з питань праці
Про зміни у сфері контролю за дотриманням трудового законодавства: «Ми — не каральний орган»
Найгостріші теми — це виплата мінімальної заробітної плати, дотримання гарантій праці, оформлення трудових відносин і борги перед працівниками.
Підстави з яких зараз до вас може завітати інспектор контролю праці такі:
– звернення працівників щодо порушення їхніх трудових прав;
– звернення фізичної особи, яку не оформили на роботу;
– звернення керівника органу місцевого самоврядування (мера, представника об’єднаної територіальної гро­мади);
– рішення суду;
– повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства.
Відвідування проводиться за місцем діяльності роботодавця і за місцем використання ним найманої праці. Кожен прихід інспектора має фіксуватися в базі даних, що унеможливить повторні перевірки. Відповідний реєстр поки що на етапі створення.
Кожен інспектор мусить мати при собі службове посвідчення, яке відтепер можна отримати тільки в Головному управлінні Держпраці.
Серед новацій, які покликані спростити життя бізнесу — сувора відповідальність тільки за грубі порушення прав громадян, як от використання незадекларованої праці, борги із зарплатні, виплата суми, меншої за мінімальну. Дрібніші порушення не спричинятимуть суворого покарання.
Максим Олексіюк,
адвокат «КМ Партнери»
Про те, як забезпечити рівність сторін вільного договору: «Має бути чіткий алгоритм визначення ціни»
В будь-якому зобов’язанні є сильна і слабка сторони. В законі задекларовано їхню рівність, але на практиці часто маємо ситуацію, коли монополіст, або сильніша сторона наполягає на своїх умовах. Іноді, вимагають залишити за собою таку можливість на майбутнє в самому тілі договору, мотивуючи це тим, що неможливо наперед визначити, наприклад, ринкову ціну, або кількість товару. Згодом числові показники стають засобом шантажу і справжньої диктатури з боку сильнішої сторони. Так сталося в одного з наших клієнтів. Торговий центр, з яким був укладений договір, висунув вимогу поставити таку кількість товару, яку наш клієнт фізично не міг спродукувати. За умовами, він мав сплатити штраф, але ми виграли цей позов, довівши необґрунтованість вимог торгового центру.
Отже, в кожному договорі, навіть вільному, має бути визначено чіткий механізм утворення будь-яких числових показників: ціни, кількості, термінів тощо. Крім того, на папері має бути зафіксована кореляція з інфляцією, курсом валют та будь-які інша деталізація умов. Це варто робити так, щоб навіть третя сторона могла обрахувати показники. Сучасна практика свідчить, що ігнорування цих правил не сприяє виконуваності договорів і шкодить, передусім слабшій стороні договору.
Юлія КурилоЮлія Курило,
член правління ААУ
Про міжнародний арбітраж: «Диявол – в деталях»
180 країн світу є учасниками Конвенції ООН про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень. Саме тому міжнародний арбітраж використовується як один з інструментів врегулювання суперечок у зовнішньоекономічній діяльності. У 2015 р. наша країна ратифікувала ще й Гаазьку конвенцію, яка надає можливість національним судам розглядати зовнішньоекономічні спори.
То що ж краще: міжнародний арбітраж, чи національний суд?
Порівняємо вартість. Ціна питання в міжнародному арбітражі — набагато вища, адже зазвичай там запрошують експертів не тільки з юридичної галузі, а й будь якої вузькоспеціалізованої сфери і оскільки ці експерти є найкращими фахівцями — їхній час коштує дорого. Ці витрати слід враховувати. В національному суді розгляд справ зазвичай у кілька разів дешевший і швидший.
Але арбітраж виграє у питаннях конфіденційності, що є істотною перевагою.
З іншого боку, національний суд більш прогнозований, оскільки всі його рішення — у вільному доступі в єдиному реєстрі, ми можемо їх оглянути і зробити висновки. Що стосується міжнародного суду, то він такої можливості не надає.
І все ж, поки що арбітраж є більш надійним в плані виконання рішень. Це гарантія для клієнта отримати гроші, в якій би країні його права не були порушені. Невдовзі, коли України завершить процес запровадження усіх положень Гаазької конвенції, рішення нашого національного суду також стануть обов’язковими до виконання в будь-якій частині світу.
Ірина ПедьІрина Педь,
доцент бізнес-школи МІМ-Київ
Про відшкодування упущеної ви­­годи з боку держави: «Поодинокі випадки успіху — гідний привід для народних гулянь»
Законодавство у цій сфері є доволі розпливчастим. Юристи послуговується листами ВГСУ, розпорядженням Кабміну та кількома судовими прецедентами.
Питання упущеної вигоди перебуває на межі юридичних та економічних знань. І якщо з юридичними в адвокатів нема проблем, то економічні для багатьох — вища математика. Найбільша проблема полягає в розрахунках. Як обчислити розмір упущеної вигоди? Найчастіше намагаються застосувати якісь бухгалтерські механізми, статистичні довідки, середньоринкові показники і дуже полегшують цим завдання суду. Щойно суд бачить такі неконкретні розрахунки, він відмовляє в задоволенні позову.
Адвокат має посилатися тільки на ринкову вартість, в цьому можуть допомогти аудитори, хоча навіть висновок аудитора не є достатнім аргументом для відшкодування упущеної вигоди. Головне завдання адвоката – довести, що збитки — це невідворотний результат правопорушення і обґрунтувати причинно-наслідковий зв’язок. До, речі, у справі екс-міністра Насірова ми бачимо такі спроби. Але це не вдасться, тому що відтермінування сплати податків не спричиняє збитків, а отже не може розцінюватись як упущена вигода.
Артем ЦукурАртем Цукур,
партнер юридичної компанії «Elite Consult Group»
Про упущену вигоду на практиці: «Це не тільки гроші, а й відповідальність»
Всі ми звикли до того, що під упущеною вигодою мається на увазі неодержаний дохід або прибуток. У міжнародній практиці це можуть бути й нематеріальні втрати: частини ринку, клієнтів, репутації, тощо.
Але в українських реаліях ми послуговуємось оглядовим листом ВГСУ від 14 січня 2014 р. № 01–06/20/2014, де сказано, що упущена вигода — це неодержаний прибуток. На наш погляд, це не дуже зважений підхід до визначення поняття, але, ми юристи, завжди знаходимо вихід, тому випадки практичного застосування навіть того обмеженого нормативного матеріалу, який є, доволі успішні.
Візьмемо за приклад історію, яка почалася у 2007 р. Підприємство-власник частини залізничної колії подав позов про стягнення упущеної вигоди з Укрзалізниці. Суть спору полягала в тому, що залізниця без дозволу позивача готувала на його під’їзній колії вагони іншого підприємства, з яким у позивача не було договірних відносин. Аргументи залізниці зводилися до того, що позивач сам не вжив заходів щодо отримання упущеної вигоди. ВГСУ вирішив, що в даному конкретному випадку є факт порушення залізницею правил господарської діяльності і постановив відшкодувати збитки, включно з упущеною вигодою.
Ще один масовий приклад — спори із залізницею тих підприємств, виробничі потужності яких розташовані в зоні АТО. В одному з випадків позивач також просив залізницю не подавати вагони на його колії, які він не міг експлуатувати, у зв’язку з бойовими діями. Але залізниця продовжувала зловживати своїми можливостями.
Вікторія Негода,
помічник адвоката юридичного об’єднання «Феміда»
Про відшкодування збитків державою: «Дива трапляються»
Для стягнення шкоди з держави слід провести колосальну роботу зі збору доказів. Проте і саме рішення не гарантує відшкодування. Адже в бюджеті може просто не вистачати грошей. Але дива все ж таки трапляються. Наприклад, в одному випадку, яким опікувалась наша компанія, підприємство сплатило надміру податків і подало позов до суду про повернення надлишку. Судовим рішенням було стягнуто з бюджету 75 тисяч гривень. Ця шкода полягала у тому, що суб’єкт господарювання вимушений був брати кредит, проценти за яким також було стягнуто, як шкоду.
На жаль, звернення фізичних осіб також зустрічають перепони. Зокрема, майже немає шансів у мешканців тимчасово окупованих територій. До нас звернулось подружжя пенсіонерів. Їхній будинок опинився на лінії зіткнення і внаслідок бойових дій став непридатним до цільового використання. Вони подали позов про відшкодування 6 мільйонів гривень. Суд першої інстанції виніс рішення на користь позивачів. Але грошей поки що не отримали, оскільки надто довго триває апеляційний розгляд.
Оксана Блажівська,
суддя господарського суду міста Києва
Про Вищий суд з питань інтелектуальної влас­нос­ті: «Незавершена правова конструкція»
Тема ця нова, тому навколо неї триває жваве обговорення. Навіть назва поки що викликає суперечки. У нинішньому формулюванні вона не відображає всього спектру повноважень, якими буде наділений цей новий орган, який краще було б назвати Вищий суд з захисту інтелектуальної власності.
До того ж, не зрозуміло, чи буде він самостійною вертикаллю, чи буде частиною вже існуючого елементу судової системи?
Також є непорозуміння щодо закону, який регламентує діяльність новоствореного органу — чи це має бути окремий закон, чи вистачить змін до вже існуючих?
З огляду на обмеженість в часі, видається достатнім внести зміни до вже існуючих нормативних актів.
Яким чином відбуватиметься апеляція на рішення інтелектуальної власності, яким критеріям мусить відповідати суддя такого суду — ці та інші теми потребують фахового обговорення.
Підсумки одноденного моніторингу змін в законодавстві дають підстави для висновку, що не завжди вони є зручними для практичного використання. Але для того і потрібні адвокати, судді, нотаріуси, щоб знаходити вихід з найзаплутаніших ситуацій, створених невтомним і неспокійним законодавцем. Можливо в майбутньому, коли все судочинство замінять цифрові алгоритми, вдасться уникати помилок, пов’язаних з людським фактором. Але поки що, як свідчить сукупний досвід адвокатської спільноти, вирішувати проблеми доводиться в ручному режимі, отже про те, що правова допомога адвокатів втрачає актуальність, навіть не йдеться.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *