Позиція

Ленінські «єжові рукавички» для сучасної української адвокатури

Гана Боряк

Ганна Боряк,
адвокат, голова Комітету НААУ з питань захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності
Дискусії навколо професії адвоката тривають ще від часів, коли вона щойно народилася. І став­­лення до неї завжди було і є неоднозначним. Кожній владі адвокати «муляли око», бо владі так потрібна передбачуваність поведінки людей на тлі власної непід­звітності, безконтрольності та безкарності, а адвокат – це вільна та творча професія, природний опонент влади, який в усіх формаціях втілює живе нагадування, що влада – це лише інструмент, який належить народу. Як знати, куди ще заведе адвоката вільнолюбна думка, поєднана з глибоким розумінням природи закону, та підвалин будь-якої державності?
У фатальний поворотний період нашої історії кроїли для адвокатів «єжові рукавички», і от настали часи, коли їх вочевидь знову намагаються приміряти.
В різні часи у різних країнах влада притлумлювала адвокатуру по-різному, залежно від рівня демократії і загальної освіченості суспільства. А в сучасній Україні ленінські «єжові рукавички» на адвокатуру вдягають уже її власними руками, тобто «интеллигентскую сволочь», як казав вождь пролетаріату, беруть в облогу через її ж представників, які в запалі споконвічної боротьбі за владу тепер діють уже всередині власної професійної корпорації. Час­тіше за все – в складі КДКА.
Із прийняттям «Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність» кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури стали частиною адвокатського самоврядування. Саме до їх компетенції закон відносить вирішення скарг щодо притягнення ад­­воката до дисциплінарної відповідальності. Тому до комісій апріорі обирають найбільш досвідчених ко-лег, які як ніхто розуміють завдання професії, та покликані стояти на сторожі належного здійснення адвокатської діяльності, до­­тримання фахових гарантій, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рів­ня адвокатської праці через застосування інст­рументарію дисциплінарної відповідальності. Зда­валося б, до такого ор­­гану повинні обиратися кращі. Але чи так це насправді в наших регіональних КДКА?
Нещодавно у мережі Фейсбук прочитала пост адвоката Олега Ве­­ре­мієнка з гучною назвою: «Як керівництво КДКА Київської області лягло під чекістів і діамантових…» У своєму дописі автор звинувачує го­­лову Ради адвокатів Київ­ської області Петра Бойка та члена обласної КДКА Володимира Качана не менше як в інквізиції. До поста доданий розлогий фотозвіт про дисциплінарну справу – http://avvocat overemiya.blogspot.com/2017/05/blog-post.html
Читаючи цей матеріал, не можна проминути категоричних висловів Володимира Качана у Довідці по результатах перевірки заяви про дисциплінарний проступок адвоката Ве­­ремієка, приміром, що Олег «висновків щодо належного виконання професійних обов’язків не робить, а продовжує нехтувати Правилами адвокатської етики, чим підриває як авторитет адвокатської професії, так і в цілому авторитет адвокатури в Україні». А чи не підриває її авторитет сам автор Довідки та КДКА Київської області не лише фактом порушення провадження, коли проступком є сумлінне виконання професійних обов’язків адвокатом, а й надуманими оцінками?
Давайте розберемось у деталях.
Спершу треба визнати, що не всі КДКА виконують інквізиційні функ­ції на замовлення. Більшість обраних адвокатами членів регіональних КДКА – знані й авторитетні юристи. Однак, проблема у тому, що при вирішенні дисциплінарних справ не завжди аналізуються обставини, які призвели до звернення у дисциплінарний орган ініціаторів покарання адвоката. Як з погляду законності дій, так і з позиції виправданості стратегії й тактики адвоката у кожному конкретному випадку.
Так вийшло і з дисциплінарною справою щодо Олега Веремієнка. За наслідками розгляду Довідки В. Ка­­ча­на з’явилося Рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області з такими гучними висловами щодо колеги, що вони привернули мою особливу увагу і у зв’язку із моєю діяльністю як голови Комітету НААУ з питань захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності, та у зв’язку із приблизно аналогічною реакцією КДКА на використання мною правових механізмів захисту інтересів клієнта, які призвели до його виправдання.
Незважаючи на те, що акцент у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (ст. 2) зроблений, передусім, на забезпеченні належного здійснення адвокатської діяльності, дотриманні гарантій адвокатської діяльності, захисті професійних прав адвокатів, дисциплінарний орган адвокатури Київської області узяв на себе інквізиційні функції, оскільки у висновку за результатами розгляду скарги колеги із КДКА Київської області жодним чином не звернули увагу на порушення професійних прав і гарантій адвоката самим скаржником.
У моїй пам’яті закарбувалося рі­шення більш ніж 10-річної давнини віце-президента Спілки адвокатів України за наслідками скарги на мої дії судді Оболонського суду. Тоді колега не полінувалася здійснити аналіз професійних дій адвоката, на якого надійшла скарга, та звернутися до органів суддівського самоврядування з проханням притягнути суддю до відповідальності за перешкоджання законній діяльності ад­­воката. Зокрема, віце-президент САУ звернула увагу на грубе порушення суддею норм кримінального процесуального закону, що призвело до порушення гарантій адвокатської ді­­яльності. І суддя отримала попередження. Згадую цей епізод на тлі сучасних реалій і розумію, як дбайливо в ті часи адвокати оберігали професійну гідність, та справді переймалися збереженням традицій у ад­­вокатурі.

Відтоді, як в адвокатурі з’явилися посади, традиції витісняються тривіальною боротьбою за владу

Не можу робити висновок чи ви­­нен Олег Веремієнко у скоєнні дисциплінарного проступку, кримінального правопорушення, чи ні. Однак, ст. 2 КПК України розмежовує ба­­ланс суспільних інтересів та прав учасників процесу, та вказує на те, що кримінальний процесуальний закон здійснює охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження. Як зазначено в довідці В. Качана, правоохоронці, «діючи у незаконний спосіб, вилучили із офісу адвокатського об’єднання об’єкти адвокатської таємниці у спосіб, який прямо суперечить закону». Чому колега не помітив суперечності в тому, що сам написав? Тобто, скаржник із Генеральної прокуратури України, вийшовши за межі своїх повноважень, прямо втручаючись у законну діяльність адвокатів із адвокатського об’єднання, діяв у про­ти­правний спосіб. Висновок, який є очевидним: не тільки кримінальний процесуальний закон, а й профільне законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність не може захищати його неправомірні інтереси, бо він існує не для захисту протиправних інтересів, а навпаки!
Чи повинен був захищати права свого клієнта Олег Веремієнко? ­Пев­но, що так. Адвокат діяв в інтересах клієнта, а тому В. Качан просто зо­­бов’язаний був, згідно із законом і тим громадським дорученням, яке отримав від адвокатів при обранні в КДКА, не полінуватися й попрацювати над правовим аналізом ситуації, та не вживати передчасно гучні терміни, явно підганяючи Довідку під завдання, поставлене КДКА: припинити адвокатську діяльність такого не зручного для влади колеги, аби задовольнити амбіції працівників Генеральної прокуратури. Чи це не провладне замовлення на Олега Веремієнка? Як знати? Спроби попередньої влади були марними, колега витримав тиск і переслідування, мо­­же нинішня влада спроможеться його усунути?
Можу лише уявити, яких висот сягне думка «інквізиторів» із КДКА Ки­­ївської області стосовно Олега Веремієнка, якщо у моїй дисциплінарній справі ця комісія ви­­несла аж два рішення за однією заявою. Про ст. 61 Конституції України: «Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення».
У першому Рішенні від 3 квітня 2017 р. дисциплінарна палата зупинила моє право на заняття адвокатською діяльністю на один рік. У другому – від 19 квітня 2017 р. по тих самих обставинах КДКА зупинила мою адвокатську діяльність. Оче­видно, колеги не лише мало усвідомлюють конституційні засади юридичної відповідальності, але й не розуміють різниці між правом та процесом, а про призначення дисциплінарного органу у системі самоврядування – годі й казати!
Причина відкриття дисциплінарного провадження проти мене ба­­нальна. Я вийшла із зали суду, коли суддя, перешкоджаючи мені у здійсненні професійних повноважень під час надання правової допомоги клієнту, на усі мої правомірні звернення до суду, відповідав: «сядьте». Перерва – «сядьте», докази – «сядьте», питання – «сядьте», відвід – «сядьте». Отже, виступала лише сторона обвинувачення, а суд поспішав перейти у стадію судових дебатів, аби не надати мені можливості реалізувати професійні та процесуальні повноваження адвоката, пос­та­вив­ши під загрозу саме право людини на захист від обвинувачення.
Я вийшла із зали судових засідань і передала документи через канцелярію суду. Засідання було перенесено. Вирок суддя виніс на наступному судовому засіданні за моєї ж участі. Тобто я продовжувала захищати інтереси клієнта. Пізніше вирок був скасований колегією Апе­ляційного суду Київської області, клієнта звільнено з-під варти.
Тобто, клієнт не тільки не залишився без захисту, а й отримав його повною мірою у найвищій якості! По­­тім прокурор відмовився від обвинувачення і справу закрили. Клієнт, після тривалої боротьби захисника за його права та законні інтереси, був виправданий. Рішенням Шев­чен­ківського суду м. Києва йому компенсовано незаконне утримання під вартою, а право на адвокатську діяльність його захисника – зупинено і припинено водночас. Оце так винахід КДКА Ки­­ївської області!
Хочу зауважити, що вищі судові інстанції із балансом між суспільною не­­обхідністю доцільно обмежувати професійне право адвоката та самим правом, давно визначилися, приміром в ухвалі ВССУ від 23 листопада 2016 р. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62949285 Висновок про правомірність дій адвоката В. Дол­гова був належно обґрунтований у судовому рішенні:
«… апеляційний суд не звернув увагу на те, що вчинення адвокатом Долговим В. М. процесуальних дій, передбачених ЦПК України, для здійснення захисту інтересів відповідача, не можна розцінювати як свідоме затягування розгляду справи. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що норми ЦПК України передбачають можливість, права та обов’язки суду перешкоджати зловживанню учасниками процесу своїми процесуальними правами та обов’язками, що належним чином судом не здійснювалось».

Виходить так, що суд розуміє природу адвокатської діяльності і межу належної поведінки адвоката, а КДКА Київської області у її повноважному складі – ні

Виходить так, що суд розуміє природу адвокатської діяльності і ме­­жу належної і неналежної поведінки адвоката, а КДКА Київської області у її повноважному складі – ні. Члени кваліфкомісії вирішують, ­яко­му адвокату припинити право на зайняття адвокатською діяльністю, а якому зупинити, навіть не переймаючись ні аналізом його професійних дій, ні наслідками цих дій для клієнта.
На засіданні Ради адвокатів Укра­їни, яке відбулося нещодавно у Одесі 7–8 квітня 2017 р., один із членів Ради повідомив, що мав особисту телефонну розмову із головою Ради адвокатів Київської області Петром Бойком з приводу зупинення права на адвокатську діяльність адвоката Г. Боряк терміном на один рік. За його словами П. Бойко повідомив колег, що Г. Боряк залишила клієнта без захисту, і той поскаржився на неї до Ради адвокатів Київської області.
8 квітня 2017 р., проаналізувавши обставини розгляду дисциплінарного провадження щодо мене, Рада адвокатів України прийняла рішення № 92, яким встановила, що «дисциплінарна палата КДКА регіону при вирішенні питання щодо застосування до адвоката дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку у порядку дисциплінарного провадження по­­вин­­на встановлювати та аналізувати також чи були направлені дії адвоката на захист клієнта, а та­кож вичерпність заходів на та­­кий за­хист, крім того, враховувати тактику, методи і прийоми адвокатської діяльності, наслідки для клієнта тощо».
Але в КДКА Київської області навряд чи переймаються виконанням рішенням органів адвокатського самоврядування. Це, до речі, було під­­тверджено під час засідання КДКА 19 квітня 2017 р. про зупинення діяльності адвоката, уже коли РАУ висловила свою точку зору з приводу аналізу обставин під час вирішення питань про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Ні Конституцію, ні закони України, ні рішення самоврядних органів колеги виконувати не бажають.
Аналізуючи матеріали цього дисциплінарного провадження, слід особливо зазначити, що клієнта, якого зі слів П. Бойка залишила без захисту адвокат Г. Боряк, ніхто не тільки не питав, але й не повідомив про дисциплінарне провадження щодо адвоката, отже самого клієнта кваліфкомісія залишила без захисту. Бо хто піде до Апеля­ційного суду м. Києва на розгляд апеляції Пенітенціарної служби Укра­їни на рішення Шевченківсько­го районного суду м. Києва про задоволення позову адвоката Г. Боряк в інтересах клієнта про стягнення з Держ­каз­начейства коштів у зв’язку із незаконним триманням його під вартою?
Хто піде у справу нашого вбитого колеги Юрія Грабовського, яка, на моє переконання і стала причиною винесення інквізиційних рішень, оскільки там я представляю інтереси потерпілої сторони, та займаю принципову позицію від самого початку розгляду.
Хто стане на захист полковника І. Без’язикова, який, вочевидь, буде залишений один на один з обвинуваченням, бо рішення Київської об­­ласної КДКА щодо Олега Вере­мієнка цілком прогнозоване.
Хто тепер захищатиме і пред­ставлятиме клієнтів адвокатів, яких позбавляють права на практику? В. Ка­чан та П. Бойко? Навряд. Бо надто звикли догоджати владним примхам, а не протистояти їм, відстоюючи інтереси клієнта до кінця.
Гадаю, адвокатському колективу Київської області слід добре підготуватися до виборів нових членів самоврядних органів, коли їхній час настане. А дії чинних членів КДКА, їхні заяви, оцінки і висновки мають самі стати предметом розгляду дисциплінарних органів адвокатури.

23 травня 2017 р. на відкритій дискусії “Захисти захисника” з приводу описаної ситуації представник КДКА області запевняла, що у коли у скарзі на адвоката є відомості про вчинення ним корупційного діяння, матеріали орган адвокатського самоврядування скеровує до НАБУ. Більше, як кажуть, додати немає чого…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *