Події

Ми зробили помилку

Ми зробили помилку

Обрання Л. Ізовітової на посаду Голови Ради адвокатів України у 2012 році було помилкою

6 червня 2017 р. в прес-центрі Іформаційної агенції УНІАН відбулася Публічна дискусія – презентація програм кандидатів на посаду голови НААУ “Майбутне адвокатури України”.
Свої програми презентували двоє кандидатів на цю важливу посаду: голова Ради адвокатів міста Києва Інна Рафальська та голова Ради адвокатів Київської області Петро Бойко. Місце запрошеної на дискусію чинної голови РАУ Л. Ізовітової лишилося порожнім. Отже її стратегічний план розвитку адвокатської корпорації залишиться невідомим аж до початку З’їзду адвокатів України, запланованого на 9-10 червня 2017 р. Знову інтрига…
Модератором виступила доктор юридичних наук, професор, член КДКА міста Києва Олександра Яновська.
Ще більшою інтригою, аніж відсутність стратегічного плану нинішньої першої особи НААУ, як і самої очільниці, стало обопільне визнання двома кандидатами того, що обрання Л. Ізовітової на цю посаду у 2012 році було помилкою, яку доводиться тепер всім спокутувати.
Це зізнання від двох лідерів найбільших адвокатських колективів України без сумніву має поворотне значення в оцінці персонального внеску в адвокатське самоврядування, оскільки саме вони забезпечили Л. Ізовітовій обрання головою Ради адвокатів України на Установчому з’їзді 2012 року.

Петро Бойко. Проблема, яка на сьогодні переважає всі інші – наше центральне керівництво воює не за адвокатів, а проти них. Адвокатів переслідують в дисциплінарному порядку за найменшу незгоду. Мене мало не позбавили права на професію через те, що я висловив принципову позицію, яка не узгоджувалася із керівною.
Я сподівався, вважав усе життя, що якщо дотримуватися правила адвокатської етики і закону, то ніхто тебе не притягне до відповідальності. Але виявилося, що це не так. Виявляється, треба ще догодити адвокатському керівництву.
Але звідки взялося таке керівництво і для чого воно здійснюється. Я – одна із жертв переслідування. Мене «кошмарили» півроку, і коли це відбувалося, РАУ розглядала питання про заборону адвокатам відкрито критикувати РАУ, навіть збиралася прийняти відповідне рішення, за невиконання якого, знову таки, переслідували б адвокатів. Гидко, але авторів таких лакейських ініціатив не бракує.
Чого треба домогтися тепер, зрозумівши помилки цих 5-х років: реального самоврядування, тобто права адвокатів у регіонах вільно збиратися і приймати рішення з питань, які їх турбують; вивести на новий рівень роботу із захисту прав адвокатів.
А головне: адвокатуру повинен очолити адвокат, а не державний службовець, як це трапилося 2012 р. Л. Ізовітова до свого обрання 15 років пропрацювала державним службовцем, а не адвокатом, і коли зараз почався тиск на адвокатів, вона не зробила нічого крім розсилання документів, як це роблять державні клерки. Жодних особистих офіційних візитів до очільників правоохоронних і державних органів.
У Верховній Раді 81 адвокат серед депутатів, навіть утворене об’єднання, яке очолює депутат Григорій Логвинський. Він готовий допомагати нам вирішувати проблеми, але від РАУ в особі голови зустрічного руху також немає жодного.
Єдиний здобуток РАУ за 5 років – це близько 800 документів, сплоджених невідомо для чого, які змінюють чи скасовують одне одного, встановлюють додаткові обов’язки і форми звітності.
Нам, керваникам регіональних рад адвокатів, голова РАУ навіть віл провідати персонально перестала. Пишучи в РАУ/НААУ, ми отримуємо відповіді від керівника апарату В. Красника, якого ми не обирали.
Важливе питання і важлива проблема: РАУ не має права скасовувати рішення регіональних конференцій. Аби покласти край самоврядуванню на місцях, вони вигадали креативний спосіб скасування – визнання рішень такими, що не мають юридичних наслідків, оскільки проведені не у встановлений законом спосіб.
Це просто сором. Адвокатські колективи на місцях кроку не можуть ступити без поклону в РАУ, Не для цього з 1992 р. ми, і я в тому числі, тратили здоров’я і час, покладали надії, запекло сперечалися і випрацьовували модель майбутнього самоврядування, яке тепер просто знищено і з нього виліпили «міністерство адвокатури».

Посада голови РАУ – це не булава, якою луплять адвокатів, щоб вони слухалися, це – весло, яким гребуть, щоб човен адвокатури стрімко ішов уперед

Інна Рафальська. За п’ять років самоврядування в адвокатурі наросло чимало проблем. 2012 року нас примусово увели в одну організацію з обов’язковим членством. Ст. 23 профільного Закону (Гарантії адвокатської діяльності) – наше спільне досягнення. Оскільки основним завданням такої організації є захист прав адвокатів, ми тоді із обов’язковим членством погодилися.
За 5 років НААУ не стала органом, який би виправдав цей консенсус, а навпаки стала суб’єктом тиску і переслідування адвокатів. Це треба негайно змінити і ми маємо навчитися самоврядуванню. А реальне самоврядування означає, що конференція адвокатів регіону є вищим органом самоуправління у регіоні.
Мусимо відновити й таку форму, як загальні збори адвокатів – орган самопредставництва кожного адвоката. Щодо самої посади, на яку ми кандидуємо, то керівник НААУ має піклуватися про кожного адвоката і брати участь у всьому, що відбувається в адвокатурі і щодо неї.
Нинішня голова НААУ Л. Ізовітова за п’ять років жодного разу не була у Верховній Раді з питань адвокатури і не висловила свого особистого ставлення до того, що за нормативний матеріал там приймається і як він впливатиме на адвокатуру. Не була й у Кабінеті Міністрів, не обстоювала інтересів адвокатури, в тому числі і з питань, які визнані самою НААУ стратегічними, зокрема безоплатною правовою допомогою
Керівництво НААУ/РАУ вміє руйнувати стосунки з іншими організаціями, а не вміє налагоджувати.
В якийсь момент Л. Ізовітова припинила спілкування з системою БПД, зруйнувавши в такий спосіб відносини із стратегічним партнером, і унеможлививши використання стандартів якості БПД іншими адвокатами за межами системи.
Насувається монополізація адвокатської діяльності. Ми виходили з пропозиціями, як уберегти адвокатуру від корупційних і скомпрометованих елементів, ми, адвокати міста Києва і області, входили з ідеями до НААУ, але нічого не було підтриманою. Тепер маємо люстрованих прокурорів і міліціонерів в адвокатських лавах. Від цього адвокатура змінюється якісно і не в кращий бік. Якщо НААУ/РАУ на своєму сайті хизується перемогами в судових спорах з органами адвокатського самоврядування, це ознака хвороби, яку треба негайно лікувати.

Ми повинні дати старт НААУ як такій організації, яка має відкрити нові горизонти для адвокатів

Олександра Яновська. Ці два кандидати доклали чимало зусиль аби домогтися реального захисту адвокатів у Києві і області, аби не віддати самоврядування на поталу нинішньому центральному керівництву адвокатури. Ці двоє сміливців роблять спробу припинити бюрократичне розкладання адвокатури і цей крок для них – не кар’єрна спроба, а поклик до оновлення, чуття необоротності і необхідності змінювати ситуацію негайно, адже зараз всі адвокати в Україні перебувають у стані небезпеки, під ударом, під загрозою переслідування і застосування найтяжчого стягнення – позбавлення права на професію. Варто лише чимсь не догодити очільництву.
Ми чекали на звіт нашої професійної організації, яку ми ж і утримуємо, за 2016 рік, а у звіті ми бачимо, що ключовими успіхами є судові справи дріб’язкового характеру, або спори з органами адвокатського самоврядування, тобто з самим и адвокатами. Крім того – відкриття представництв НААУ в різних країнах, зокрема таких як Дубаї, Мексика, Кіпр, Аргентина… і так далі. Дуже своєчасно і в дуже хороших місцях. На третьому місці – футбольні змагання – не менш важливо, адже спортивна форма для адвокатів може стати перевагою в боротьбі з правоохоронними органами. І нарешті як про свою перемогою звітує НААУ про те, що домоглася монопольного права. Але домоглася не вона, НААУ якраз була проти.
Чим відрізняється адвокатське життя в місті Києві і області від інших регіонів? Адвокати тут почуваються захищеними. Коли проводиться обшук у адвоката, приїжджають представники ради адвокатів і Києва, і області, не розділяючи на ваших і наших. Так має стати в усіх регіонах і обидва кандидати готові поширювати досвід, разом здобувати нові перемоги.
Ми мріємо про правову визначеність у самоврядуванні, розуміння правил діяльності, неприпустимість скасування рішень органів адвокатського самоврядування вищими органами, про незалежність, перш за все від керівництва, яке спускає згори дивні розпорядження, заплутані інструкції, регламенти, положення, квоти і т. ін.
І нарешті мріється про свободу слова, аби адвокати могли сказати що вони думають і не боятися покарання, мати право звернутися до органів, які ми створили і які утримують, і отримати відповідь, а не якусь відписку.
Якщо між цими двома кандидатами і є конкуренція, то це – не конкуренція людей, це – конкуренція ідей і повна спільність розуміння того, що бюрократичну деградацію адвокатури слід припинити.

Повністю відкриту дискусію можна переглянути в двох частинах за посиланнями:

https://www.youtube.com/watch?v=ziBWpyksrUs&index=2&list=PLfJXUs-wrdx2E5Y6VdT_HZs34u599LDjb

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *