Прецедент

Перетягати клієнта за всяку ціну – глухий кут і для адвоката, і для такого клієнта

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Світлана Торопчина-Агалакова,
адвокат (м. Дніпро)

Спори для адвокатів – звичайна справа. Власне, все професійне життя з них складається. В цивільних і господарських справах щоразу бачимо котрогось із своїх колег з протилежної сторони та сприймаємо правове протистояння як невід’ємну частину професійної діяльності. Однак трапляються випадки, коли спори виникають там, де адвокатам сперечатися не годиться – в боротьбі за клієнтів. Попри те, що Правила адвокатської етики містять низку норм, які чітко регулюють цю сферу відносин, часом бажання поповнити власну клієнтську базу за рахунок іншого адвоката бере гору.
Таких випадків, як правило, не виносять на загал і лишаються вони набутком незатишних кімнат кваліфкомісій, але те, що трапилося нещодавно в Дніпрі унаочнило зачаток нової небезпечної тенденції, яку адвокатське співтовариство не має морального права оминути своєю увагою: адвокат зганьбив свого колегу перед його клієнтами, уклав з ними договір, склав позови про повернення отриманого гонорару та заяву про порушення Правил адвокатської етики – і все це жодного разу не звернувшись до попередника, хоча мешкають та працюють в одному місті.
Наш співбесідник – відомий адвокат Світлана Торопчина-Агалакова втрапила в таку ситуацію і вирішила привернути увагу колег до важливих етичних питань, які виникають у випадку хижацького перехоплення клієнта іншим адвокатом, до особливостей взаємин адвоката з клієнтом, а також до висловлювань щодо роботи іншого адвоката та заробітку адвоката на судових позовах проти колеги.

«Адвокат»: Як ви дізналися, що клієнта перехопив інший адвокат, назвемо його М.?
Світлана Торопчина-Агалакова: Одразу двох клієнтів. Матір і дочку. Я представляла їхні інтереси в цивільних і сімейних справах. Дізналася, що в них уже інший адвокат, несподівано. Спершу клієнтки забрали в мене оригінали довіреностей та скасували їх у нотаріуса, з чого я зрозуміла, що вони вирішили розірвати угоди, а далі ясність прийшла із судовими позовами проти мене.
«Адвокат»: Що вимагали в позовах?
Світлана Торопчина-Агалакова: Стверджувалося, що мною порушені істотні умови договору та заявлялися вимоги розірвання угод і стягнення збитків – повернення грошей за ненадану правову допомогу. Вони вимагали частину гонорару, хоча угоди розірвали самостійно, скасувавши довіреності та забравши в мене документи, тому я не мала можливості працювати та закінчити їхні справи. Наші угоди вони розірвали, навіть не натякнувши мені напередодні, що мають якісь претензії, розірвали несподівано, посеред шляху, тобто, коли ці цивільні справи вже були в судах або направлялись до суду.
Я була збентежена, адже всі мої юридичні дії, тактика, зміст процесуальних документів по справах ми обговорювали з клієнтками під час особистих зустрічей, телефоном, електронною поштою. Документи по справах підписували також вони, але в позовах зазначалось, що вони «понесли збитки», оскільки я нібито допустила «істотне порушення угоди» і самі на свій розсуд визначили суму, яку вони вважали невідпрацьованою.
Це щодо гонорару, а вимоги про розірвання угод на момент подання позовів були безпідставні. Клієнтки вчинили відповідні конклюдентні дії для розірвання угод. Як суд міг розірвати те, що вже розірвано?
Неможливість виконати умови договору виникла не з моєї вини, а тому, що клієнтки позбавили мене такої можливості. Необхідна робота була мною виконана якісно та з належною старанністю, жодних порушень закону з мого боку не було, що й підтвердили суди, відмовляючи в цих позовах в повному обсязі, в т. ч. в апеляційній інстанції.
В судах і з’ясувалось, що правову допомогу клієнткам надає адвокат М. При ознайомленні з матеріалами справ проти мене ми побачили копію його адвокатського свідоцтва, підписані ним договори про надання правової допомоги з моїми колишніми клієнтками, акти виконаних робіт, оригінали банківських квитанцій про сплату ними на користь М. грошей за ведення цих справ (надання ним консультацій, складання позовів, участь в судових засіданнях). В позовах були зазначені вимоги про стягування з мене зазначених коштів – судових витрат, які вони сплатили адвокату М. за цю правову допомогу.
Адвокат М. був їхнім представником по відповідних справах в судах, в першій інстанції, в апеляції, касації. під час судових дебатів він активно виступав та викладав свої позиції з приводу, на його думку, моєї неякісної правової допомоги (це були саме його доводи, а не позиція клієнток). В суді він підтвердив, що складав ці позови проти мене самостійно.
Особливо запам’яталось з його претензій, які він доказував в судах, що мною нібито не так була зазначена літера в прізвищі клієнтки, як я його вказувала в проекті позову. Однак він і не обмовився, що ця неправильна літера була зазначена саме в проекті позову, який був направлений клієнтці на узгодження електронною поштою (як це буває зазвичай), її прізвище комп’ютер виправив автоматично, бо з погляду правопису воно було неправильне, однак в позові, поданому до суду і заре­­єстрованому судом, це прізвище бу­­ло вже з правильною літерою. Ну і та­ких «істотних порушень», обманних, М. зазначав безліч.

Інший адвокат почав надавати правову допомогу моїм клієнтам, навіть не зателефонувавши мені

Клієнтки так і писали в позовах та скаргах на підтвердження своїх до­­водів, що інший адвокат порадив їм діяти інакше, тому вони вирішили, що надана мною правова допомога є неякісною, через що «вимушені були звернутися до іншого адвоката». Отже адвоката М. не спинила пряма заборона надавати оцінку роботі іншого адвоката, передбачена Правилами адвокатської етики.
Потім також з’ясувалось, що у справі, по якій я надавала цій клієнтці правову допомогу в Жовтневому районному суді, одразу, ще до скасування нею довіреності на мене, з’явився новий адвокат (саме адвокат М.), який і закінчив цю справу, по який, до речі, було постановлено рішення на користь клієнтки.
Я маю 30 років загального юридичного стажу, більше 20 років з них працюю адвокатом, але з таким ставленням зіткнулася вперше.
«Адвокат»: Порушення істотних умов договору про надання правової допомоги юридично склад­­не питання. Як позивачі його обґрунтували?
Світлана Торопчина-Агалакова: Ці твердження нічим не були обґрунтовані, що врешті було підтверджено рішеннями судів, які встановили «недоведеність тверджень позивача про надання відповідачем неякісної правової допомоги».
Зокрема в одному з позовів клієнтки твердили, що я нібито рекомендувала затягувати судовий розгляд справи в суді. Ця претензія була викладена скаржницями адвокатові ще на початку серпня 2015 р. – через чотири місяці після укладення договору зі мною (березень 2015 р.), причому я пояснювала їм, що в літній період затримки неминучі. Однак з того часу, після розірвання договору зі мною до сьогодні вже минув рік і десять місяців, нині надворі березень 2017 р., а справа досі розглядається судом і ці клієнтки після мене вже встигли скасувати довіреності та договори з чотирма юристами, що на наш запит підтвердив суд.
Але питання істотного порушення умов договору адвокатом справді складне. В нормативному сенсі істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок заподіяної порушенням шкоди інша сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України). Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені цією нормою.
У позовах мої колишні клієнтки визначили «збитками» частину сплаченого за договором гонорару. ЦК України (ч. 2 ст. 22) визначає збитками втрати, які особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б одержати реально за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Визначення частини гонорару збитками клієнта – це доволі несподівана цивільно-правова вимога, адже більшість клієнтів вважають, що вони переплачують адвокатам і не отримують «послуг на всі гроші».
«Адвокат»: Чи закон дає адвокату належні інструменти для захисту від необґрунтованих вимог в таких випадках? Адвокат приймає доручення, вивчає справу, аналізує судову практику, формує правову позицію, розробляє тактику, врешті складає і подає позов, ходить до суду, а клієнт припиняє договір в односторонньому порядку і позбавляє можливості представляти його інтереси. Потім в суді твердить, що адвокат нічого не зробив і вимагає повернення гонорару. Виглядає як ідеальний спосіб піти з крамниці, не заплативши.
Світлана Торопчина-Агалакова: За ст. 901 ЦК між адвокатом та клієнтом укладається договір про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК). «Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, останній зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом» (ст. 903 ЦК).
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК «У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим».
Слід сказати, що якогось особливого способу розірвання договору в односторонньому порядку профільний Закон не містить, а його норми щодо цього є цілковито похідними від ЦК.

Адвокатський гонорар не може вважатися збитком клієнта і в тому разі, коли останній вважає його невідпрацьованим

«Адвокат»: Як Ваші колишні клієнтки вирахували, яку частину го­­норару маєте їм повер­­нути?
Світлана Торопчина-Агалакова: Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», жодні інші нормативні акти адвокат не зобов’язують зазначати «ціну кожної окремої послуги», як і мати певні затверджені кимось тарифи. Механізм творчої праці адвоката над справою складно описати, чітко окреслити, щоб визначити оплату за квадратні метри, як у плиточника, чи за кілограми, як при збиранні огірків. Це – знання системи, вироблене роками праці, чуття правової ситуації, інтуїтивне передбачення процесуальних поворотів, активність, наполегливість, цілодобовий неспокій, натхнення і постійний пошук адекватної правової позиції по справі. Це і передбачення поведінки опонента, і здатність впливу на нього, і спроможність бути переконливим…
В угоді була зазначена сума, яка є не «загальною ціною послуг» в розумінні ЦК, а мінімальною сумою, яка має бути сплачена адвокату у разі прийняття доручення.
Але вимогою про повернення гонорару не обійшлося, бо адвокат М. включив до суми позову і витрати на свою правову допомогу у справі повернення мого гонорару.
«Адвокат»: Тобто, новий адвокат ще й заробив на відбиранні у Вас гонорару, сплаченого клієнтами, яких він і перехопив? І які суми?
Світлана Торопчина-Агалакова: За одним позовом колега адвокат М. нарахував собі і отримав від клієнток, про що в справах є підтверджуючі документи, надані саме адвокатом М., суму 4700 грн., в тому числі, надання правової консультації – 300 грн., складання позовної заяви до суду – 2000 грн., участь у судовому засіданні по розгляду цивільної справи – по 800 грн. за кожне, а всього їх було чотири, з яких одне не відбулося.
За іншим позовом він отримав від клієнтки, як також зазначено в банківських квитанціях та його актах виконаних робіт, 6500 грн.
«Адвокат»: Чи не виглядає це як новий спосіб адвокатських заробітків?
Світлана Торопчина-Агалакова: Не можу сказати, що це етичний спосіб, але за певних умов може бути ефективним. Уявімо, що суд задовольнив би обидва позови. Тоді клієнтки повернули б собі майже весь сплачений гонорар, використали б усі мої напрацювання, включно з десятком направлених в різні організації адвокатських запитів, підготовленими і поданими до суду позовами й іншим, а новий адвокат ще й заробив би на цьому 11000 грн.
Але оскільки суди їм відмовили, вони просто втратили ці гроші. Клієнтки двічі оплатили роботу по справі, за яку було сплачено раніше мені, а потім адвокату М. за цю ж справу, яку він вів після мене. Потім вони оплатили йому за два судові процеси за двома позовами проти мене, про що зазначено в позовах, сплатили по них два судових збори по першій інстанції, в подальшому вони також сплатили по два судових збори за апеляційну, касаційну, а також, думаю, хоча в цих інстанціях квитанцій не надавалося, ще й за роботу адвоката М. сплатили, оскільки він виступав в судах і представляв їх і в цих інстанціях (зараз справи в касаційній інстанції). Напевно вони також сплатили адвокату М. і за складання неодноразових скарг щодо мене до КДКА, ВКДКА (про це зазначу нижче).

По одній справі клієнти перебрали п’ять юристів і лишилися невдоволені усіма

Така поведінка клієнток з одного боку викликає співчуття, бо вони втрачають чималі суми грошей. А з іншого, очевидно, що ці втрати є наслідком їхніх власних дій, і зокрема, ставлення до представників юридичної професії. На адвокатський запит до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області щодо цивільної справи, в якій я брала участь як представника од­­нієї з них (дочки), районний суд в січні 2017 р. відповів, що ця справа ще розглядається в суді, і після мене в ній брали участь ще чотири представники-юристи. По трьох із них за заявами клієнток нотаріальні довіреності також скасовані, як і щодо мене. П’ятий юрист по справі – адвокат – повідомила, що на цей час договір розірваний. Таким чином, очевидно, що для позивачки та її матері, які скаржаться на адвоката, аби стягнути з нього гроші, мало хто може бути підходящим юристом, оскільки по одній справі вони змінили вже п’ятьох. Це одна з тих цивільних справ, по якій вони оплатили мені роботу, я її виконувала, а потім вони несподівано розірвали договір, послухавши іншого юриста, який їх запевнив, що моя праця неякісна. Тобто, після розірвання договору зі мною вони уклали угоди ще з чотирма юриста, оплатили відповідно і їх роботу по цій справі, а справа вже два роки так і не вирішена.
«Адвокат»: В судах, як я знаю, Ваші професійні права захищали адвокати?
Світлана Торопчина-Агалакова: Так. В цій приголомшливо цинічній ситуації, коли по суті на мене напав колега, мені було б важко без моїх друзів, яким я щиро вдячна за підтримку за те, що відгукнулися й надали мені правову допомогу, дізнавшись про кричущі факти порушення прав адвоката товаришем по цеху. Для адвокатів, які представляли мене в судах, і для багатьох інших людей (і юристів, і неюристів), це було одкровення – не чекали, що таке ставлення може демонструвати колега.
«Адвокат»: Відповідно, адвокат, готуючи позови для клієнтів, обґрунтовував, що його попередник незаслужено отримав від них гонорар, а пізніше в суді обстоював цю позицію?
Світлана Торопчина-Агалакова: При цьому адвокат М. жодного разу не зателефонував мені, не висловив претензій чи зауважень, не повідомив, що до нього звернулися мої клієнтки (це він підтвердив на засіданні ради адвокатів регіону). Однак Правила адвокатської етики (ст. 52) недвозначно забороняють адвокату:
– спроби схилити клієнта іншого адвоката до розірвання з ним договору про надання правової допомоги;
– спілкування з клієнтом іншого адвоката без згоди останнього з приводу доручення, яке ним виконується;
– намагання схилити до укладення договору про надання правової допомоги особу, що прийшла до іншого адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об’єднання).
М. цими правилами знехтував, причому неодноразово в судових засіданнях і під час засідання Ради адвокатів Дніпропетровської області наполягав на своєму праві так чинити.
«Адвокат»: Цей конфлікт став предметом розгляду Ради адвокатів Дніпропетровської області?
Світлана Торопчина-Агалакова: Поведінка М. в судах, його виступи проти мене змусили звернутися до Ради адвокатів регіону з метою врегулювання цієї ситуації і на виконання вимог ст. 53 Правил адвокатської етики.
Рада розглядала цю заяву двічі: на засіданні 15 вересня 2016 р. був наданий час для врегулювання конфлікту, а також через місяць, на засіданні 12 жовтня 2016 р. було з’ясовано, що за наданий час адвокат М. навіть не зателефонував колезі для вирішення ситуації, мирним шляхом, по-людськи.
На обох засіданнях Ради адвокатів Дніпропетровської області М підтвердив, що він почав надавати правову допомогу моїм клієнткам, не впевнившись, що наші угоди з ними розірвані, що він жодного разу не телефонував мені, знаючи, що до нього прийшли мої клієнти. «Ні. Я їй не телефонував. В мене не було її телефону», – визнав М. на засіданні Ради 15 вересня 2016 р. «Я сам не перевіряв, чи розірвані угоди зі Світланою Олек­санд­рівною, мені люди сказали, що вони розірвали угоди і я повірив… Я готував позови до суду та скаргу до дис­цип­лінарної палати на Світлану Олександрівну», – підтвердив на тому ж засіданні.
Тобто, з’ясувалось, що і скаргу на мене до КДКА також готував М. Як він пояснив, тому, що клієнтки в цьому не обізнані і їм потрібна була допомога.
«Адвокат»: Ці клієнтки подали скаргу до КДКА?
Світлана Торопчина-Агалакова: Скарга клієнтів про притягнення мене до дисциплінарної відповідальності, яку також готував М. (до речі, і скарга, і їх позови майже ідентичні), була розглянута дисциплінарною палатою КДКА регіону і в її задоволенні відмовили. В подальшому це рішення було оскаржено цими клієнтками до ВКДКА, але його залишили в силі.
«Адвокат»: Рада прийняла якесь рішення за Вашою заявою задля розв’язання конфлікту?
Світлана Торопчина-Агалакова: Рада заслухала справу на першому засіданні та надала строк на врегулювання, однак на другому засіданні Ради 12 жовтня 2016 р. М. стояв на своєму та знов образливо та грубо висловлювався щодо мене. Також він заявив: «Якщо б я особисто знав Світлану Олександрівну, я б переговорив з нею, в мене не було контактів … Від мене що, чекають вибачення? Я не бачу, за що. Я не порушував ніяких норм та правил адвокатської етики, якихось правил людської етики. Я не бачу ніякого конфлікту … На минулому засіданні казали про Європейські правила адвокатської етики, в т. ч. про п. 5.6.: повинен чи ні я сповіщати адвоката, що до мене звернувся його клієнт. Я вивчив це питання, дійсно, такий кодекс є, але на засіданні в Дубліні ці пункти були скасовані».
Дивно було слухати такі заяви від адвоката, який взявся оцінювати, кваліфікована праця колеги чи ні.
Зважаючи на таку несподівану поведінку, відверту грубість, я та інші адвокати в листопаді 2016 р. звернулись до Комітету з питань адвокатської етики НААУ за роз’ясненнями і допомогою. М. надіслав до цього Комітету свої пояснення, в яких знов допустив грубі та образливі вислови щодо мене. На жаль, М. знехтував Правилами адвокатської етики, в т. ч. нормою ст. 52, яка вимагає не припускатися щодо іншого адвоката «висловлювань, що принижують його честь та гідність, завдають шкоди його діловій репутації, нетактовних та принизливих висловів», інакше він не висловлювався би відповідно в судах, в Раді та в своїх поясненнях.
Розглянувши нашу заяву та пояснення М., зазначений Комітет НААУ визнав порушення адвокатом М. Правил адвокатської етики.
Навіть по одному з позовів проти мене суд першої інстанції в своєму рішенні від 13 червня 2016 р., яке було залишено в силі судом апеляційної інстанції, прямо вказав: «Суд вважає, що адвокатом позивача було грубо порушено вимоги Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики, якими встановлена пряма заборона надавати оцінку сво­єму колезі, оскільки для цього існують компетентні органи адвокатського самоврядування, які повноважні оцінювати роботу адвоката та його відносини з клієнтом»…

Рада адвокатів регіону розглядала конфлікт двічі, але на примирення годі було сподіватися

«Адвокат»: Рада адвокатів Дніпропетровської області визнала достатніми підстави для Вашого звернення до КДКА зі скаргою на іншого адвоката?
Світлана Торопчина-Агалакова: Рада адвокатів ще в жовтні 2016 р направила цю заяву до КДКА регіону, в подальшому до цієї заяви приєдналися ще інші адвокати, але дисциплінарною палатою досі (вже майже півроку) не порушено провадження.
Отже вчинення порушень очевидне, процедура за п. 53 Правил адвокатської етики витримана. «Адвокат»: Чому ж досі не порушене провадження КДКА Дніпропетровської області?
Світлана Торопчина-Агалакова: КДКА нашу заяву неодноразово не приймають і повертають з формальних підстав, навіть після того, як її підписала ціла група колег-адвокатів, в т. ч., які брали участь у цій ситуації. І в даному правовому випадку мета цієї заяви – не покарати якогось конкретного адвоката, М. чи другого, не наше завдання таких людей перевиховувати, вони є такими, якими вони є, і такі вчинки – це питання їх совісті. Мета інша: всі адвокати хочуть знати, як вирішить проблему дисциплінарний орган не лише через неприпустиму поведінку персонально адвоката М., коли він прийняв роботу по справі, не впевнившись щодо розірвання договору з першим адвокатом, коли неприязно висловлювався про іншого адвоката й надавав негативну оцінку його кваліфікації, якості виконання доручення, та інше. Всі мої колеги, які так чи інакше дотичні до цієї справи, хочуть дізнатися, яка модель етичної поведінки є застосовною за таких конфліктів і отримати роз’яснення з цього приводу в рішенні компетентного органу адвокатського самоврядування – КДКА.
Всі побачили, що коли починаються такі агресивні рейдерські дії одного адвоката щодо іншого, останній потребує колективних заходів захисту, попри досвід і власну професійну вправність. Адже закон, який стоїть на сторожі прав клієнта, можна, як виявляється, використати у власних корисливих цілях і заподіяти іншому адвокату значної шкоди, як матеріальної, так і репутаційної.
Такі явища є неприйнятними і їх треба рішуче викорінювати, інакше, не дай Боже, нові негідні прийоми множитимуться за часів нинішньої скрути з клієнтами і переростуть на негідну традицію виривання клієнтів іншого адвоката за всяку ціну. В такій адвокатурі, коли адвокат адвокату – ворог, багатьом адвокатам, більшості буде важко і гидко працювати.
Тому заява до КДКА щодо неналежної поведінки адвоката М. є колективною. Кожен з нас може опинитися завтра в такій ситуації. Вирішення питань, які підняті в заяві, стане важливим прецедентом для адвокатської спільноти та визначить майбутню поведінку, алгоритм дій адвокатів в ситуаціях такої складності. Вважаю, що коли справу розглянуть, ми отримаємо відповіді на важливі для адвокатського співтовариства запитання і також зможемо частково передбачити майбутнє – якою буде ставлення адвоката один до одного, а, відповідно, якою буде адвокатура.

Розмову вів
Леонід Лазебний,
головний редактор

* * *
Редакція відслідковуватиме перебіг розгляду заяви адвокатів до КДКА Дніпропетровської області і поінформує читача про її рішення та правові позиції дисциплінарного органу щодо дій адвоката М. і проблемних питань етичної поведінки адвоката в такій ситуації.
Водночас цей випадок дає підстави дослідити практику розгляду судами спорів щодо виконання адвокатами своїх обов’язків за договорами про надання правової допомоги. Вже зараз ясно, що в договорах слід більш ретельно окреслювати поряд з обов’язками адвоката також і обов’язки клієнта, зокрема недопустимість звернення клієнта до іншого адвоката без попередження того, з яким уже має договір. На випадок порушення цієї умови клієнтом адвокат має передбачити право розірвати договір в односторонньому порядку без повернення сплаченого гонорару в його мінімальній сумі. Вказувати мінімальну суму таки необхідно, адже адвокат по кожній справі виконує мінімально необхідну роботу і вона має бути належно оплачена, незалежно від зміни настрою і намірів клієнта, що виникли спонтанно чи за сприяння інших чинників, в тому числі порад недобросовісних адвокатів.
Не потрібно встановлювати в договорах ніякої похвилинної тарифікації, як мобільний оператор, чи вивішувати прейскурант, як хімчистка. Хронометраж адвокатської праці, складання кошторисів послуг принесуть настільки більше проблем, наскільки більш деталізованими вони є. В справі надання правової допомоги забагато непередбачуваного, що нерідко, до речі, важко зафіксувати та підтвердити, а закон вимагає лише належно висловленої згоди сторін щодо такої істотної умови як ціна.
Якщо ж виникає необхідність змінити ціну, краще підписати додаток до договору одразу, пояснивши клієнту причини.
Після виконання певного етапу договору слід одразу підписувати акт виконаних робіт (звіт про виконання доручення). В такому разі, якщо хтось задумає переконати клієнта, що адвокат не надав йому допомоги, а він надасть краще, то клієнт зможе передивитися підписані ним акти і згадати, що адвокат таки старався для нього, і що він (вона) сам визнав це своїм підписом.
Після закінчення цього конфлікту ми з Світланою Торопчино-Агалаковою домовилися ширше узагальнити в окремій публікації висновки щодо істотних умов договору про надання правової допомоги, пов’язаних з ними вимог в позовах до адвокатів та законодавчого обґрунтування позиції адвоката по таких справах.

Адвокати – про ставлення до конфлікту і його наслідків

Олег НесіновОлег Несінов,
адвокат (Дніпропетровська область)
Переконаний, що моя колега Світлана Торопчина-Агалакова разом з журналом «Адвокат» підняли вкрай важливу для всіх адвокатів України тему. Хоча Правила адвокатської етики, на мій погляд, мають завеликий обсяг, вони, на жаль, в багатьох випадках захищають не відповідальних та професійних адвокатів, а навпаки.
Не відбулися позитивні зрушення на етичному полі і зі створенням всіх рівнів органів адвокатського самоврядування, які мали би роз’яснити, попередити, та усунути всі «гострі кути» у стосунках адвокат – адвокат, або адвокат – клієнт.
Безпідставне звернення до дисциплінарної комісії, повинне мати наслідком для заявника незворотне покарання, а не відкривати, як це зараз відбувається, широкі можливості для усунення адвоката від процесу, або бути формою перешкоджання його адвокатській діяльності шляхом тиску, залякування дисциплінарною відповідальністю.
Детальним роз’ясненням вищих самоврядних органів НААУ має бути поставлена крапка у дискусіях про гонорарну практику адвоката. При цьому адвокат має бути захищений від претензій клієнтів, які намагаються вимірювати якість його роботи кілометрами переїздів у суди, кількістю написаних рядків, або реалізацією обов’язкового (з їхнього погляду) публічного скандалу з судом чи правоохоронними органами.
Адвокатська діяльність є не підприємницькою, а більш творчою. Тому обраховувати її оплату за метрологічними критеріями, те саме що оцінювати якість поезії за кількістю літер. Сподіваюсь, надруковане в цьому номері журналу інтерв’ю «Перетягати чужого клієнта за всяку ціну – глухий кут і для адвоката, і для такого клієнта» допоможе зорієнтувати колег і запобігти подібним конфліктним ситуаціям надалі.

Iван СаєнкоІван Саєнко, адвокат (Дніпропетровська область)
Адвокати не повинні йти по трупах своїх колег
Справа не в тому, щоб покарати адвоката, який припустився порушень етичних стандартів професії, а в тому, щоб розібрати ситуацію і назвати речі своїми іменами раз і назавжди. Не можна йти по трупах колег заради «світлого майбутнього» гонорару, який до того ж призначався одному з них. Не можна так низько падати навіть перед лицем тих клієнтів, які через скарги та позови витискають з колеги відпрацьований гонорар.
Одні адвокати припускаються грубості, зухвальства щодо колег, інші – ні, але для того, щоб наші відносини були (стали) професійними, необхідно дотримуватися «правил гри», визначених відповідними нормами. А якщо правила порушують, потрібні механізми, які цього не допустять.

Вячеслав ВязовойВ’ячеслав Вязовой, адвокат (м. Дніпро)
Клієнти завжди поважатимуть адвокатів, якщо адвокати поважатимуть одне одного

Події, згадані в інтерв’ю «Перетягати чужого клієнта за всяку ціну – глухий кут і для адвоката, і для такого клієнта» розгорталися на моїх очах.
Тому маю всі підстави вважати негідним, коли адвокат, замість того, щоб своєю поведінкою підносити рівень поваги до професії, утверджувати статус та високе звання адвоката, намовляє клієнтів проти свого колеги.
Вкрай важливо розв’язати цей конфлікт відкрито, за участю адвокатської спільноти, щоб вимоги дотримання етичних норм у стосунках між адвокатами були не просо текстами Закону чи Правил адвокатської етики, а дістали зрозуміле тлумачення на практичному прикладі ситуації, яка в жодному разі не може повторитися.

Галина Бурьянова 1Галина Бурьянова, помічник адвоката (м. Дніпро)
Конфлікт адвокатів чи порушення прав колеги?
Я мріяла з дитинства бути адвокатом і в студентські роки мала може трохи ідеалістичне уявлення про адвокатську професію, але робота помічником значною мірою утвердила його. Мені доводилося бути свідком самовідданої інтелектуально складної і виснажливої своєю тривалістю роботи адвокатів, які всіма припустимими правовими засобами прагнуть захистити права, свободи, інтереси клієнтів.
Особливо важливою є громадянська позиція і фахова непохитність адвоката, коли проти підзахисного працює ціла державна машина і людині більш немає на кого сподіватися в цьому протистоянні.
Наша держава нині переживає складні часи у всіх сферах суспільного буття, що, на мою думку, мало б згуртувати адвокатське співтовариство, спонукати до взаємної підтримки, колективного захисту професійних прав, колективного вирішення складних проблем та товариського розв’язання конфліктів, якщо такі вникають.
Так, наскільки я можу про це судити, і було в адвокатському середовищі нашої області, доки не трапився випадок, коли один адвокат почав публічно виголошувати власні висновки з приводу правової позиції, професійного поводження, тактики іншого адвоката, при цьому зазначаючи, що позиція колеги є абсурдною з погляду права і т. ін. Навіть правнику без великого досвіду було зрозуміло, що все це робилося заради штучного підняття власного авторитету.
Мені довелося брати участь у всіх судових засіданнях, що стосуються розгляду  цивільних позовів та скарг, слухати виступи згаданого адвоката в суді і було прикро, що це відбувається в нашому місті. Наче в якійсь паралельній реальності – попри нормативно закріплені принципи в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилах адвокатської етики, Загальному кодексі правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства.
Гадаю, це випробування для органів адвокатського самоврядування, які мають відновити баланс поваги до професії і сформулювати модель етичної поведінки, яка матиме достатній стримуючий ефект, аби унеможливити подібні випадки в майбутньому та подати зрозумілий сигнал всім охочим боротися за клієнта аморальними засобами.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *