Право

Участь у діяльності товариства з обмеженою відповідальністю через представника, який діє за дорученням

Ольга Іванова 1

Ольга Іванова, адвокат,
АО «Першостолична спілка адвокатів»
(м. Харків)

Iгор Балон

Ігор Балон, адвокат,
АО «Першостолична спілка адвокатів»
(м. Харків)

Валентина Зубова

Валентина Зубова, аудитор,
директор Документальної компанії «Фортеця»
(м. Харків)

Згідно зі ст. 10 Закону «Про господарські товариства» законодавець не розділяє права учасників товариства на майнові та немайнові, а надає їх перелік, що не є вичерпним

Неоднозначне тлумачення ст. 100 ЦК Укра­їни стало приводом виникнення на практиці питання реалізації учасником товариства своїх корпоративних прав.
Ст. 100 ЦК України вказує на те, що участь у товаристві є особистим немайновим правом (особи), яке не може бути окремо передано іншій особі. Тобто з часу введення в дію нового ЦК України (з 1 січня 2004 р.) питання участі у товаристві особи через свого представника, що діє за дорученням, є дискусійним.
Буквальне прочитання ст. 100 ЦК України нібито не надає права учаснику товариства з обмеженою відповідальністю реалізовувати свої права через представника на загальних зборах, оскільки право участі в товаристві є особистим немайновим правом та не може передаватися іншій особі.
Виникає питання: а якщо участь у товаристві не можна передавати іншім особам, то як особі реалізувати свої права на вхід, вихід, голосування на загальних зборах товариства через представника (за виключенням випадків, передбачених ст. 272 ЦК України)?
Відповідно до ст. 3 Закону «Про господарські товариства», учасниками товариства є фізичні та юридичні особи. Про їхні немайнові права йдеться у ст. 100 ЦК України.
Загальні положення про особисті немайнові права фізичних осіб врегульовані гл. 20 ЦК України. Вони не мають економічного змісту та тісно пов’язані з фізичною особою. Зокрема, право на вибір роду заняття, яке передбачене ст. 312 ЦК України. Тобто, ніхто окрім фізичної особи, не може прийняти за неї рішення, пов’язані з вибором роду занять, окрім випадків прямо передбачених законом (ч. 2, 3 ст. 312 ЦК України).
Щодо юридичної особи, то поняття її особистих немайнових прав надано законодавцем у ст. 94 ЦК України. Ці права також не мають економічного підґрунтя.
У ст. 167 ГК України міститься поняття корпоративних прав: це права особи, частка якої визначається у статутному фонді господарської організації, що включають правомочності на участь в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, тощо. Іншими словами, законодавець не розрізняє майнові та немайнові права учасника товариства, а навпаки, надає їм загальне поняття «корпоративні права», у зв’язку з тим, що майнові та немайнові права учасників товариства тісно взаємопов’язані.
Повернемося до ст. 100 ЦК України. Заборона передачі учасником товариства стосується лише немайнових прав, та чому тоді на практиці виникають складнощі з передачею учасником товариства своїх майнових прав представнику за дорученням?
Коли йдеться про вхід або вихід особи зі складу учасників товариства, то ці дії насамперед стосуються її майнових прав, оскільки таким чином особа розпоряджається своєю власністю, яку бажає або внести до статутного фонду товариства, або навпаки, отримати від товариства.
На наш погляд, законодавство жодним чином не забороняє вказаних дій щодо розпорядження своїми майновими правами через представника за дорученням.
Але на практиці деякі нотаріуси та юристи не згодні з вказаною позицією і вважають, що особа не має права вчиняти дії щодо входу або виходу з товариства через представника, який діє на підставі доручення.
Пов’язано це з тим, що під час входу або виходу з товариства, його учасник змушений вчинити всі передбачені законодавством дії та, на думку деяких нотаріусів та юристів, повинен зробити це особисто, а саме: бути присутнім та проголосувати на загальних зборах товариства, підписати протокол, його статут або заяву про вихід з товариства.
Таке розуміння закону є хибним.
По-перше, зазначені дії учасник-­юридична особа буде вчиняти через свого директора, що діє від її імені без доручення, або через представника, що діє від цієї юридичної особи за дорученням.
По-друге, на підставі яких нормативних заборон учасник товариства (фізична особа) не має права проголосувати на загальних зборах товариства, підписати протокол товариства, статут товариства або заяву про вихід з товариства через свого представника?
Представництво – це правовідношення учасника товариства з іншою особою, а доручення – це документ, який вказане правовідношення підтверджує. Доручення за своєю природою є односторонньою угодою. Особа, яка виконує вказане доручення, діє не в своїх інтересах і особисто для себе не набуває прав та обов’язків. А оскільки представник діє в інтересах учасника товариства, то у дорученні необхідно вказати його повноваження.
Доручення, на наш погляд, має містити чітко зазначені повноваження. Наприклад, проголосувати «так» по питанню денному за № 1, а саме «…» на загальних зборах товариства «…», які відбудуться «…» року. Також доручення на підписання заяви про вхід або вихід з товариства, повинно містити конкретну інформацію про обсяг повноважень представника.
Дуже цікавою з цього питання є Постанова Вищого Господарського суду України від 9 квітня 2014 р. по справі № 922/4067/13, в якій зазначено :
У вересні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтех-Хаер» звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча фірма «Адамант», оформленого протоколом № 2013/1 від 12 вересня 2013 р. …
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Керуюча фірма «Адамант», відповідно до статуту у новій редакції від 30 серпня 2012 р., є товариством з обмеженою відповідальністю з одним учасником, яким є фізична особа-громадянка України, яка володіє 100% в статутному капіталі ТОВ «КФ «Адамант»…
8 серпня 2013 р. між учасником, від імені якої діє представник за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 21 серпня 2012 р., реєстр № 747 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтех-Хаер», від імені якого діє представник за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Хар­ківського міського нотаріального округу 2 серпня 2013 р., реєстр № 2027 і 3-я особа, було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча фірма «Ада­мант», відповідно до п. 1.1 якого продавець (перший відповідач) зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупців (позивача та 3-ї особи) свою частку у статутному капіталі ТОВ «КФ «Адамант», що становить 100% статутного капіталу товариства, а покупці зобов’язуються в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити зазначену частку…
8 серпня 2013 р. також відбулись загальні збори учасників ТОВ «КФ «Адамант», на яких у присутності представника учасника за довіреністю та представника ТОВ «Спецтех-Хаер» на підставі довіреності, було прийнято рішення про виключення учасника зі складу ТОВ «КФ «Адамант» та про включення до складу учасників товариства ТОВ «Спецтех-Хаер» іншої особи, а також про затвердження нової редакції статуту ТОВ «КФ «Адамант». На підставі прийнятого рішення, 27 вересня 2013 р. було проведено державну реєстрацію нової редакції статуту ТОВ «КФ «Адамант».
3 вересня 2013 р. учасник, на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу під реєстраційним номером № 2899, уповноважив нового представника представляти його інтереси як учасника ТОВ «КФ «Адамант».
4 вересня 2013 р. представник звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу з заявою про скасування довіреності від 21 серпня 2012 р. на представництво своїх інтересів попереднім представником, про що зроблено відповідний запис у Єдиному реєстрі довіреностей 4 вересня 2013 р.
12 вересня 2013 р. за участі нового представника на підставі довіреності від 3 вересня 2013 р. та ще одного представника на підставі довіреності від 12 вересня 2013 р. були проведені загальні збори учасників ТОВ «КФ «Адамант».
Як зазначено в протоколі загальних зборів № 2013/1, загальні збори учасників Товариства правомочні приймати рішення, оскільки присутні представники учасника товариства, якому належить 100 відсотків голосів.
На зборах прийнято рішення про: припинення ТОВ «КФ «Адамант» в результаті ліквідації; про призначення ліквідаційної комісії ТОВ «КФ «Адамант» у складі голови ліквідаційної комісії – однієї особи; про встановлення строку та порядку подання кредиторами своїх вимог до ТОВ «КФ «Адамант».
Рішення оформили протоколом № 2013/1 загальних зборів (засновників) учасників ТОВ «КФ «Адамант» від 12 вересня 2013 р.
16 вересня 2013 р. на підставі вказаного рішення загальних зборів ТОВ «КФ «Адамант» від 12 вересня 2013 р. до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України були внесені відомості про знаходження товариства у стані припинення за рішенням власника…
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Спецтех-Хаер» вказує на те, що право власності на корпоративні права в статутному капіталі ТОВ «КФ «Адамант» перейшли до позивача та третьої особи з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу корпоративних прав, тобто з 8 серпня 2013 р., а отже рішення загальних зборів ТОВ «КФ «Адамант», оформлене протоколом № 2013/1 від 12 вересня 2013р. є незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси учасників товариства.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення загальних зборів ТОВ «КФ «Адамант», оформлене протоколом від 12 вересня 2013 р. № 2013/1 прийнято за участю особи, яка на момент прийняття даного рішення вже не була учасником товариства, оскільки відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу корпоративних прав від 8 серпня 2013 р. продала свою частку у ТОВ «КФ «Адамант», а отже спірне рішення є таким, що не відповідає чинному законодавству.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, вважає їх правомірними та такими, що відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства, зважаючи на наступні обставини.
Судами встановлено, що представник за довіреністю мав належне коло повноважень 8 серпня 2013 р. на представництво інтересів учасника для укладання правочину щодо відчуження корпоративних прав на користь ТОВ «Спецтех-Хаер» та третьої особи, а також на участь у загальних зборах ТОВ «КФ «Адамант» від 8 серпня 2013 р., а тому колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, про необґрунтованість доводів представника щодо його необізнаності відносно укладеного договору купівлі-продажу корпоративних прав.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що право власності на корпоративні права у статутному капіталі ТОВ «КФ «Адамант» перейшли до ТОВ «Спецтех-Хаер» та третьої особи з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу корпоративних прав від 8 серпня 2013 р., а корпоративні права останні набули з моменту включення їх до складу учасників товариства відповідним рішенням загальних зборів від 8 серпня 2013 р.
Таким чином, ВГС України у вищезазначеній Постанові проаналізував дії представників учасників товариства, вчинені за дорученням та жодним чином не вказав, що вони діяли всупереч ст. 100 ЦК України. А натомість послався на Закон «Про господарські товариства», відповідно до якого загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників, є вищим органом товариства, і є повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більше ніж 60 відсотками голосів. А також посилався на п. п. 17, 18 Постанови Пленуму Вер­ховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 р. № 13, відповідно до якої безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв’язку з прямою вказівкою закону є: а) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (ст. ст. 41, 42, 59, 60 Закону «Про господарські товариства»); б) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч. 4 ст. 43 Закону «Про господарські товариства»); в) прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (ст.ст. 40, 45 Закону «Про господарські товариства»).
Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 2.2.2. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28 грудня 2007 р. за № 04–5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» у вирішенні корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших госпо­­­дарських товариств.
Але визначена у вказаній Постанові ВГС України позиція про те, що особа набуває прав учасника товариства з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу корпоративних прав, а не з моменту державної реєстрації змін до статуту, на цей час є неоднозначною та породжує нові дискусії.
Також на наш погляд, варте уваги рішення Господарсько­го суду Харківської області від 31 липня 2015 р. по справі № 922/3932/15, в якому зазначено таке:

Фізична особа (далі за текстом – позивач), звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХХІ» (далі за текстом – відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «ХХІ», які оформлені в протоколі загальних зборів від 28 лютого 2014 р.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що загальні збори учасників відповідача, які відбулися 28 лютого 2014 р., проведені за відсутності кворуму, оскільки позивач не був повідомлений про їх проведення, а особа, яка брала в них участь від імені позивача, не мала на це повноважень, у зв’язку із відсутністю відповідної окремої (індивідуальної) довіреності.
10 серпня 2012 р. позивач видав нотаріальну довіреність на ім’я представника на представництво його інтересів як учасника (заснов­ника) будь-якого То­­вариства з обмеженою відповідальністю, в органах державної влади та управління, в органах місцевого самоврядування, в тому числі в органах державної реєстрації, перед державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами, в податкових органах, правоохоронних органах та прокуратурах, перед будь-якими юридичними та фізичними особами, підприємствами, установами, в тому числі на загальних зборах учасників (засновників) Товариства з усіх питань, що стосуються позивача як учасника (засновника), з правом продажу його долі у статутному фонді будь-якого Товариства з обмеженою відповідальністю.
Дана довіреність зберігає чинність до припинення її дії, без права передоручення повноважень за нею третім особам.
27 листопада 2013 р. було проведено загальні збори учасників ТОВ «ХХІ», де ухвалили рішення, яким зобов’язали учасників Товариства, які мають намір передати свої права та обов’язки щодо участі в За­­гальних зборах учасників Товариства з питань включення, виключення учасників Товариства та зміну статутного капіталу через своїх представників, виготовляти окрему (індивідуальну) довіреність на визначену дату Загальних зборів учасників з переліком повноважень щодо включення, виключення учасників Това­риства та зміни статутного капіталу.
Як видно з протоколу загальних зборів від 27 листопада 2013 р., вирішення даного питання було обґрунтоване тією обставиною, довіреність від 10 серпня 2012 р., яку позивач видавав на ім’я представника, на вчинення дій від імені позивача на загальних зборах, викликала неоднакове тлумачення у приватних нотаріусів під час вчинення правочинів щодо відчуження частки у статутному капіталі інших товариств та у державних ре­єстраторів під час проведення державної реєстрації змін до установчих документів.
28 лютого 2014 р. відбулися загальні збори учасників ТОВ «ХХІ», в яких від імені позивача взяв участь представник на підставі довіреності від 10 серпня 2012 р., що підтверджується протоколом загальних зборів від 28 лютого 2014 р. та додатком до нього.
На загальних зборах 28 лютого 2014 р. прийняті рішення про виведення зі складу та включення учасників до складу Товариства, зменшення статутного капіталу, внесення змін до установчих документів та інші.

Суд, розглянувши матеріали справи, позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «ХХІ», які оформлені в протоколі загальних зборів від 28 лютого 2014 р., визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у зв’язку з тим, що на підтвердження кворуму на загальних зборах до матеріалів справи не було надано індивідуальної довіреності. В мотивувальній частині рішення суд послався на ст. 58 Закону «Про господарські товариства», відповідно до якої вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Пред­ставники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капі­талі.
А також суд посилався на ст. 60 Закону «Про господарські товариства», яка передбачає, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш ніж 60 відсотками голосів.
Таким чином, Господарський суд Харківської області обґрунтовано зазначив, що вихід учасника товариства може відбуватися як учасником особисто, так і через свого представника, який діє на підставі доручення.
З приводу зазначеного рішення, також слід звернути увагу на додаткове рішення по вказаній справі від 15 жовтня 2015 р., яким суд скасував реєстраційну дію «Під­твердження відомостей про юридичну особу», вчинену 28 листопада 2014 р. державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. А також скасував реєстраційну дію «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», вчинену 15 січня 2015 р. державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Хар­ківського міського управління юстиції.
Висновок. Проаналізувавши чинне законодавство та судову практику вважаємо, що особа-учасник товариства з обмеженою відповідальністю (як юридична так і фізична) має право реалізовувати свої корпоративні права через представника, укладаючи з ним односторонній правочин шляхом видачі йому доручення.
Обмеження, передбачені ст. 100 ЦК України, не можуть стосуватися корпоративних прав учасника, оскільки вони об’єднують в собі як майнові так і немайнові права.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *