Події

Верховний Суд як досяжний обрій для адвокатів

З адвокатів у судді

Стати суддею Верхового Суду – таку унікальну можливість віднедавна надала адвокатам і науковцям судова реформа. Через які випробування доведеться пройти на шляху до омріяної посади, обговорили учасники круглого столу «З адвокатів у судді: місія нездійсненна?», який відбувся 7 лютого 2017 р. в інформаційному агентстві «ЛІГАБізнесІнформ».
Остаточна відповідь на головне питання зустрічі буде відома після затвердження складу ВСУ, але вже зараз в результаті відбору близько 200 сміливців без попереднього суддівського досвіду змогли кандидувати на найвищу суддівську посаду. І це значне досягнення – переконані корифеї української юриспруденції.
Дехто з юристів, навпаки, скептично налаштований щодо того, чи зможуть люди без спеціальної підготовки вирішувати найскладніші питання в галузі права. Але позитивний досвід є. Член ВККС Павло Луцюк згадує: «На початку 90-х деякі адвокати скористалися новою можливістю обійняти посаду судді апеляційного суду. Вони і зараз там успішно приймають рішення, жодного дня не працювавши перед тим на судовій роботі. Я вважаю, добре, що сьогодні адвокати і науковці отримали такий шанс, і дуже сподіваюся, що він буде реалізований».
Більшість учасників круглого столу також позитивно оцінюють новинку від законодавців. Але, як завжди, на етапі втілення виникають складнощі. Як їх долати – у кожного своя відповідь на це питання.

Адвокатам значно складніше підтвердити стаж 10 років, аніж суддям

Олександр ПоліводськийОлександр Поліводський,
член правління Асоціації адвокатів України
Про підтвердження стажу і фактор тещі
Процедура відбору суддів Верховного Суду – лакмусовий папірець всієї судової реформи. Від того, наскільки прозорим з першого етапу і до останнього буде цей процес, в подальшому залежить злагодженість роботи оновленого вищого судового органу, а також довіра громадськості до нього. Не бажаю критикувати конкурс публічно, але очевидно, що йому на нинішньому етапі притаманні певні недоліки, на які варто звернути увагу.
Очевидно, що адвокат, претендуючи на посаду судді ВСУ, мусить мати 10 років стажу захисту прав та інтересів у суді, але як довести наявність такого досвіду?
Кандидатам пропонують подавати рішення суддів, які б свідчили, що адвокат брав участь в засіданнях. Як альтернатива – подавати ордери або фінансові документи. Теоретично, договори з клієнтами також можуть виступати в якості підтверджуючих документів. Але контракт не можна надавати без згоди клієнта. Якщо ж правова допомога надавалася, приміром, 10 років тому, де зараз відшукати цю людину, щоб спитати, чи вона не заперечує?
Щодо податкової звітності, яка також може засвідчити стаж, то у нас за законом немає вимоги зберігати ці папери десятиліттями, тільки 3 роки. Не думаю, що багато адвокатів добровільно ведуть повний архів.
Тобто, можливості підтвердити досвід роботи в суді є, але кожна з них пов’язана з об’єктивними перепонами. У зв’язку з цим очевидно, що колишнім суддям набагато легше зібрати документи, аніж адвокатам чи науковцям.
Окрім питання підтвердження фаховості, яке є однозначно важливим, кандидату пропонується пролити світло на таку особисту тему, як роль тещі в його житті. Кожен претендент чоловічої статі має подати відомості про матір своєї дружини: місце народження, проживання, реєстрації, а також – останнього місця роботи. Моя теща звільнилася зо два десятки років тому. Коли я спитав її про ті часи, вона дуже здивувалась і заглибилася у спогади. Думаю, їй було приємно згадати минуле, але я не впевнений, чи зрадіє вона від того, що ця інформація буде поширена. Та й яке це має відношення до справи?
Є інший варіант – написати, що кандидат не підтримує родинних зв’язків. А тепер уявіть, що подумають члени кваліфкомісії, як прочитають, що претендент на посаду судді Верховного Суду не спілкується з тещею?
Кидається в око надлишок інформації, яка накопичується з незрозумілою метою. Чи гарантується її надійне збереження? Я на це сподіваюсь.
І ще один важливий аспект: кожен, хто подав документи і не досяг позитивного результату, має право знати, з яких причин він отримав відмову. В цій на перший погляд дрібній деталі виявляється повага до кандидатів, кожен з яких, без сумніву, є авторитетним правником.

Видатні адвокатські постаті, яких хотіли б бачити у Верховному Суді, не прийшли подавати документи

Сергій ВерлановСергій Верланов,
член Громадської ради доброчесності
Про бюрократію і «свіжу кров» суддівської системи
Адвокатам і науковцям справді важче подавати документи. Адже кожен суддя десятки разів заповнював аналогічні папери і знає, наприклад, що не можна зазначати в анкеті місцем народження Україну, якщо народився до 1991 р. Треба писати СРСР.
Навіть цифровий підпис судді, на відміну від інших правників, уже мали, оскільки трохи раніше на вимогу антикорупційного закону заповнювали електронну декларацію.
Адвокати ж за способом життя – одинаки і здебільшого не мають з ким порадитися, тому близько половини відмов прийшлося саме на представників адвокатської професії. На жаль, стартові можливості були не рівні. Більшість кандидатів з цієї сфери вперше в житті заповнювали публічну декларацію. З огляду на це, навіть ті 11 відсотків кандидатів з адвокатської спільноти – вже досягнення.
Правда, що величезною проблемою для них є підтвердження досвіду, зокрема через те, що подекуди судді не вважають за потрібне вписувати відомості про адвокатів до Єдиного реєстру. Була ситуація, коли кандидат потребував підтвердження 1 року стажу, але ані він сам, ані члени кваліфкомісії, які прийшли на допомогу, не змогли знайти потрібну згадку в реєстрі судових рішень.
Я вам більше скажу, багато хто з моїх колег, поглянувши на численні форми, які треба заповнювати, змінив своє рішення йти до ВС, оцінивши кількість паперів й інформації, яку треба надати про свою особу.
Втім, на конкурс до Верховного суду було подано 1436 повідомлень про реєстрацію на сайт ВККС. З усіх бажаючих тільки 846 кандидати надали документи. Оскільки час подання фіксується комп’ютером, ВККС вирішила не приймати додаткові документи, «заднім числом».
Тож, маємо 653 кандидати, з них 70 відсотків судді, 11 – ад­­вокати, 13 – науковці та 6 – особи зі змішаним досвідом.
Скажу відверто, очікування ідеологів реформи були вищими. На жаль, видатні адвокатські й наукові постаті, яких хотіли б бачити у Верховному Суді, не прийшли подавати документи. Але до числа кандидатів вперше потрапили адвокати і науковці. Я не поділяю тієї думки, що особи без попереднього суддівського досвіду не готові виконувати обов’язки судді ВСУ. Гадаю, що більше «свіжої крові», то краще.
Михайло Савчин,
доктор юридичних наук, професор, директор НДІ порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету
Про ставлення держави до заявників
Від початку в законодавстві була пряма дискримінація науковців, адже до участі допускалися тільки ті науковці, які отримали ступінь у певних вищих навчальних закладах з визначеного переліку. Тож велика кількість потенційних претендентів була одразу відсіяна з чисто з формальної причини.
Але після внесення змін до закону, це питання відпало, породивши нове: щодо перегляду рішення кваліфкомісії про відмову у зв’язку з місцем здобуття наукового сту­пеня.
Науковцям, як і адвокатам було непросто зібрати необхідні документи. Якщо вони припускалися помилок при цьому, держава мала б розглядати їх на користь громадянина, який сплачує податки і має право, щоб його пакет документів був належним чином прийнятий.
Але як я бачу, цей тягар у нас в країні був покладений на самих заявників, які мусять доводити, що вони є адвокатами чи науковцями.
Треба пам’ятати, що форма не повинна підмінювати зміст. А в нашому випадку, зміст полягає в тому, щоб підібрати якісний суддівський корпус.
Павло ЛуцюкПавло Луцюк,
адвокат, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
Про моральний бік суддівської професії
Вимогу підтверджувати стаж адвокатської роботи в ­су­­­­­дах вважаю виправданою, це абсолютно правильна і раціональна норма. Адже від людини потрібен лише один документ, щоб підтвердити цілий рік. Більше того, гадаю що 10 років правничого стажу – замало для судді ВС. У мене, наприклад, тридцятирічний досвід. А про те, щоб адвокат міг надати саме тільки свідоцтво і дня не працювавши в суді, годі й говорити.
Одна кандидатка подала заяву, в якій підтверджувався її десятирічний стаж. Коли підняли документи, виявилося, що ця суддя жодного процесуального рішення не прийняла, бо весь час була в декреті. Тож, формально вона необхідний стаж має. Але чи хотіли б ви, щоб абсолютно недосвідчена суддя потрапила до Верховного Суду?
Є чимало претендентів, яким ВККС відмовила через те, що вони забули якусь дрібницю. У нас був скандал з одним доктором юридичних наук, який не встиг надати певний документ. Але, даруйте, Верховний Суд – це шкала найвища, отже дрібниць тут не може бути. І в суді від одного папірця часто залежить людська доля.
Частина претендентів була відсіяна через те, що неналежно поставились до наших вимог. Були й такі відчайдухи, що просили членів ВККС самостійно знайти відомості про них на інтернет-ресурсах.
Стосовно таємниці документів, то немає вимоги зберігати в джерелах прізвища учасників і сторін, досить лишити своє, інші можна приховати.
Я вважаю, що суддя ВС має бути ідеальним прикладом у всьому. Керуючись принципом верховенства права, кожен, хто відповідає кваліфікаційним вимогам, має право подати і бути обраним, але залишаться тільки найкращі.
Відтепер у відборі застосовуватиметься навіть психологічне тестування. Ця новація прийшла до нас з Європи, де цю процедуру обов’язково проводять сертифіковані спеціалісти. Досягнення науковців галузі досліджень людської поведінки допоможуть виявити мотиви кандидата, те, наскільки він піддається впливу, як бореться зі стресом та інше. Я також збираюся випробувати відповідні тести на собі.
Мене радує те, що зараз, додалося трохи адвокатів в комісії, раніше я був один і з кожним кандидатом-адвокатом говорив особисто. Також значним досягненням реформи вважаю кількість претендентів, які отримали шанс спробувати свої сили. Існують суперечки щодо того, чи варто було допускати до конкурсу Леоніда Ємця, зважаючи на те, що він політик, що в нього неоднозначна освіта. На мою думку, якщо людині надали можливість взяти участь у чесному змаганні – це добре. Від­мовити в допуску можна тільки у крайньому випадку.
Олег Чернобай,
адвокат ЮК «Чернобай та партнери»
Про конкурс до ВС як можливість самовдосконалення
Мені здається, що в процедурі подання документів нічого складного не було, а недопущені особи опинилися навіть у більш привілейованому становищі. Адже вони зможуть уникнути помилок сьогоднішніх першопрохідців. Буде наступний етап, або добір, і у претендентів, які наразі отримали відмову, з’явиться ще одна можливість зібрати всі папери безпомилково. Вони матимуть більше часу підготуватися до іспиту, а також – юридичну можливість другого шансу, на відміну від тих, хто став цьогорічним кандидатом.
Я б кожному правнику радив вже зараз роздрукувати з сайту ВККС тести і починати їх вивчати. Ці непрості питання спрямовані на перебудову мислення, на те, щоб навчитися розмірковувати, як суддя. В нашій юридичній компанії ці питання вже поширені серед колег, ми опрацьовуємо їх і обговорюємо. Це чудовий шанс підвищити свій правничий інтелектуальний рівень.
Багато хто йде до Верховного Суду через обіцяну високу заробітну плату. Але коли людина стає суддею, вона втрачає певну частину особистої свободи, адже суддя перебуває під прискіпливим поглядом громадськості. Цей посадовець не має права на політичні симпатії, мусить бути виваженим у висловлюваннях, в тому числі у соцмережах. Коли замислюєшся про це, обіцяна винагорода не здається такою великою. Я переконаний, що особа, яка кандидує до ВС через гроші, буде шукати можливостей більшого заробітку, навіть незаконного. В той час, як особа, яка йде за покликом серця, з мотивів самовдосконалення, шукатиме нових викликів і сприйматиме перепони як можливості стати правником високого рівня.
Ростислав КравецьРостислав Кравець,
старший партнер АК «Кравець і партнери»
Про неузгодження в законодавстві
Я категоричний противник того, що відбувається навколо цього конкурсу. По перше, згідно зі ст.ст. 81 і 84 «Закону про судоустрій і статус суддів», не дозволено ні адвокатам, ні науковцям брати участь у конкурсі на посаду судді. Якщо туди втраплять адвокати і науковці, виникає підстава вважати, що рішення, прийняте таким судом, суперечить закону.
По-друге, хочу звернути увагу на методику оцінювання. Я не згоден з тим, що знання права там займає тільки 9 відсотків, все інше – психологічні тести і суб’єктивні думки членів ВККС, яких самих ніхто на це не уповноважував і не думаю, що вони такі авторитети, що можуть відбирати суддів Верховного Суду.
У зв’язку з цим нами подано позов, який вже прийнятий до розгляду Вищим адміністративним судом Укра­їни, де ми оскаржуємо рішення ВККС саме про це кваліфікаційне оцінювання. І якщо він буде задоволений, то всі, хто пройдуть до Верховного Суду, вимушені будуть походити оцінювання ще раз за новими правилами.

Підготувала
Ольга Жукова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *