Події

Від незакінченої конференції до незакінченого з’їзду

Конференція адвокатів

Конференція адвокатівШановні читачі, e минулому (7-му) номері журналу «Адвокат» за 2014 рік ми почали розмову про адвокатські внески в контексті застосування Радою адвокатів України дієвих «новаторських» засобів контролю їх сплати з метою позбавлення частини адвокатів їхніх законних прав здійснювати професійну діяльність та брати участь в адвокатському самоврядуванні. Відтоді випуск журналу був призупинений через незалежні від редакції причини. Зараз підготовка номерів відновлюється і невдовзі буде налагоджений ритмічний вихід поточних чисел.

З огляду на перебіг подій в адвокатській корпорації у цей період, можна припустити, що тема самоврядування і внесків звучатиме ще тривалий час, аж доки адвокати не достукаються до своїх очільників якщо не зваженим аргументом, то, насамкінець, мечем Феміди.

Другий варіант поки виглядає більш реалістичним, оскільки аргументів очільники всеукраїнського адвокатського «уряду» не дослуховуються. Київські адвокати, переживши випробування двома останніми з’їздами, показали, що цю здатність необхідно і можливо виховувати.

Отже, коротко відновимо події у їхній промовистій хронології.

21 жовтня 2014 р. Голова НААУ і РАУ Л. П. Ізовітова виступила з відеоінтерв’ю, в якому публічно обґрунтувала доцільність і законність «переведення в неактивний стан» в ЄРАУ відомостей про адвокатів, які, за даними РАУ, не сплатили членських внесків (докладніше: Адвокат. – 2014. – № 7. – С. 3-7).

24 жовтня 2014 р. Рада адвокатів України ухвалила рішення № 166 «Про скликання конференції адвокатів міста Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, Регламенту конференції адвокатів міста Києва та квоти представництва», яким позбавила більшість київських адвокатів міста Києва права професійної діяльності та участі в адвокатському самоврядуванні, залишивши в ЄРАУ київських адвокатів лише числом 801.

27 жовтня 2014 р. до Ради адвокатів міста Києва почали звертатися стурбовані адвокати, відомості по яких несподівано зникли з ЄРАУ, а також надійшло згадане рішення РАУ № 166. Засідання РАмК було заплановано на 31 жовтня 2014 р., куди традиційно запрошувалися всі охочі адвокати.

30 жовтня 2014 р. з 8-00 до 11-00 в готелі «Хаятт Ридженсі» зібралася група з п’яти членів Ради адвокатів м. Києва (А. Циганков, М. Голодняк, Ю. Грабовський, С. Гурська, В. Сердюк), яку в подальшоиму колеги поіменували хаяттською пятіркою, і провела засідання Ради, визнавши кворум наявним. Арифметика проста: оскільки з 22-х членів київської Ради в ЄРАУ лишилося тільки 9, то таку кількість вони й визнали повним складом Ради, а отже присутність більшості «реєстрових залишків» Ради утворює кворум. Ця група ухвалила рішення про проведення зборів та скликання конференції адвокатів м. Києва для обрання делегатів на позачерговий 3-й з’їзд адвокатів України в кількості 8-ми осіб – по одному від кожних 100 адвокатів згідно з отриманою згори рознарядкою. Збори призначили по районах міста на 15 листопада, а саму конференцію – на 16 листопада 2014 р. Причому проводити вирішили в Пущі-Водиці (подалі від Києва, як стало популярним в останні часи), а порядок денний, окрім питань, пов’язаних з підготовкою до з’їзду, збагатили напрочуд важливими питаннями: дообрання членів Ради адвокатів міста Києва та ревізійної комісії, вибори голови Ради.

31 жовтня 2014 р. відбулося засідання Ради адвокатів міста Києва, в якому взяли участь 12 членів РАмК та були присутні ще близько півсотні адвокатів. Збори адвокатів міста Києва та конференцію призначили на 14 листопада 2014 р. Місце проведення – Київський Гольф-клуб на Оболоні. На порядку денному – вибори делегатів на з’їзд, звіти за 2014 рік кваліфікаційно-дисциплінарної та ревізійної комісій, членів РАмК, представників адвокатів м. Києва в Раді адвокатів України, затвердження плану та кошторису на 2015 рік, інше.

14 листопада 2014 р. Відбулася конференція адвокатів м. Києва, на якій обрано делегатів на 3-й з’їзд адвокатів України, призначений на 20-21 листопада 2014 р., у кількості 60 основних (по одному від 100 реальних, а не «спискових», адвокатів) та 20 запасних. В роботі конференції оголошено перерву.

20 листопада 2014 р. Делегатам позачергового з’їзду адвокатів України від м. Києва, обрані конференцією, було відмовлено в реєстрації для участі у з’їзді. Точніше, після тривалих вагань організаторами було запропоновано список з 34-х адвокатів, вибраних у тільки їм відомому порядку, яких вони погоджувалися зареєструвати. Тобто, можна припустити, що РАУ примирилася з тим, що в Києві не 801 адвокат, а десь три з половиною тисячі. Але кияни відмовилися від такого запрошення і склали заяву про вчинення кримінального правопорушення. І, врешті-решт, силами ввічливих охоронців усі делегати з’їзду, разом з його організаторами, не були допущені до приміщення, визначеного для його проведення рішенням РАУ (Евентум Холл) через незакінчений ремонт і пізніше зібралися в Мукачівському аграрному коледжі. Підсумок такий: в роботі мукачівського з’їзду оголошено перерву до прийняття касаційною інстанцією рішення щодо скасування судами рішень попереднього (одеського) з’їзду.

Отже два з’їзди адвокатів України часів розвиненого самоврядування принесли нульовий результат – ні до ВРЮ, ні до КДК прокурорів ніхто з адвокатів не ввійшов. А скільки інтриг, емоцій та інтелектуальної напруги впродовж лише одного місяця новітньої історії української адвокатури…

Якщо пройтися по датах, то тактика blitzkrieg була розроблена на відмінно. Всіх носіїв самоврядного інакомислення, зокрема киян, «затемнили» включно з їхніми законними обранцями, швиденько зорганізували позачергове засідання Ради адвокатів міста Києва силами ідеологічно випробуваних, звівши до абсолютного мінімуму шанси киян втрапити на з’їзд. Перемога здавалася такою близькою, адже «знеактивлених» нейтралізовано…

Реалізувати цей план доки адвокати не оговталися та не розібралися в реальних причинах приголомшливого прояву бюрократичної сваволі «вершителів адвокатських доль» – було однією з тактичних цілей майстрів невичерпної адміністративної винахідливості: зненацька вразити нескорених адвокатів (дотепер таких лишилося небагато) масштабом апаратного волюнтаризму, зухвало продемонструвати потенціал і рішучість застосування примусу.

Всім потерпілим стало зрозуміло, що таким само способом можна зробити невидимою інформацію про адвоката на замовлення, чи радше, прохання прокурора або слідчого, іншої сторони в цивільному, господарському чи, зокрема, адміністративному спорі. Не на завжди – на певний період, коли проводитимуться слідчі дії чи судові засідання (пам’ятаймо про нормативно перевантажену процедуру підтвердження адвокатських повноважень), а тоді відновити, пославшись на те, що якась інформація не надійшла від регіональної ради, чи хтось із апаратних працівників НААУ не поставив потрібну «галочку» в ЄРАУ.

Всі «тимчасово невидимі» адвокати 27 жовтня 2014 р. відчули себе доволі вразливими і залежними від волі «володарів галочок». Одне натиснення на кнопку – і всі ваші роки навчання, стажування, професійного досвіду, громадської праці перетворюються на ніщо, порожнє місце в реєстрі, а клієнт думатиме, що ви – шахрай. Інформація, ймовірно, пізніше відновиться, але осад, як кажуть, залишиться.

Скільки запаморочливо яскравих планів намірялися реалізувати організатори «затемнення» в час непевності: позбутися незалежно мислячих членів РАмК, і особливо – голови Ради І. Рафальської, не допустити київських адвокатів на 3-й позачерговий з’їзд, увести потрібну людину в Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів, а головне – продемонструвати владу усім, хто сумнівається, що в адвокатурі вона є.

Та прикрі невдачі охочих пройти переможним маршем від Києва до Мукачевого почалися буквально одразу. Наступного дня після хаяттського сніданку (як видно з хронології, наведеної вище) зібралася Рада адвокатів міста Києва, призначила конференцію, накреслила порядок денний та намітила кроки в напрямі відновлення прав київських адвокатів.

Одним з таких кроків був позов до окружного адмінсуду м. Києва, який своєю постановою від 7 листопада 2014 р. визнав протиправними та скасував низку рішень Ради адвокатів України, що ними було порушено гарантоване право адвокатів міста Києва на участь в адвокатському самоврядуванні (справа №826/16854/14), в тому числі п.п. 2, 3 рішення РАУ № 166 від 24 жовтня 2014 р. в частині визначення обмеження кількості адвокатів для участі в конференції. Також судом постановлено ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову – зупинення дії рішень РАУ, якими запроваджувалася схема «переведення адвокатів в неактивний стан».

Отже після ухвалення судом зазначених рішень, конференція адвокатів міста Києва обрала делегатів на з’їзд, які організовано вирушили в бік угорського кордону у призначений термі і в призначене місце. Але втрапити на з’їзд не змогли, бо місце проведення було змінене і організатори знову вирішили обмежити кількість делегатів від киян на власний розсуд.

Наполегливість така варта наслідування, але, зрозуміло, в якихось добрих справах, хоча мешканцям всеукраїнського адвокатського «Олімпу» годилося б учитися, принаймні, з власних помилок. Не думаю, що хтось із них забув, як 23 жовтня 2012 р. Дніпропетровський окружний адміністративний (справа №2а/0470/11729/12) визнав протиправним проведення установчої конференції адвокатів Дніпропетровської області та нечинними рішення, прийняті за наслідками її проведення, через порушення гарантованого права одного адвоката «… обирати та бути обраним до органів адвокатського самоврядування …», незабезпечення «належної можливості реалізувати право кожного адвоката». А у випадку із «переведенням в неактивний стан» порушено право тисяч адвокатів обирати і бути обраним, яке втілює базовий принцип демократії і без якого демократичний устрій не може бути реалізований. Без його дотримання всі з’їзди адвокатів України закінчуватимуться безрезультатно.

Але, з іншого боку, результат таки є. Адвокатів настирливо примушують зважати на те, хто є хто в адвокатурі, і вони поволі починають розбиратися. Принаймні членів Ради адвокатів міста Києва – учасників хаяттської п’ятірки, – рішенням конференції, яка на відміну від з’їзду мала продовження, позбавили повноважень.

Як показали перші два роки нормативно закріпленого самоврядування, а вельми промовисто – останній місяць, – не всі адвокати правильно розуміють його природу і спроможні брати участь в діяльності самоврядних органів.

LLL

Леонід Лазебний,
головний редактор журналу «Адвокат»

2 Responses

  1. […] Лазебний Л. Л.  Від незакінченої конференції до незакінченого з’їзду Гончаренко В. Г. Реформи і реформаторство Андрушко П. П.  Проблемні питання кримінально-правової кваліфікації притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (закінчення) Іваницький С. О.  Кооптація в системі формування органів представницької демократії адвокатури: pro et contra Усатий Г. О.  Особливості визначення суб’єктного складу кримінально-правового конфлікту  Хмелевська Н. В. Спрямування стратегії забезпечення правової допомоги адвокатом на вирішення конфліктних ситуацій Гулик А. Г.  Проблемні питання визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів Сорока Н. Є.  Особливості імплементації актів вторинного права ЄС з авторського права та суміжних прав у національні законодавства держав-членів Луцович В. П.  Обов’язкові та факультативні письмові докази в цивільному процесі Грузінов А. С. Недійсність окремих умов договорів про працюабо трудового договору в цілому […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *