Події

ВККС і ГРД: крок назустріч

Крок назустріч

Безпрецедентний конкурс на посаду судді Верховного Суду продовжує запалювати навколо себе полум’я суперечок, як у медіа просторі, так і в судах. Одна з найперших проблем, з якою довелося стикнутися відповідальним за оновлення Суду – відсутність консолідованої позиції щодо межі повноважень двох ключових органів: Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) і абсолютно новим – Громадською радою доброчесності (ГРД). Зокрема, питання ваги висновку ГРД для остаточного рішення ВККС до встановлення «правила 11 голосів» тривалий час було гаряче дискусійним.
Імператив співпраці також поки що реалізувався через відсутність норм, які б встановлювали порядок взаємодії. Члени ВККС вважають, що мають перевагу, закріплену в законі та чекають рухів назустріч від ГРД. Останні ж недовірливо очікують документального підтвердження «серйозних намірів». Незалежні експерти, в свою чергу, закликають обидва табори до якнайскорішого налагодження взаємин. Цій меті, зокрема був присвячений круглий стіл «Конкурс у Верховний Суд – перші виклики та шляхи їхнього вирішення», організований Рухом ЧЕСНО та Громадською радою правосуддя 7 лютого в Укрінформі – через день після першої офіційної прес-конференції ГРД.
Як виявилося принципи і механізми співпраці її учасники бачать по-різному.
Віталій ТитичВіталій Титич,
співкоординатор Громадської ради доброчесності
Загрузли в організаційних і технічних проблемах
Громадській раді доводиться вирішувати питання, які не вирішив законодавець, оскільки законом її функції внормовані поверхово й багато аспектів взаємодії з ВККС лишаються неврегульованими. Це не дивно, адже ГРД – унікальна структура, створена через нестандартну ситуацію в нашій країні, яка вимагає ексклюзивного рішення.
Визначення процедури співпраці на всіх етапах – це головна проблема у стосунках між ГРД і ВККС. Ми намагаємось чітко формулювати наші запити до Комісії. Водно­час, ми очікуємо від неї пропозицій щодо налагодження комунікації. Адже законом передбачено, якщо ми доходимо висновку, що особа не може бути кандидатом до ВС, надаємо негативний висновок.
Також, формально член ГРД може брати участь у засіданні ВККС, але треба визначити, як саме має діяти представник ГРД на засіданні.
Та інформація, яка нам потрібна, містить персональні дані. Закон не вимагає надавати її безпосередньо членам ГРД. Ми вийшли з ситуації, звернувшись до кандидатів і, аргументуючи поняттями доброчесності й відкритості, запросили їх за бажанням надати дозвіл членам Ради оперувати їхніми персональними даними. Маючи такий дозвіл, ми можемо вивчати досьє кандидата. Тільки 71 особа з 653 відмовила у наданні дозволу на доступ до особистої інформації.
Андрій КозловАндрій Козлов,
член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
Зони відчуження між Радою і Комісією не має бути
ГРД – це орган, який не має статусу юридичної особи, за своєю правовою природою він близький до дільничних виборчих комісій. Проблема отримання інформації з обмеженим доступом для нього дійсно актуальна. Якби існувала норма про те, що у випадку, коли особа бере участь у конкурсі на публічну посаду, вона розкриває певну частину даних про себе, проблеми б не було. За європейськими стандартами межі приватності в таких випадках значно звужуються.
Формат досьє припускає безпрецедентно інтенсивне наповнення. До загальної теки відомостей про себе додають судові рішення, наукові й інші публікації, навіть книги власного авторства. Тому обсяг матеріалів по кандидатах часом надто великий. Уявіть скільки часу треба на опрацювання цього масиву. Якоїсь етапності викладення матеріалів у вільний доступ законодавець не встановив, отже за законом ми маємо викласти дані про всіх кандидатів одночасно і в повному обсязі, адже уявлення про кандидата повинно складатися на основі всього досьє, хочемо ми цього чи ні.
Проблема комунікації між ВККС і ГРД існує. Можна спробувати вирішити її, провівши зустріч всіх членів ГРД з усіма членами ВККС за одним столом. Оскільки члени ГРД більш суспільно активні, ми чекаємо від них відповідної ініціативи. Впевнений, що перша реакція одне на одного у нас буде, як в інопланетян, з пересторогою, але з часом крига скресає. Існують побоювання, що ГРД налаштована дублювати і перевіряти Комісію, а коли когось сприймають як контролера, ставлення до нього не дуже привітне…
В першу чергу, ми б хотіли мати уявлення, як будуть виглядати висновки ГРД, щоб зрозуміти як їх розглядати і які факти, судження і твердження будуть покладені в їх основу. Про порядок збирання інформації Радою та формування висновків в законі немає прямих вказівок, Як відомо, нестача ясності лишає поле для спекуляцій. Отже, якщо Рада вирішить цю проблему і знайде ресурс, щоб викласти свій алгоритм роботи, це буде краще для справи.
Алла ЛеськоАлла Лесько,
член Вищої Ради Правосуддя
Успіх роботи ВККС і ГРД – гарантія того, що відмов не буде
Ми з великою довірою ставимося до ВККС, визначеної як орган, який поводить конкурс до ВС і сподіваємося, що наша участь буде мінімізована за рахунок якісної роботи Комісії і Громадської ради доброчесності. ВРП згідно з законом має дві підстави відмовити у поданні Президенту про призначення судді на посаду: якщо отримає відомості, які не були предметом розгляду ВККС, або якщо Комісія не надала належної оцінки цим відомостям.
Серед правників є різні уявлення про те, яким має бути суддя. Хтось надає перевагу професійним якостям, хтось – досвіду, хтось – доброчесності. Гадаю, ми маємо використати комплексний об’єктивний підхід, орієнтований на те, що суддя має бути гармонійною особою. Основна функція Верховного Суду – забезпечення єдності судової практики, однакового застосування норм права судами різних інстанцій. Результат судової реформи залежить від того, які рішення будуть ухвалювати судді ВС. Людині невисокого фахового рівня з такими завданнями не впоратися.
Не вважаю, що посада судді ВС – якась почесна нагорода. Зараз рівень навантаження в касаційних судах, навіть без урахування окупованих територій, вимірюється десятками тисяч справ на рік. Це титанічна праця, яку не кожен здатен виконувати.
Наталія ПетроваНаталія Петрова,
заступник керівника Проекту USAID «Справедливе правосуддя»
Дивно чути про якусь нездоланну дистанцію між спорідненими структурами
Закон каже, що ГРД дає висновок щодо доброчесності та етики. Як можна зібрати весь масив відповідної інформації без штату працівників?
Та члени ГРД без грошей, офісу і техніки, розуміючи цінність незалежного суду для майбутнього нашої країни, роблять добру і вкрай необхідну справу, особливо в часи, коли в суспільстві триває криза довіри до нього. Тому зараз дуже важливий цей вельми об’ємний механізм зі збору інформації про кандидата на посаду судді, до складу якого входять і НАБУ і СБУ і НАЗКю Інше питання – чи роблять вони це належним чином?
ГРД створювалася для сприяння Комісії у виконанні її завдань, як її частина. Було сподівання, що Комісія «визнає і всиновити це дитя». Але поки що цього не відбувається і відверто дивно чути про якусь нездоланну дистанцію між спорідненими органами, які роблять одну справу.
Те, що норму про ГРД було втілено в життя – велике досягнення, але її якість унаочнює ставлення політиків до предмета регулювання, яке виявилося і в тому, що відповідні зміни до Конституції набули чинності 30 ве­­ресня 2015 р., а Закон «Про Вищу раду правосуддя» – лише 5 січня 2016 р., і два з половиною місяці після цього робота ВРП була паралізована.
Останнім часом було запроваджено законодавчі обмеження дискреції ВРП і ВККС, хоча недовіра до них у су­спільстві залишається. Роль Громадської ради правосуддя у відновленні довіри є унікальною.
Повністю відеозапис можна подивитися за посиланням – https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2167006-konkurs-do-verhovnogo-sudu-osoblivosti-provedenna.html

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *