Позиція

За псевдорезонансними справами не бачимо глибинних проблем адвокатури

Петро Бойко Журнал Адвокат №3

«Адвокат»: Перш за все, не можу не спитати про резонансні дисциплінарні справи в адвокатурі Київщини – Олега Веремієнко й Ганни Боряк. Фігуранти обох справ відкрито стверджують, що не обійшлося без впливу голови ради адвокатів Київської області на результат розгляду. Скажіть будь-ласка, чи дійсно Ви впливали на ці рішення КДКА?
Бетро Бойко: Скажу відверто, все що пов’язує мене з цими рішеннями, – це те, що доповідачем по справі О. Веремієнка був Володимир Качан, який є моїм партнером по адвокатському об’єднанню. Саме цю обставину намагаються експлуатувати в інформаційному просторі, що ніби через нього я міг впливати на рішення. Ну а якщо завтра В. Качан, не дай Бог, скоїть, приміром, якийсь проступок, мене також вважатимуть співучасником? Я не заглядаю через плече, що він робить як член КДКА, і більше того, він був просто доповідачем, і відповідно до закону навіть не брав участі у голосуванні. Для мене немає жодного сенсу впливати на ці речі. Якісь перезбуджені випади в соцмережах про мій умисний вплив чи якусь користь, яку я дістав із цього – повна нісенітниця і вигадки людей, з яких принципово спитали за порушення Правил адвокатської етики.
Обидва ці адвокати не раз спричиняли конфлікти та поводилися зухвало в судах і не тільки. Якщо чесно, цим вони ганьблять нашу спільноту, але оцінку їхнім діям мають дати уповноважені на це дисциплінарні органи.

«Тих, хто своїми вчинками ганьбить адвокатуру, треба рішуче позбуватися»

Я впевнений в абсолютній моральній об’єктивності членів КДКА, я більш ніж впевнений, що вони прийняли обґрунтоване рішення, а не емоційне по обох справах. Щодо Олега Веремієнка, то маю висловити особисте враження: йому дуже бракує врівноваженості. Це серйозна проблема, коли поведінка адвоката виходить за межі загальноприйнятих в суспільстві етичних стандартів, я не кажу вже про витримку, яка є професійною ознакою адвоката. Ті інформаційні випади, яких він припустився щодо мене особисто, інших колег та цілої КДКА, просто безпідставні і беззмістовні. Переконаний, що він припустився образливих висловлювань через свою нестриманість. Прокоментувати їх я не візьмуся, бо коментувати там нічого.
Справа Ганни Боряк ще простіша. Адвокат просто піднялася та пішла, залишивши свого клієнта на поталу тому суду, якому вона нібито не довіряє.
«Адвокат»: Ганна Боряк каже, що 8 квітня на засіданні РАУ ви стверджували, що вона покинула клієнта, а насправді клієнтові її вчинок був на користь і врешті обернувся виправдувальним вироком. Чи не є позитивний результат для клієнта мірилом правомірності і якості виконання адвокатом професійних обов’язків?
Петро Бойко: Я не казав, що вона припинила надавати правову допомогу клієнтові. Вона, покинувши залу судових засідань, фізично залишила його один на один з судом і обвинуваченням. Як це можливо, піднятися і піти? В Правилах адвокатської етики чітко вказано, що адвокат має дотримуватись вимог закону, в тому числі і процесуальних норм. Як щось не влаштовує в діях суду чи судді, слід обирати модель поведінки, яка відповідає закону. Але просто піднятися, висловити своє «Фе» і піти … це в жодному разі не правомірна поведінка і вона не вписується в рамки Правил адвокатської етики.
Щодо вигадок про зведення якихось особистих рахунків, які також з’явилися у соцмережах, то це повна нісенітниця. Ці історії про замахи і змови вже навіть приїлися. Ганна Боряк і до мене якось зверталася й запевняла, що на неї в Одесі влаштовують тиск, що її «замовили». Ми перейнялися проблемою колеги, повірили і стали на захист. Я скликав Комітет захисту професійних прав адвокатів, ми навіть найняли людину, щоб охороняти Г. Боряк фізично. І після першої ж поїздки до Одеси один з членів Комітету сказав мені: «Петре Анатолійовичу, я з нею принципово більше не поїду».
Почитайте, послухайте її виступи і помітите: всі проти неї, всі погані, всі негідники, все незаконно і т. ін. Така поведінка адвоката не є професійною, як і постійне надокучливе привертання уваги до власної особи.
Щодо дисциплінарних проваджень, то я не втручався і не втручаюсь в діяльність КДКА, хоча поділяю прийняте рішення щодо Г. Боряк і вважаю, що воно законне й обґрунтоване. Кому не подобається – надайте свої доводи ВКДКА, зверніться до суду врешті-решт, але перенесення спору щодо дисциплінарного стягнення до ЗМІ є просто неприйнятним. Адвокати мають усі законні права, знання, хист і досвід, знають способи вирішення таких проблеми у правовому полі.
На таких механізмах будується захист професійних прав адвоката, а не на маніфестах і відозвах. З самого початку, коли мене обрали головою Ради адвокатів Київської області, я зайняв дуже просту позицію, що всі свої зусилля буду спрямовувати на захист простих адвокатів, аби вони відчували, що не даремно проголосували за цей склад Ради і не даремно існує цей орган адвокатського самоврядування.
Тому я чимало сил докладаю до захисту адвокатів і повірте мені, в Київській області найпотужніша система захисту професійних прав адвокатів в Україні. У нас працює гарячий телефон. Телефонуйте хоч і посеред ночі й отримаєте підтримку. У нас щодня чергує два адвокати, які готові в будь-який час виїхати на допомогу при обшуку чи затриманні. Навіть з інших областей мені дзвонять і просять підтримати адвокатів, які надають правову допомогу в Київській області і втрапляють в складні ситуації.
«Адвокат»: І у вас є список порушень і порушників професійних прав адвокатів. Чому більше ні в кого в регіональних радах немає, чому в НААУ досі немає такого консолідованого списку?
Петро Бойко: Ми потужно стали на захист прав адвокатів, адже Київ і область – зона найбільш інтенсивних порушень. В тому числі ми ведемо список порушників, якого більше ніде немає. Чому? Тому що цим напрямом роботи треба займатися предметно і постійно, а не потрясати медійний простір своїм праведним гнівом, як це робила та сама голова Комітету НААУ з питань захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Г. Боряк у прес-центрі «ЛІГАБізнесінформ» щойно 23 травня під час відкритої дискусії «Професійні ризики в роботі адвоката» у межах дискусійного проекту “Захисти захисника”, яка фактично перетворили на судилище для членів КДКА Київської області. З дискусією цей захід не мав нічого спільного.
Мало того, що модератор, який мав би бути неупередженим, став на бік однієї зі сторін. Все це відбувалося за тиждень до перегляду рішення щодо Г. Боряк Вищою кваліфкомісією адвокатури. Деякі учасники просто давали інструкцію членам ВКДКА як голосувати, диктували яке рішення їм приймати, а водночас вістря критики було спрямоване проти мене особисто, аби представити справу так, наче я вплинув на КДКА і став не на бік адвокатів, що підігрую прокуратурі чи ще комусь, впроваджую дисциплінарну «інквізицію»…
Яка інквізиція, якщо адвокат ганьбить адвокатуру? Скажіть будь ласка, яке у мене може бути упереджене відношення до Олега Веремієнка через те, що він підписав проти мене якесь звернення. У мене до нього особисто немає жодної неприязні. Це що, мені переслідувати кожного, хто підписав? На це життя не вистачить.
Так само і з Ганною Боряк. Коли у нас були нормальні робочі стосунки, коли ми їй допомагали, претензій до мого начебто авторитарного стилю керівництва жодного разу не висловлювала, а коли вона вчинила порушення і дістала стягнення – знайшла винного, тобто мене.
«Адвокат»: «Інквізиція» у дисциплінарному провадженні, на жаль, існує як факт. Дотична вона до цих подій, про які ми говоримо, чи ні – можна сперечатися, а коли конфлікт буде розв’язаний, побачимо що лишиться в сухому осаді. Дисциплінарне переслідування голови КДКА Тернопільської області Т. Тиханської, про яке ми писали в №2, чи не є переконливим свідченням на підтвердження того, що дисциплінарна практика стає засобом переслідування адвокатів?
Петро Бойко: Випадок Тетянии Тиханської, звичайно, не єдиний, подібну модель застосовували і щодо Петра Бойка.
«Адвокат»: Видається, що запроваджена формула дисциплінарного тиску на непокірних адвокатів, включно з очільниками регіональних органів самоврядування, – одне з небагатьох «досягнень» 4-річної діяльності вищих самоврядних органів. Про цей механізм можна сміливо сказати: «вдалося!» А які позитивні досягнення нашої новітньої самоврядної історії Ви могли б назвати?
Петро Бойко: Досягнення вищих органів ми оцінимо на з’їзді, а про Київську область відзвітувати можу. Я не хочу вихвалятися, але Раду адвокатів Київської області ми перетворили на ідеальний майданчик, де всі адвокати мають можливість для самореалізації. Більше того, 18 лютого поточного року ми переобирали всіх членів самоврядування аби звільнити їх від людей, яким не довіряють чи які не виправдали сподівань громади. Ті,хто залишився у складі Ради і КДКА, комітетів, їм довіряють, в тому числі давати висновок чи вчинив хтось із колег порушення деонтологічних правил.

«Цього року ми переобирали всіх членів адвокатського самоврядування Київської області, аби звільнитися від людей, яким не довіряють»

«Адвокат»: А чи не перекладають суди на органи адвокатського самоврядування каральну функцію? Замість писати скаргу на адвоката чому б суду не застосувати адміністративне стягнення щодо нього?
Петро Бойко: Суд не може накладати адміністративне стягнення на адвоката. Ми є суб’єктом спеціальної відповідальності. За порушення правил поведінки в суді ми несемо відповідальність в порядку дисциплінарного провадження. Тобто суд звернувся до нас і повідомив, що поведінка нашого адвоката некоректна, неправильна.
Дисциплінарні палати по всій Україні повинні пильно контролювати дотримання Правил адвокатської етики. Якщо ми хочемо посилити роль адвокатури в суспільстві, ми повинні посилити вимоги до себе, повинні демонструвати високий професійний рівень, знати право, закон, поводитися належно і на роботі, і в побуті, а не влаштовувати скандали кожного разу, коли нам не подобається поведінка судді чи прокурора. Тільки тоді люди будуть нам довіряти і розуміти роль адвоката в правосудді і в суспільстві.
А якщо ми будемо поводитися, як душевно хворі, хто нам довірятиме? Люди гадатимуть, що адвокат – це небезпечний суб’єкт для правової системи, бо чинить безлад. Таке ставлення радо підтримають, підживлять і поширять наші природні опоненти.
«Адвокат»: Ви нічого подібного не робили – не полишали залу суду, не влаштовували скандалів… але однаково проти Вас порушували дисциплінарне провадження. Чому?
Петро Бойко: Намагалися порушити. Це було зроблено дуже завуальовано, щоб не виглядало як переслідування. А переслідування було саме за мою діяльність як члена органу адвокатського самоврядування, тому що як голова Ради адвокатів Київської області я поставив питання щодо відповідальності колишньої голови КДКА області Галини Василівни Ковбасинської.
Я не міг вчинити по-іншому. Адвокати обурилися непрозорою ситуацією із приміщенням КДКА, почали надходити дедалі більш рішучі запитання, яким чином Г. Ковбасінська заволоділа приміщенням (власне, заволодів її син), яке 33 роки належало адвокатурі Київської області? Було також багато питань щодо фінансової діяльності КДКА і деяких питань етичного характеру.
Коли ми почали розбиратися в цих питаннях з усією принциповістю, якої вимагають Правила адвокатської етики, на це негативно зреагувала голова НААУ Л. Ізовітова, тому що Г. Ковбасінська – її давня подруга. Л. Ізовітова зібрала засідання РАУ і поставила питання про мою відповідальність, тому що я нібито без дозволу РАУ провів конференцію адвокатів Київської області.
Найцікавіше, що я на цей особливий дозвіл, який взагалі незрозуміло навіщо потрібен, чекав три місяці. Уявіть собі, я щомісячно писав до РАУ запити на квоти, дзвонив, робив все можливе і не можливе, щоб ці квоти отримати. Наша конференція була призначена на 10 вересня, а вони призначили засідання РАУ на 13 вересня, щоб зірвати конференцію. Тому ми провели конференцію на основі попередніх квот, адже в законі не сказано, що на кожну конференцію потрібні нові квоти, цей бюрократичний бар’єр – витвір Л. Ізовітової. Вона перетворила наше самоврядування на таке собі «міністерство адвокатури», де все повинно відбуватися з її особливого дозволу.
Ці так звані квоти можна затвердити один раз і постановити, що вони діють постійно, аж до того моменту коли котрась регіональна рада не звернеться і не скаже, що їй потрібні інші квоти. Натомість РАУ все робить для того, щоб регіональні адвокатури постійно йшли до Л. Ізовітової з поклонами і проханнями. Нехтуються основи демократії, порушуються інтереси всіх адвокатів – мати можливість зібратися в будь-який момент і вирішити будь-яке питання, не питаючись ні в кого дозволу.
«Адвокат»: Київська область першою висловила недовіру Л. Ізовітовій. Це дивно, адже зазвичай місто Київ мало першість у спротиві доцентровій диктатурі, а тут так допекло, що в області не витримали. Що саме допекло?
Петро Бойко: Люди все бачать і розуміють, а тут вже відчули на собі. Уявіть, саме Києву і Київській області в першу чергу дістається «на горіхи» від правоохоронців. В одній тільки справі Онищенка була численна кількість обшуків володінь адвокатів. Скажіть, хто відреагував на це? НААУ? Її голова Л. Ізовітова не кинулася до Верховної Ради, Президента, Генерального прокурора, це ми кинулися в Парламент, зібрали комітет, фахово окреслили проблему, обговорили все і з того моменту на адвокатів не кидаються вже як на злочинців, а почали формуватися нормальні робочі стосунки з органами досудового розслідування.
Більше того, у нас були такі моменти, коли адвокатів не допускали до обшуку, ми дзвонили особисто директору НАБУ Артему Ситнику і проблема одразу вирішувалася. Чия це робота? Хто має контактувати з першими особами прокуратури, поліції, інших відомств. Якщо це робитимуть індивідуально кожний голова регіональної ради, на наші дзвінки просто перестануть відповідати.
Один з випадків байдужості до проблем адвокатів просто вийшов за рамки наших уявлень про цинізм. Не так давно Артем Ситник попросив мене написати листа від імені Національної асоціації адвокатів України із викладом моделі (методики) проведення обшуків на робочих місцях адвокатів. Я подзвонив Л. Ізовітовій з проханням тільки підписати цього листа після того, як склав його сам.

«Адвокатів обшукують десятками, а РАУ «пускає по колу» готову методику обшуків, практично узгоджену з НАБУ»

Замість цього текст «пустили по колу» і кожен член РАУ почав до нього додавати свої зауваження. Врешті відказали, що такий зовсім не потрібний, а всі працівники правоохоронних органів самі мають знати свої права й обов’язки, триматися норм КПК і т. ін. Більше того, зробили висновок, що наше порозуміння з НАБУ – це зрада адвокатських інтересів. Ви розумієте, яка єзуїтська логіка? А в цей самий час в Київській області обшукували адвокатів десятками.
«Адвокат»: То недовіра стала реакцією на цей епізод?
Петро Бойко: Як інакше реагувати на поведінку нашого керівництва, коли в тебе немає реального захисту і ти не можеш сподіватися на допомогу, а від своєї професійної організації чекаєш більших неприємностей, ніж від опонентів?
Недовіра стала реакцією не власне на цей епізод, а на ставлення до адвокатів, яке демонстрував обраний нами лідер в скрутний для адвокатури час.
Це вже було після того, як проти мене намагалися порушити дисциплінарне провадження, але в РАУ це рішення ніяк не набирало голосів. Однак саме Л. Ізовітова була ініціатором припинення моєї адвокатської діяльності, хотіла практично позбавити мене кусня хліба. Не через те, що я поганий адвокат, а лише за мою принципову позицію. Осягніть глибину цинізму: навіть не замислившись, що в мене є договори з клієнтами, процесуальні обов’язки, які я маю виконувати, в мене є сім’я, яку я маю годувати. Якщо до О. Веремієнка і Г. Боряк є претензії в частині їхньої адвокатської діяльності, то щодо мене – тільки моя громадська позиція.
«Адвокат»: Якщо й надалі застосовувати дисциплінарну відповідальність до особи за роботу в адвокатському самоврядуванні, це згодом покладе край самоврядуванню як такому, чи не так? Адже за кожен необережний крок можна бути притягнутим. Й без дисциплінарної адвокат несе відповідальність, коли його, наприклад, не оберуть під час наступної конференції чи з’їзду як не виправдає довіри виборців. Чому сюди втручається центральний орган і чим це закінчилося у вашому випадку?
Петро Бойко: Пропозицію Л. Ізовітової не підтримала РАУ. Уявіть собі, мене пів року намагались притягнути, на кожному її засіданні. Але зусиллями адекватних членів Ради адвокатів України мені пощастило відстояти свою позицію, хоча це не означає, що ініціаторка заспокоїлася – вона нічого не забуває і чекатиме нагоди поквитатися. Тому й так страшно адвокатам, коли є такий лідер, від якого чекаєш тільки неприємностей, а не підтримки. Тому й висловили недовіру.
Якщо говорити про успіхи лідера української адвокатури за чотири роки, то це понад 800 прийнятих документів. Некодифікованих, таких, що суперечать одне одному. Через них в нас самі проблеми.

«Успіх центрального органу адвокатського самоврядування і його лідера – понад 800 некодифікованих і суперечливих одне одному загальнообов’язкових для адвокатів документів»

«Адвокат»: Ми утворили НААУ в 2012 році. З того часу кожен адвокат сплатив близько 7 тисяч гривень внесками. Що адвокати набули від центрального органу адвокатури? Як їхнє буття змінилося на краще за ці гроші і за цей час?
Петро Бойко: На мою думку, цей орган має одну головну мету – лобіювати інтереси адвокатури у Верховній Раді України, головно – процес законотворення. Я питав, чи є в РАУ людина, яка слідкує за законопроектами? Ніхто, нема жодного контакту з ВР, вони навіть на сайт не заходять. Діяльність в цьому напрямі нульова. Тільки війна з адвокатами, не ЗА адвокатів, ЗА адвокатуру, а ПРОТИ адвокатів, ПРОТИ адвокатури. У Л. Ізовітової мета одна – зацементувати все навколо себе і знову на п’ять років посісти тепленьке місце.
«Адвокат»: Для цього проводиться цей звітно-виборний з’їзд, коли ніхто не звітує і нікого не обирають?
Петро Бойко: Коли відбулося засідання РАУ в Харкові і за порушення проти мене дисциплінарного провадження не проголосували попри весь її тиск, Л. Ізовітова не отримала те, що хотіла ухвалення рішення Ради про те, що в моїх діях вбачається порушення Правил адвокатської етики, аби направити його в дисциплінарну палату якогось регіону. Наприклад в Хмельницьку чи Закарпатську, які приймуть рішення, яке їм скажуть. І таким чином, позбавити мене адвокатського свідоцтва.
Під час засідання в Харкові було поставлено крапку на цьому плані. І безумовно, коли я отримав цю новину, я збагнув, що відповідь не забариться. І от вона негайно і попри всяку логіку (адже до кінця каденції всіх органів, разом із головою РАУ/НААУ лишилося усього півроку) зібрала засідання РАУ і призначила з’їзд і, практично втративши і довіру, і підтримку, через з’їзд відновити свою легітимність і підтвердження того, що вона є лідером і справжнім обранцем, підтвердити свою владу і втерти носа незгодним. Зараз Л. Ізовітова телефонує головам обласних рад адвокатів, з кожним домовляється, формує особливі списки делегатів, які за неї гарантовано проголосують. Інших на з’їзд не допустять
«Адвокат»: Але це буде не довіра до Л. Ізовітової з боку української адвокатури, а довіра тих людей, які опиняться в залі. Як не пустити інших делегатів – це особливий механізм, який також за роки самоврядності доведений до ідеального стану.
Петро Бойко: Подобається нам чи ні, але в залі будуть присутні делегації від областей. Наскільки демократично вони обрані – інше питання. На скільки мені відомо від колег, Л. Ізовітова зараз особисто в ручному режимі працює з кожним регіоном, і має шанс бути обраною. Це буде біда для адвокатури, якщо вона не спроможеться скинути цей тягар. Ми не просто не діждемо якогось поступу, ми будемо відкинуті назад, адже обраний нами лідер виявився неспроможним висувати ідеї, конструктивно співпрацювати з владою, правоохоронними органами, згуртувати адвокатуру, і його просто не сприймають. У фокусі – лише власні інтереси.
Багато хто в регіонах уже стомився від цього. Люди хочуть працювати, а над ними стоять з батогом. Я хочу працювати на адвокатуру. Я можу помилятися. Але за моїми помилками немає примітивного власного інтересу. Навіть кабінет в регіональній Раді я не використовую, ані автомобіль – їжджу своїм власним. Я нічого не беру від органу адвокатського самоврядування, а тільки віддаю. Не можу дозволити собі формально ставитися до справи, проводити заходи «для галочки», давати відписки.
Ми проводимо дуже цікаві і численні семінари, зустрічі, змагання, організовуємо відпочинок адвокатів. Зокрема проводимо славнозвісні вже змагання з рибальства «Золотий карась». Скільки адвокатів з сім’ями були під час останнього такого заходу! Такі свята змінюють людей на краще, утверджують розуміння, що вони не вороги, не опоненти, а колеги.
Проте будь-які наші перемоги – для Л. Ізовітової стають джерелом роздратування, навіть наш «Золотий карась» – поперек горла.
«Адвокат»: Ніколи стільки конфліктів в адвокатурі не було, як за часів самоврядування. Чому так? Невже одна людина могла створити стільки конфліктного фону в нашому житті?
Петро Бойко: Від лідера дуже багато залежить. Якщо людина займається тільки інтригами, цим поступово заражається вся адвокатура.
До утворення органів адвокатського самоврядування у нас була одна організація, яка об’єднувала адвокатів на добровільних засадах – Спілка адвокатів України. Очолювала її Тетяна Вікторівна Варфоломєєва. Конфлікти були й тоді, але лідер своїми діями демонстрував стандарт етики, рівень інтелекту, стиль спілкування, втілював принципи адвокатури власною поведінкою і задавав тон стосунків між адвокатами.
А для нинішньої очільниці нічого святого немає. Конфлікти наші народжені нагорі, їхній автор – Лідія Павлівна Ізовітова, і з таким станом справ треба покінчити.
«Адвокат»: Може з’їзд покладе цьому край, якщо він відбудеться. Чи він таки відбудеться?
Петро Бойко: Я зі свого боку зроблю все, щоб покласти цьому край. Щоб ми перегорнули цю сторінку і почали з нуля. Як би нам не було гірко, але ці п’ять років ми втратили – прийшли до нуля, від якого тепер маємо вибудовувати відносини всередині адвокатури. Що найбільше хвилює – багато керівників з областей цього не бачать, думають, що з ними не вчинять так низько, як із іншими, не зрадять. А варто замислитися, проаналізувати ситуацію з «холодною головою» і керуватися принципами, а не вказівками.

Леонід Лазебний

Розмову вів
Леонід Лазебний,
головний редактор

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *